Ухвала суду № 39887847, 08.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2014 р. м. Київ К/800/21857/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2010 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року

по справі №2а-16796/09/0470

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпрошина» (надалі - ВАТ «Дніпрошина»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську (надалі - СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У грудні 2009р. позивач звернувся до суду з позовом СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0000408813/0 від 30.07.2009р.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2010р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012р., позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, СДПІ проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Дніпрошина» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.03.2009р., за результатами якої складено акт №887-08-2/3-05768898 від 17.07.2009р., в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.п.4.2 ст.4, п.п.7.4.1, п.п.7.4.3, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі зазначеного акта відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення №0000408813/0 від 30.07.2009р., яким зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, у п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання професійних обов'язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України, який для банківських установ доповнюється переліком, затвердженим Національним банком України.

Перелік заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003р. №994, пунктом 6 якого передбачено, що до складу валових витрат відносяться витрати щодо надання працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, спеціального харчування, молока чи рівноцінних харчових продуктів, а також газованої солоної води.

З огляду на зазначене, колегія суддів касаційної інстанції вважає вірними висновки судів попередніх інстанції, що забезпечення молоком працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці відносяться до складу валових витрат і, відповідно, не визначаються як такі, що передані безоплатно.

Крім того, судами зазначено, що згідно до п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли товари (роботи, послуги), що виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

При здійсненні реалізації брухту чорних металів у кожному відповідному періоді підприємство може визначити, які саме товари (роботи, послуги) придбані для використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування. Сировина, матеріали, роботи та послуги, які придбаваються для виготовлення готової продукції підприємства, ніяким чином не можуть використовуватись в операціях з продажу брухту чорних металів, ці операції не є однорідними.

Для формування податкового кредиту при здійсненні таких операцій необхідно користуватись нормами п.п.7.4.2 Закону. Якщо підприємство у разі придбання товарів (робіт, послуг) не може визначити, які саме товари (роботи, послуги) використовуються в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування і придбані товари (роботи, послуги) можуть використовуватись одночасно в оподатковуваних та неоподатковуваних або звільнених від оподаткування операціях, то у цьому випадку необхідно керуватись нормами п.п.7.4.3 Закону.

Такі операції, як ліквідація основних фондів, ремонтні роботи з поліпшення основних фондів, які використовуються у виробничій діяльності підприємства, виготовлення металевих конструкцій, що використовуються у господарській діяльності підприємства для ремонтів основних фондів із металу, що придбаний з ПДВ, не відносяться до операцій, які не є об'єктами оподаткування або звільняються від оподаткування. Отримання (оприбуткування) брухту чорних металів від ліквідації основних фондів не є об'єктом оподаткування згідно п.п.3.1.1 Закону та не є поставкою товарів згідно п.1.4 Закону.

Лише операції з поставки брухту звільняються від оподаткування, а не можливе придбання основних засобів без податку на додану вартість та здійснення їх ремонту у подальшому.

Як правильно встановлено судами, підприємство не придбавало будь-яких товарів (робіт, послуг), які б могли одночасно використовуватись в оподатковуваних операціях з поставки товарів (робіт, послуг) та неоподатковуваних операціях з поставки брухту чорних металів у звітних періодах, які перевірялись.

Згідно п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із до говірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею з цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Судами обґрунтовано зазначено, що право на податковий кредит виникає незалежно від того, чи почали використовуватись товари (роботи, послуги) в оподатковуваних операціях чи ні. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватись в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільнених від оподаткування, то вони вважаються проданими за звичайними цінами, в тому податковому періоді, на який припадає початок такого використання.

У підпунктами 7.4.2 та 7.4.3 Закону визначається, як відображається податок на додану вартість у складі податкового кредиту у разі придбання (виготовлення) товарів послуг та основних фондів, що призначені для використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 Закону № 168 або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 Закону № 168 та у разі часткового використання в оподатковуваних операціях, а частково ні.

Підпунктом 7.4.4 Закону передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Витрати, які включаються до складу собівартості виготовленої продукції, придбавались підприємством для здійснення господарської діяльності та не можуть бути частково включені до податкового кредиту, а частково ні,

Поставка готової продукції підприємства є об'єктом оподаткування згідно з п.п.3.1.1 Закону і всі матеріали, сировина, послуги, що придбані для її виготовлення придбаваються для подальшого їх використання у власній господарській діяльності підприємства в оподатковуваних операціях.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що спірне податкове повідомлення - рішення прийняте без достатніх на те підстав, а тому підлягає скасуванню.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.