Ухвала суду № 39887827, 14.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2014 року м. Київ К/9991/9838/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011

у справі №2а-6047/10/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства «Південтеплоенергомонтаж»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення та рішень про результати розгляду первинних скарг, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.10.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва б/н та б/д, яким ВАТ «Південтеплоенергомонтаж» на підставі акту перевірки №601/23-12/00121146 від 16.04.2009 було нараховано податкове зобов?язання з податку на додану вартість у сумі 102263 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з ТОВ «Катко» за період з 01.05.2008 по 31.05.2008, за результатами якої складено акт від 16.04.2009 №601/23-12/00121146.

За висновками акта перевірки, встановлено порушення вимог п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ за травень 2008 року на суму 68175 грн.

На підставі цього акту винесено податкове повідомлення - рішення б/н та б/д , яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 102263 грн. у т.ч. за основним платежем 68175 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 34088 грн.

За наслідками адміністративного узгодження скарга позивача залишена без задоволення.

Висновки акта перевірки обґрунтовуються тим, що рішенням Васильківського міськрайонного сулу Київської області від 12.06.2008 визнано недійсним з дати державної реєстрації установчі документи (статут) ТОВ «Катко», свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ з моменту його складення, первинні бухгалтерські документи з реквізитами та інші, у зв'язку з чим видані ними податкові накладні в розумінні пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» складені не платником податку на додану вартість, а тому не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченомуст.9 цього Закону.

Положенням про реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №79 від 01.03.2000, передбачено, що свідоцтво платника ПДВ діє до дати анулювання, про що податковим органом складається відповідний акт.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм, правильними є висновки суду першої інстанції, що на час здійснення господарських операцій контрагент позивача ТОВ «Катко» був наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю, та платником податку на додану вартість, у зв'язку з чим віднесення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість на підставі податкових накладних виданих з дотриманням приписів пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», за наслідками вчинення реальних господарських операцій, що не заперечується відповідачем, є правомірним.

Та обставина, що рішенням Васильківського міськрайонного сулу Київської області від 12.06.2008 визнано недійсним з дати державної реєстрації установчі документи (статут) ТОВ «Катко» та свідоцтво платника податку на додану вартість, не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно приписів ч.2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» сам факт визнання у судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів підприємства, скасування його державної реєстрації, свідоцтва платника податку на додану вартість не є підставою для визнання недійсними всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації та до моменту виключення з державного реєстру.

Доказів виключення ТОВ «Катко» з державного реєстру суду не надано.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун