Ухвала суду № 39887901, 01.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2014 р. м. Київ К/9991/42494/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Сіроша М.В., Шипуліної Т.М.,

представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, -

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2011 у справі № 2а-12677/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чугуївський завод паливної апаратури"

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2010 року Товариством до суду заявлений позов, з урахування уточнень, про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції від 31.05.2010 №0001191522/0, від 29.06.2010 № 0001191522/1, від 12.08.2010 № 0001191522/2, від 08.10.2010 № 0001191522/3, якими позивачеві донараховано суму основного податкового зобов'язання з податку на додану вартість (ділі - ПДВ) у розмірі 55 678,00 грн. та фінансових санкцій 11 135,60 грн. за порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість". Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю з боку позивача порушень вимог названого Закону.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволені.

Рішення суду першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, вмотивоване тим, що у позивача при складанні та поданні звітності за березень 2010 року не було підстав для зменшення від'ємного значення ПДВ, встановленого актом попередньої документальної перевірки від 26.01.2009, оскільки контролюючим органом відповідних рішень за результатами такої перевірки не приймалось.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким Товариству у позові відмовити.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що підставою для прийняття оспорюваного позивачем податкового повідомлення-рішення від 31.05.2010 №0001191522/0 та наступних в часі повідомлень-рішень у порядку адміністративного оскарження були висновки Державної податкової інспекції щодо проведеної документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з ПДВ Товариства за березень 2010 року, викладені у акті від 18.05.2010 № 481/1522/34567376.

У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 та пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР), що призвело до заниження ПДВ за березень 2010 року на суму 55 678,00 грн. та зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у сумі 183 272,00 грн. Такий висновок податкового органу мотивовано тим, в деклараціях по ПДВ за березень 2010 рік позивачем не відображено результати попередньої перевірки, викладені у акті від 26.01.2009 № 56/2311/34567376, за підсумками якої було зменшено залишок від'ємного значення ПДВ в сумі 931 426,00 грн.

Так, відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації, від 10.08.2005, № 327, акт перевірки це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

За своєю юридичною природою акт перевірки не є актом індивідуальної дії у розумінні ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки якого є обов'язковими для платника податків, які повинні впливати на показники при оформленні декларацій (звітності) наступних податкових періодів.

Інформація акту перевірки є підставою для прийняття керівником податкового органу рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, податкового повідомлення-рішення із зазначенням розміру самостійно розрахованих контролюючим органом податкових зобов'язань, встановлених п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Таким чином, у разі виявлення порушень під час проведення перевірки, контролюючий орган фіксує їх в акті перевірки, на підставі якого в подальшому приймає відповідні рішення про визначення платнику податкових зобов'язань чи застосування штрафних (фінансових) санкцій. І вже це рішення містить конкретні приписи для платника податків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій контролюючим органом за висновками акту перевірки від 26.01.2009 № 56/2311/34567376 відповідні рішення не приймались, що не заперечувалось і відповідачем.

Отже, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджуються з обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій, що посилання відповідача на неврахування Товариством у декларації з ПДВ за березень 2010 року зменшення від'ємного значення ПДВ в сумі 931 426,00 грн., відображеного в акті перевірки від 26.01.2009, є безпідставним, оскільки податкова інспекція відповідного податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування або визначення податкового зобов'язання з ПДВ не приймала.

З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржених податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2011 у справі № 2а-12677/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді М.В. Сірош

Т.М. Шипуліна