Ухвала суду № 39887948, 25.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2014 р. м. Київ К/9991/27409/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Пилипчук Н.Г., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Гончарук І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Департамент Архівів»

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року

у справі № 2а/0570/699/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Департамент Архівів»

до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Донецька

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Департамент Архівів» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Донецька (далі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 30 грудня 2010 року № 0003352340/0 та № 0003362340/0 (в редакції уточнення позовних вимог від 31 січня 2011 року).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ «Департамент Архівів», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року і ухвалити нову судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Київському районі м. Донецька була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Департамент Архівів» з питань правильності визначення та повноти нарахування податку на додану вартість за грудень 2008 року та податку на прибуток за 4 квартал 2008 року при здійсненні правових відносин з ТОВ «Алпикс», за результатами якої складений акт № 9379/23-213/34940200 від 22 грудня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги: підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2008 року на суму 2831,00 грн.; підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2008 року на суму 2233,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно сформував валові витрати за 4 квартал 2008 року та податковий кредит за грудень 2008 року за господарськими операціями, проведеними з ТОВ «Алпикс», оскільки у вироку Ворошиловського районного суду міста Донецька від 30 грудня 2009 року у справі № 1-994/09 було встановлено, що ТОВ «Алпикс» було створене з метою здійснення фіктивної незаконної діяльності.

30 грудня 2010 року ДПІ у Київському районі м. Донецька на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003352340/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Департамент Архівів» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 4246,00 грн., у тому числі: 2831,00 грн. - за основним платежем, 1415,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

30 грудня 2010 року ДПІ у Київському районі м. Донецька на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003362340/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Департамент Архівів» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 3349,00 грн., у тому числі: 2233,00 грн. - за основним платежем, 1116,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наявні у ТОВ «Департамент Архівів» належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи не можуть бути безумовною підставою для формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, оскільки вироком Ворошиловського районного суду міста Донецька від 30 грудня 2009 року у справі № 1-994/09 було встановлено, що відомості, вказані у цих документах, не відповідають дійсності.

Однак, з такими висновками судів колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом 3 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Суд касаційної інстанції відзначає, що наявність у покупця (замовника) належно оформлених документів, які відповідно до Закону України Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення витрат на оплату вартості товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат, а сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості придбаних товарів (робіт, послуг) до податкового кредиту, не є безумовною підставою для формування валових витрат та податкового кредиту за такими операціями, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування реальності господарських операцій з ТОВ «Алпикс» позивач посилався на те, що такі операції були зумовлені необхідністю встановлення металевих грат на вікнах та стелажів у приміщенні, з урахуванням того, що зобов'язання по оплаті таких послуг були виконані ТОВ «Департамент Архівів» належним чином та у повному обсязі, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Також, з матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування правомірності оспорюваних податкових повідомлень-рішень з підстав безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Алпикс», податковий орган посилався на вирок Ворошиловського районного суду міста Донецька від 30 грудня 2009 року у справі № 1-994/09, яким ОСОБА_1 (який в грудні 2006 року з метою здійснення фіктивного підприємництва створив ТОВ «Алпикс», зареєструвавши його на підставну особу - засновника ОСОБА_2, який не був обізнаний про неправомірний умисел ОСОБА_1) було визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частиною 2 статті 205, частинами 2, 3 статті 358 Кримінального кодексу України, в мотивувальній частині якого було вказано, ТОВ «Алпикс» було створене з метою здійснення фіктивної незаконної діяльності.

Разом з цим, колегія суддів відзначає, що такі обставини можуть бути підтверджені вироком суду про визнання осіб, які укладали договори та склали первинні документи, які містять відомості про господарські операції, зокрема, щодо виконання (невиконання) сторонами умов оспорюваного правочину.

Зокрема, суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що податкова накладна № 514 від 17 грудня 2008 року та акт прийому-передачі виконаних робіт від 17 грудня 2008 року був підписаний був підписаний ОСОБА_2 та не встановили, чи містить вказаний вирок посилання на те, що ОСОБА_2 (як директор ТОВ «Алпикс») умисно ухилявся від сплати податкових зобов'язань, які виникли за господарськими операціями з ТОВ «Департамент Архівів».

Крім іншого, колегія суддів вказує, що судами не були враховані обставини, які слугували приводами та підставами для порушення кримінальної справи № 1-994/09.

Таким чином, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді суди повинні також врахувати, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товарів (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту. Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на включення понесених витрат до складу валових та у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Департамент Архівів» задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Н.Г. Пилипчук

______ Т.М. Шипуліна