Ухвала суду № 39887853, 08.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2014 р. м. Київ К/800/49290/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 липня 2013 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року

у справі №822/2385/13-а

за позовом Дочірнього підприємства «Старокостянтинівський молочний завод» (надалі - ДП «Старокостянтинівський молочний завод»)

до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (надалі - Красилівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Хмельницькій області)

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У травні 3013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області від 11.03.2013 року №0000152200, №0000142200 та №0000132200.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Красилівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Хмельницькій області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що працівниками Красилівської МДПІ на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України відповідно наказу №201 від 13.03.2013 року та повідомлення №9 від 13.02.2013 року, була проведена документальна невиїзна перевірка ДП «Старокостянтинівський молочний завод» з питань дотримання норм податкового законодавства, фінансово-господарських операціях із ПП «Продгарантія», ПП «Інтерспоживпостач», ПП «Інтермолтехнологія» за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року, про що складено акт №189/2201/31952591 від 20.02.2013 року.

За наслідками проведеної перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення ДП «Старокостянтинівський молочний завод»: п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) за серпень 2010 року на 296161,00грн. і заниження податкових зобов'язань з ПДВ на 1194905,00грн.; п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на 2557249,00грн.

На підставі вищезазначеного акта перевірки та за наслідками апеляційного оскарження, Красилівською МДПІ 11.03.2013 року були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000132200, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 296161,00грн. за серпень 2010 року та нараховані штрафні санкції в сумі 74040,00грн.

- №0000142200, яким позивачу нарахована сума грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем в сумі 1194905,00грн. і штрафними санкціями в сумі 298726,00грн.;

- №0000152200, яким позивачу нарахована сума грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 1891978,00грн. і штрафними санкціями в сумі 472995,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та його контрагентами були укладені договори поставки масла селянського, а саме: з ПП «Інтерспоживпостач» - №20/08/2009 від 20.08.2009 року; з ПП «Інтермолтехнологія» - №05/07-10 від 05.07.2010 року; з ПП «Продгарантія» - №2.02 СТК від 15.02.2009 року.

При розгляді справи судами попередніх інстанцій та в касаційній скарзі представники контролюючого органу наполягають, що зазначені господарські операції не носили реального характеру, оскільки товар за договорами поставки не придбавався, а отже, відповідні суми не можуть бути включені до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ. Також, відповідач зазначає, що постановою Богунського районного суду м.Житомира від 24.02.2012р. по справі №1-п-292/2012 громадянин ОСОБА_1, який є засновником та директором ПП «Інтерспоживпостач», ПП «Інтермолтехнологія» та засновником ПП «Продгарантія», обвинувачений за ст.ст.205 ч.1, 205 ч.2, 358 ч.2, 366 ч.2 КК України, а саме: фіктивному підприємництві.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2, ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для біт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

Згідно з п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.5.1 п.7.5 Законом України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником м податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. Датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як передбачено п.5, п.6, п.12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Статтею 1, частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. В той час, як первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, аналізуючи вищенаведені норми законодавства, можливо зробити висновок, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов:

- фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції, оскільки податковий кредит складається з сум податку, сплачених у зв'язку з придбанням або виготовленням товару, умова придбання або виготовлення товару є обов'язковою та підлягає доказуванню;

- наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми податку на додану вартість;

- подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами попередніх інстанцій контрагенти позивача, на виконання договорів поставки:

- №20/08/2009 від 20.08.2009 року ПП «Інтерспоживпостач» протягом 2010 року поставило позивачеві масло селянське відповідно до видаткових накладних №РН0000007 від 25.01.2010 року, №РН0000015 від 15.02.2010 року та податкових накладних №7 від 25.01.2010 року, №15 від 15.02.2010 року. Перевезення зазначеного товару було здійснене ТОВ «Укрпродукт Логістик» відповідно до договору про надання транспортно-експедиційних послуг №21 від 04.05.2009 року (товарно транспортні накладні від 25.01.2010 року і від 15.02.2010 року).

- №05/07-10 від 05.07.2010 року ПП «Інтермолтехнологія» протягом 2010 року поставило позивачеві масло селянське відповідно до видаткових накладних №РН-3 від 30.07.2010 року, №РН-7 від 09.08.2010 року, №РН-9 від 10.08.2010 року, №РН-12 від 27.08.2010 року, №РН-18 від 06.092010 року, №РН-20 від 07.09.2010 року, №РН-26 від 17.09.2010 року, №РН-27 від 20.09.2010 року та податкових накладних №3 від 20.07.2010 року, №4 від 21.07.2010 року, №8 від 30.07.2010 року, №10 від 05.08.2010 року, №12 від 09.08.2010 року, №13 від 10.08.2010 року, №17 від 19.08.2010 року; №22 від 27.08.2010 року, №25 від 03.09.2010 року, №27 від 06.09.2010 року №28 від 07.09.2011 року, №31 від 13.09.2010 року, №36 від 17.09.2010 року, №37 від 20.09.2010 року. Перевезення зазначеного товару було здійснене ТОВ «Укрпродукт Логістик» відповідно договору про надання транспортно-експедиційних послуг №21 від 04.05.2009 року (товарно-транспортні накладні від 30.07.2010 року, 10.08.2010 року, 27.08.2010 року, від 07.09.2010 року).

- №2.02 СТК від 15.02.2009 року ПП «Продгарантія» протягом 2010 року поставило позивачеві масло селянське відповідно до видаткових наклади №РН000001 від 19.02.2010 року, №РН0000002 від 04.03.2010 року і №РН000003 від 24.03.2010 року та податкових накладних №1 від 19.02.2010 року, №2 від 04.03.2010 року і №3 від 24.03.2010 року.

Крім того, слід зазначити, що придбаний у своїх контрагентів товар, позивач оплатив в повному обсязі, оприбуткував в складському і бухгалтерському обліку і використав у власній господарській діяльності - виробництва молочної продукції.

Отже, зважаючи на вищевикладене, висновки контролюючого, щодо безтоварності господарських операцій позивача з його контрагентами є безпідставними, оскільки придбаний товар позивачем був оплачений відповідно до платіжних доручень, також, були виписані видаткові накладні, спеціалізованою компанією було здійснено перевезення товару, згідно з товарно-транспортними накладними. Копії зазначених первинних бухгалтерських документів містяться у матеріалах справи та були дослідженні при її розгляді судами попередніх інстанцій.

Щодо постанови Богунського районного суду м.Житомира від 24.02.2012р. по справі №1-п-292/2012, на яку посилається відповідач, слід зазначити, що обставини щодо здійснення спірних господарських операцій між позивачем га ПП «Продгарантія», ПП «Інтермолтехнологія» і ПП «Інтерспоживпостач» не були об'єктом дослідження у кримінальній справі №1-п-292/2012, а відтак саме по собі здійснення ОСОБА_1 реєстрації названих товариств без мети реального провадження підприємницької діяльності та номінальність його керівництва цими товариствами, установлена у зазначеній кримінальній справі, не може слугувати беззаперечним доказом безтоварності спірних господарських операцій.

Також, слід звернути увагу на те, що контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій мали статус юридичних осіб та були платниками податку, що не заперечувалось відповідачем під час розгляду справи судами попередніх інстанцій. Отже, під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів підприємства були зареєстровані як юридичні особи, на момент проведення фінансово господарської операції були платниками податків, а тому мали право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів.

Тобто, при дотриманні контрагентами законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Таким чином, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами і правомірність віднесення підприємством до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формуванню податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Отже, колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що підстави, якими відповідач обґрунтовує правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, не є належними, оскільки обмеження права платника податку на податковий кредит з посиланням на невиконання своїх зобов'язань іншими платниками податку по ланцюгу постачання, є неправомірним.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами тощо. При невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області - залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 липня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.