Ухвала суду № 39887786, 07.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2014 року м. Київ К/800/54940/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28.08.2013 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 року

у справі № 817/2298/13-а

за позовом Приватного підприємства фірма «СНВ-ІНВЕСТ»

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Приватне підприємство фірма «СНВ-ІНВЕСТ» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000571544 від 12.06.2013 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 28.08.2013 року у справі № 817/2298/13-а, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 12.06.2013 року № 0000571544 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 219 919, 00 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування Приватним підприємством фірмою «СНВ-ІНВЕСТ» залишку від'ємного значення за лютий 2013 року, відповідачем складено акт від 04.06.2013 року № 408/15-300/30397796, яким встановлено порушення п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 199.1 ст. 199, п. 200.3, п. 200.4, п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення за лютий 2013 року на суму 410 851, 00 грн. та занижено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 190 932, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.06.2013 року № 0000571544, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 410 851, 00 грн. та № 0000581544, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 190 932, 00 грн.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо неправомірного прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення від 12.06.2013 року № 0000571544 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 219 919, 00 грн., оскільки позивач набув право на віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту при придбанні товарів з дати сплати податку за податковими зобов'язаннями, сплата яких підтверджена відповідними первинними документами.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач орендує нежитлове приміщення Кінотеатру «Україна» на підставі договору оренди приміщення від 27.06.2011 року. Розділом 7 Договору передбачено право самостійно здійснювати капітальний ремонт приміщення та за погодженням із орендодавцем здійснювати перебудову, добудову та перепланування вказаного приміщення.

На момент проведення перевірки передбачену проектом реконструкцію приміщення в повному обсязі не завершено.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 12.08.2013 року зареєстровано відповідні зміни по приміщенню, пов'язані з реконструкцією. Для облаштування другого глядацького залу позивачем було імпортовано крісла для глядачів в компанії «EURO SEATING INTERNATIONAL s.a.» (Іспанія) згідно контракту по ВМД № 204050001/2012/013780 від 01.11.2012 року. Перетин товаром митного кордону підтверджується відповідними відмітками Львівської та Рівненської митниць від 31.10.2013 року на супровідних документах. При розмитненні товару сплачено податок на додану вартість в сумі 150 940, 02 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно положень п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу).

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, позивач набув право на віднесення сум податку до податкового кредиту при придбанні товарів (ввезення їх на митну територію України) з дати сплати податку за податковими зобов'язаннями, сплата яких підтверджена відповідними виписками банку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно бухгалтерської довідки та даних відповідних облікових рахунків станом на дату проведення перевірки придбані крісла не були введені в експлуатацію. Згідно акту на списання від 11.08.2013 року, в зв'язку із завершенням реконструкції кінопалацу, було списано використані матеріали та запаси, в т.ч. імпортовані крісла для глядачів.

Судами встановлено, що право позивача на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду підтверджено відповідними первинними обліковими документами.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено щодо необґрунтованості висновку відповідача стосовно виключення із розрахунку від'ємного значення податку на додану вартість по операціях із контрагентами ТОВ «Стандарт Агро-Буд» та ТОВ «Альфа-Інвестмент».

Так, судами встановлено, що між позивачем та ТОВ «Стандарт Агро-Буд» укладено договір підряду на виконання робіт. Виконання умов договору підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт та витрати (форми КБ-3), відомостями витрачених ресурсів замовника, актом приймання виконаних будівельних робіт, накладною на внутрішнє переміщення, податковою накладною, платіжним дорученням.

Виконання умов договору поставки металопродукції між позивачем та ТОВ «Альфа-Інвестмент» підтверджується рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

На момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Таким чином, судами попередніх інстанцій, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, встановлено, що реальність господарських операцій позивача з його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, які відповідають вимогам законодавства.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено законні і обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28.08.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 року у справі № 817/2298/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук