Постанова № 39887715, 03.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" липня 2014 р. м. Київ К/800/18942/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддівОстровича С.Е. Степашка О.І. Федорова М.О.секретаря судового засідання Волошина В.М.,

представник позивача Гупало К. П., Козленко М. С.

представник відповідача Гривнак А. В., Протас І. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Монсанто Україна" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монсанто Україна" до Київської регіональної митниці про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Монсанто Україна" (далі - ТОВ "Монсанто Україна") звернулось до суду з позовом до Київської регіональної митниці в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2012 року у задоволенні позову ТОВ "Монсанто Україна" відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року апеляційну скаргу ТОВ "Монсанто Україна" залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2012 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ТОВ "Монсанто Україна" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Київською регіональною митницею проведено перевірку ТОВ "Монсанто Україна" за дотриманням законодавства з питань митної справи за період з 01.01.2008 року по 01.12.2010 року. За результатами перевірки складено акт № 4/11/100000000/21681926 від 25.02.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення п. 3 ч. 2 ст. 267 МК України в частині недекларування ліцензійних платежів, що в свою чергу призвело до заниження митної вартості імпортованих товарів, яка відповідно до ст. 261 МК України є базою для нарахування податкових зобов'язань. Також згідно висновків акту перевірки позивачем порушено вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» в частині визначення бази оподаткування ПДВ для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, що розраховується відповідно до вимог пункту 4.3 Закону, що стало причиною виникнення податкового зобов'язання по сплаті ПДВ на суму 1769484,21 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №70 від 17.03.2011 року, яким донараховано ТОВ "Монсанто Україна" зобов'язання з ПДВ в розмірі 2211855, 26 грн.

При розгляді справи суд першої та апеляційної інстанції дійшли до висновку, що оскільки позивачем при розмитненні товару та при визначенні митної вартості не було включено сум роялті, то митним органом на законних підставах здійснено донарахування митних платежів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.08.2004 року між компанією «Монсанто САС», Франція, (ліцензіар) та ТОВ "Монсанто Україна"(ліцензіат) укладено угоду на продаж комерційного насіння соняшника та кукурудзи.

Також, аналогічна угода була укладена позивачем 31.08.2004 року із компанією Монсанто Технолоджі ЛЛК, США та 01.09.2004р. із компанією Декалб Дженетикс Корпорейшн, США (правонаступником якої є Компанія Монсанто).

Відповідно до пункту Е преамбули ліцензійних угод на продаж комерційного насіння соняшника, на продаж комерційного насіння соняшника та кукурудзи, на продаж комерційного насіння кукурудзи ліцензіат висловлює побажання отримати від ліцензіара право на виробництво, обробку, продаж на ринку та реалізацію комерційного насіння на визначеній території, а ліцензіар погоджується надати їх ліцензіату згідно вищевказаних умов.

Згідно розділу 2.1 ліцензійних угод на продаж комерційного насіння соняшника, на продаж комерційного насіння соняшника та кукурудзи, на продаж комерційного насіння кукурудзи, в якому зазначено, що у відповідності до положень та умов цієї угоди ліцензіар надає ліцензіату невиключну ліцензію, що не може передаватися іншій особі, з правом видачі субліцензії для перевірки реєстрації ліцензійного асортименту з метою виробництва та обробки комерційного насіння ліцензійного асортименту на території (безпосередньо чи при укладенні з третіми сторонами толінгових угод на виробництво або обробку на обладнанні групи компаній Монсанто чи третіх сторін), а також просування на ринок і реалізовувати комерційне насіння ліцензійного асортименту, вироблене на даному обладнанні лише на визначеній території.

Відповідно до розділу 3.1 ліцензійних угод на продаж комерційного насіння соняшника, на продаж комерційного насіння соняшника та кукурудзи, на продаж комерційного насіння кукурудзи визначено, що враховуючи факт видачі ліцензіату ліцензії згідно з положеннями цієї угоди, ліцензіат зобов'язаний сплатити ліцензіару роялті за використання тієї кількості комерційного насіння, яка була продана щорічно за ціною, встановленою у додатку Б до цієї угоди; кожного року ця ціна може змінюватися за взаємною згодою ліцензіара та ліцензіата.

Відповідно до розділу 3.2 ліцензійних угод ліцензіат зобов'язаний у реально можливі строки, але не пізніше, ніж через 30 днів після закінчення року, протягом строку дії угоди сплатити роялті ліцензіару.

Згідно додатку Б ліцензійних угод на продаж комерційного насіння соняшника, на продаж комерційного насіння соняшника та кукурудзи розмір роялті, що належить до сплати згідно із положеннями розділу 3.1, визначається наступним чином:

(1) 8 % за комерційне насіння соняшника;

(2) 10 % за комерційне насіння кукурудзи з 01 вересня 2007 року;

(3) 15 % за комерційне насіння рапсу з 01 вересня 2006 року.

Окрім ліцензійних угод між позивачем (покупець) та підприємствами групи компаній МОНСАНТО (продавці) були укладені:

- контракт № MON-UKR/US/07/01 від 15.11.2007;

- контракт № HU/UKR/01 від 05.12.2007;

- контракт № FR/UKR/01 від 05.12.2007;

- контракт № RO/UKR/01 від 05.12.2007;

- контракт № TUR/UKR/01 від 21.01.2008;

- контракт № FR/UKR/03 від 07.02.2008;

- контракт № HU/UKR/2009 від 13.10.2008;

- контракт № FR/UKR/2009 від 13.10.2008;

- контракт № MON-UKR/US/08/01 від 15.11.2008;

- контракт № MON-UKR/BG/09 від 19.01.2009;

- контракт № MON-UKR/TUR/09 від 27.02.2009.

Згідно умов вказаних контрактів продавець продає, а покупець купує насіння для посіву у кількості та асортименті, які передбачені в додатках до контрактів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що виплато роялті по зазначеним вище угодам за період який охоплює перевірка майже не відбувалась, що підтверджується актом перевірки. Оплата була проведена тільки по одному з актів приймання-передачі, але потім була «сторнована» (кошти було повернуто платнику у зв'язку з тим, що відповідна сплата роялті була визнана сторонами помилковою).

Інші платіжні доручення які зазначені в рішеннях судів попередніх інстанцій не стосуються терміну за якій було проведено перевірку позивача (з 01.01.2008 року по 01.12.2010 року).

Щодо зазначення в рішеннях судів попередніх інстанцій про наявність заборгованості колегія суддів звертає увагу, що дана заборгованість не стосується періоду якій охоплює перевірка.

Крім того, суди попередніх інстанцій не вірно встановили, що роялті сплачувались на користь продавців насіння, оскільки матеріалами справи підтверджено, що роялті сплачувались на користь Ліцензіарів. Це спричинило невірний висновок судів попередніх інстанцій про включення роялті до складу митної вартості.

Також суд першої та апеляційної інстанції невірно встановили, що роялті відносилися та були умовою продажу імпортованого насіння, оскільки вони сплачуються виключно за насіння яке вироблено на території України. Як зазначено вище, позивачем була проведена оплата за імпортоване насіння, але потім вона була «сторнована».

Відповідно до ст. 267 Митного кодексу України роялті включаються до складу митної вартості лише при дотриманні у сукупності наступних умов:

а) роялті стосуються оцінюваних товарів;

б) роялті є умовою продажу таких товарів.

Тобто, сам факту існування ліцензійних угод та нарахування /сплати імпортером роялті не є достатнім для включення роялті до складу митної вартості імпортованих товарів. Для кожного випадку із роялті, з метою вирішення питання включення/не включення їх до складу митної вартості слід детально аналізувати, чи стосуються дані роялті оцінюваних товарів та чи є вони умовою продажу таких товарів.

В даному випадку роялті за Ліцензійними угодами не підлягають включенню до складу митної вартості імпортованих Позивачем товарів, оскільки вказані суми роялті не стосуються імпортованого насіння та не є умовою продажу такого імпортованого насіння в Україні. Фактично до складу митної вартості оцінюваних товарів (імпортоване насіння) митним органом включено неіснуючі суми роялті.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2012 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року та прийняття нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Монсанто Україна" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Монсанто Україна".

Скасувати податкове повідомлення-рішення Київської регіональної митниці форми «Р» від 17.03.2011 року №70.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров