Ухвала суду № 39887702, 03.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" липня 2014 р. м. Київ К/800/2666/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддівОстровича С.Е. Степашка О.І. Федорова М.О.секретаря судового засідання Волошина В.М.,

представник позивача Любонько А. В.

представник відповідача Васійчук С. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сокирянської об`єднаної державної податкової інспекції Чернівецької області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсервіс" до Сокирянської об`єднаної державної податкової інспекції Чернівецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсервіс" (далі - ТОВ "Будмонтажсервіс") звернулось до суду з позовом до Сокирянської об`єднаної державної податкової інспекції Чернівецької області (далі - Сокирянська ОДПІ) в якому просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року позов ТОВ "Будмонтажсервіс" задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення - рішення №0000512300/3 від 14.12.2009 року в частині донарахувань по господарським операціям між ТОВ «Будмонтажсервіс» та приватним підприємцем ОСОБА_6 в сумі 6313,35 грн. (з них 4208,90 грн. основний платіж та 2104,45 грн. штрафні санкції). В решті позовних вимог відмовити.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року апеляційну скаргу ТОВ "Будмонтажсервіс" задоволено. Скасовано постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000302300/3 від 14.12.2009 року та №0000512300/3 від 08.10.2009 року. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції Сокирянська ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року та прийняти нову, якою відмовити ТОВ "Будмонтажсервіс" у задоволення позову.

ТОВ "Будмонтажсервіс" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу Сокирянської ОДПІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Сокирянською ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Будмонтажсервіс», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року. За результатами перевірки сккладено акт від 30.06.2009 року №346/23-013/31396840.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.7.2.6., п.п.7.4.1., п.п.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, а саме за перевіряємий період встановлено заниження ПДВ на загальну суму 206077, 00 грн. та порушення вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1. п. 5.2., пп.. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", а саме нараховано податок на прибуток у сумі 1471453, 00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що Сокирянська ОДПІ надіслала ТОВ „Будмонтажсервіс" податкове повідомлення - рішення від 14.12.2009 року №0000512300/3 (від 08.10.2009 року №0000512300/2) про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 761135,90 грн. (в т.ч. основний платіж - 532665, 00 грн. та 228470, 00 грн. штрафної санкції). Дане податкове повідомлення-рішення №0000512300/3 з податку на прибуток позивач оскаржує тільки в частині донарахування суми 392707,60 грн., що складається з донарахування: по господарським операціям між ТОВ «Будмонтажсервіс» та ПП ОСОБА_6 донараховано 6313,35 грн. (з них 4208,90 грн. - основний платіж та 2104,45 - штрафні санкції); по господарським операціям між ТОВ «Будмонтажсервіс» та ТОВ «Дант» донараховано 386394,25 грн. (з них 257596, 17 грн. основний платіж та 128798,08 грн. - штрафні санкції).

Внаслідок адміністративного оскарження було прийнято податкове повідомлення-рішення Сокирянської ОДПІ від 14.12.2009 року №0000302300/3 та визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 309115,50 грн. (в т.ч. основний платіж - 206077,00 грн., штрафна санкція (50%) - 103038,50 грн.) по господарським операціям між ТОВ «Будмонтажсервіс» та ТОВ «Дант», яке позивач оскаржує в повному обсязі.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь - яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У відповідності до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Судом першої інстанції встановлено, що у ТОВ «Будмонтажсервіс" відсутні документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій, а саме: сертифікати відповідності на всі будівельні матеріали, що не дає змоги встановити походження вказаних товарів, в накладних відсутні дані щодо посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, документів що підтверджують транспортування товару від продавця до покупця.

Згідно з п. 1.4 Порядку складання декларації про прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 року №143, чинного на момент виникнення правовідносин, дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватися первинними документами, даними бухгалтерського обліку і відповідати податковому обліку. Отже, за відсутності відповідних первинних документів підприємство не може включити до валових витрат понесені при виконанні угоди, витрати.

Судом першої інстанції зазначено, що за інформацією отриманою з м.Славутич, де ТОВ «Дант» перебувало на податковому обліку, згідно з актом позапланової завершальної перевірки ТОВ „ДАНТ" від 30.08.2008 року №1118/23/20614810, товариство протягом 2007-2008 років подавало до ДПІ у м. Славутич декларації з податку на прибуток та з податку на додану вартість з прочерками (лист ДПІ у м. Славутич від 03.06.2009 року №309/7/23-214). Свідоцтво платника ПДВ анульовано 15.08.2008 року.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що з ТОВ «Дант» не здійснювало фінансово-господарську діяльність з початку 2008 року.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що ТОВ «Будмонтажсервіс» неправомірно віднесло до складу валових витрат вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ „Дант" (м. Славутич), в сумі 1236461, 62 грн. (в тому числі 206076, 94 грн. ПДВ) і відповідно сформувало валові витрати, а тому податкове повідомлення-рішення про донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток та штрафних санкцій суд вважає правомірним.

Відповідно до п.п 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"№168/97-ВР від 03.04.1997 року визначено, що податкова накладна повинна містити порядковий номер податкової накладної, дату виписування податкової накладної, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм), повну назву отримувача, ціну продажу без врахування податку, ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно п.п 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку (підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статі 7 Закону України „Про податок на додану вартість").

Відповідно до п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом першої інстанції встановлено, що оформлення прибутково-видаткових та податкових накладних між ТОВ „ДАНТ" та ТОВ „Будмонтажсервіс" здійснювалось без мети реального настання передбачених наслідків, оскільки по них не відбувалося руху матеріальних цінностей, тому правочин на купівлю-продаж товарів між ТОВ „ДАНТ" та ТОВ „Будмонтажсервіс" не має реального характеру. Крім того, документи, які підтверджують транспортування товару у ТОВ „Будмонтажсервіс" відсутні; у накладних відсутні дані щодо посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Реальність здійснених операцій не підтверджується місцезнаходженням майна, наявністю трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що нарахування податковим органом позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій є правомірними.

Відповідно до п.п 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-ІІІ та п.п 6.1.3 п. 6.1 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затверджено наказом ДПА України від 17.03.2001 року №110, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 року за №268/5459), у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган самостійно до нараховує суму податкового зобов'язання платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Суд першої інстанції також дійшов до висновку, що податковим органом правомірно застосовано штрафні санкції.

Згідно положень ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом першої інстанції зазначено, що податкове повідомлень-рішень з податку на прибуток №0000512300/3 від 14.12.2009 року в частині господарських операцій між ТОВ «Будмонтажсервіс» та ПП ОСОБА_6 за якими донараховано 6313,35 грн. (з них 4208,90 грн. - основний платіж та 2104,45 - штрафні санкції) належить до скасування, як встановлені обставини щодо виконання робіт рішенням Господарського суду Чернівецької області від 23.07.2009 року №9/114 та ухвалою від 06.06.2012 року №9/114, і визнане в цій частині податковим органом.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги ТОВ "Будмонтажсервіс" підлягають тільки частковому задоволенню.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року та залишення в силі постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року у даній справі.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Сокирянської об`єднаної державної податкової інспекції Чернівецької області задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року - скасувати.

Залишити в силі постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров