Ухвала суду № 39887643, 03.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" липня 2014 р. м. Київ К/9991/77091/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддівОстровича С.Е. Степашка О.І. Федорова М.О.секретаря судового засідання Волошина В.М.,

представник позивача Криницький О. М.

представник відповідача Вітовська О. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теркурій - 2" до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Теркурій - 2" (далі - ТОВ "Теркурій - 2") звернулось до суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Тернопільська ОДПІ) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2011 року позов ТОВ "Теркурій - 2" задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року апеляційну скаргу Тернопільської ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2011 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Тернопільська ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Теркурій - 2" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Тернопільською ОДПІ проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Теркурій - 2" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2010 року. За результатами перевірки складено акт №13375/23-05/30345236 від 29 грудня 2010 року.

Перевіркою встановлено, що ТОВ "Теркурій - 2" надавались послуги по оренді власного нерухомого майна по цінах нижче собівартості, внаслідок чого порушено вимоги п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" що призвело до завищення залишку від'ємного значення ПДВ за квітень 2010 року на суму 920404, 00 грн. та заниження ПДВ на загальну суму 1367419, 00 грн.

На підставі акта перевірки Тернопільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 січня 2011 року: №0001432305/0, яким ТОВ "Теркурій - 2" збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 1709273, 75 грн., у т.ч. 1367419, 00 грн. за основним платежем та 341854, 75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0001442305/0 про зменшення ТОВ "Теркурій - 2" розміру від'ємного значення суми ПДВ на 920404, 00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 230101, 00 грн.

У червні 2011 року Тернопільська ОДПІ звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом про стягнення з ТОВ "Теркурій - 2" податкових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 19 січня 2011 року №0001432305/0 та №0001442305/0.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Теркурій - 2" надавало суб'єктам господарської діяльності в оренду нерухоме майно за договірними цінами, які відповідали рівню справедливих ринкових цін, із врахуванням таких умов як платоспроможність суб'єкта господарської діяльності в конкретному періоді, вплив фінансово-економічної кризи і як наслідок зменшення товарообороту, зниження купівельної спроможності населення, падіння продажу товарів, нестабільність курсу валют, ускладнення кредитування та інші обставини. Розрахунки собівартості 1 м.кв. приміщень, які надавались в оренду здійснювались також з врахуванням комунальних платежів, витрат на послуги охорони та інші послуги щодо утримання приміщень, площ і технічних характеристик надаваних приміщень.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно до пп. 1.20.8, пп. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, вставленому законом. Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямим методом.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що Тернопільською ОДПІ не було враховано фактичних обставин і особливостей договірних відносин щодо надання ТОВ "Теркурій - 2" в оренду нерухомого майна та не проведено детального та обґрунтованого аналізу цін, які існували на ринку орендних послуг, не здійснено аналізу договорів з ідентичними (однорідними) товарами (послугами) у співставних економічних умовах, не проаналізовано та не надано оцінки наявності або відсутності будь-яких інших об'єктивних умов, що існували на ринку (однорідних) товарів (послуг) та могли вплинути на ціну оренди. Також Тернопільською ОДПІ не вказано за методикою зроблено висновки про порушення ТОВ "Теркурій - 2" вимог законодавства щодо визначення ціни орендної плати і не зазначено які саме договори оренди містять ціну нижче звичайної.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що оскільки Тернопільською ОДПІ не доведено належними доказами порушення ТОВ "Теркурій - 2" законодавства при визначенні ціни орендної плати, то податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "Теркурій - 2".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров