Ухвала суду № 39887929, 10.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" липня 2014 р. м. Київ К/800/28318/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддівОстровича С.Е. Степашка О.І. Федорова М.О.секретаря судового засідання Волошина В.М.,

представник позивача Гагарський А. П.

представник відповідача Харченко Т. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Дніпрогазсервіс" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Дніпрогазсервіс" до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Дніпрогазсервіс" (далі - ТОВ "НВП "Дніпрогазсервіс") звернулось до суду з позовом до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Криворізька центральна ОДПІ) в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року позов ТОВ "НВП "Дніпрогазсервіс" задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року апеляційну скаргу Криворізької центральної ОДПІ задоволено. Скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року та прийнято нову постанову, якою відмовлено позивачеві в задоволенні позовних.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ТОВ "НВП "Дніпрогазсервіс" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Криворізькою центральною ОДПІ області проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НВП «Дніпрогазсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Інсел» з 01.01.2013 року по 31.07.2013 року. За результатами перевірки складено акт від 08.10.2013 року №640/22-01/35113172.

Перевіркою встановлені порушення п.44.1 ст. 44, ст.. 185, 198.1, п.198.3, п.198.4, ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року, ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8, п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2 „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 підприємством завищено податковий кредит на суму 715167,43 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 715167,43 грн., а саме: березень 2013 року на суму 102628, 52 грн., квітень 2013 року на суму 166895, 99 грн., травень 2013 року на суму 215232, 53 грн., червень 2013 року на суму 230410, 38 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0003212201 від 21.10.2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1072752,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Компанія «Інсел» було укладено агенський договір від 01.03.2013 року №6. За умовами договору Комерційний агент в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним в Україні законодавством, за агенську винагороду зобов'язується надавати Принципалу послуги з підтримки договірних відносин визначених даним договором шляхом посередництва в інтересах Принципала. ТОВ «Компанія «Інсел» на адресу ТОВ «НВП «Дніпрогазсервіс» виписано (оформлено) первинні документи, що підтверджується актом перевірки та матеріалами справи. Сума податку на додану вартість по вищезазначених податкових накладних включено до податкового кредиту в березні - червні 2013 року у сумі 715167,43 грн. та відповідає даним додатку №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999року №996-ХІV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні.

Судом першої інстанції встановлено, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість (договір, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні). Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, що не заперечується матеріалами перевірки.

Крім того, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги ТОВ "НВП "Дніпрогазсервіс" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року та залишення в силі постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у даній справі.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Дніпрогазсервіс" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року - скасувати.

Залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров