Ухвала суду № 39886528, 21.07.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

21 липня 2014 року Справа № 5004/417/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Самусенко С.С.,суддів:Губенко Н.М., Дунаєвської Н.Г., Кочерової Н.О., Мележик Н.І.,

розглянувши заявуКовельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства "Тур"про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 05.08.2013у справі№ 5004/417/12за позовомВійськового прокурора Луцького гарнізону в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі Військової частини А-0780до1) Ковельської районної державної адміністрації 2) Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства "Тур"за участюПрокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері та Волинської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі військової частини А 0780провизнання недійсним розпорядження Ковельської районної державної адміністрації № 41 від 31.05.2005 та скасування державного акта на право постійного користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 30.05.2012 у справі № 5004/417/12 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 рішення господарського суду Волинської області від 30.05.12 скасовано, прийнято нове, яким позов задоволено; визнано нечинним та скасовано розпорядження Ковельської районної державної адміністрації від 31.01.2005 № 41 "Про підтвердження права землекористування Ковельським спеціалізованим лісогосподарським акціонерним товариством "Тур"; визнано нечинним та скасовано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою Ковельським спеціалізованим лісогосподарським акціонерним товариством "Тур" від 22.07.1994 № 001718 серії ІІ ВЛ.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2013 у даній справі постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 залишено в силі.

Ковельське спеціалізоване лісогосподарське акціонерне товариство "Тур" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 05.08.2013 у справі № 5004/417/12, у якій просить вказану постанову та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 скасувати і прийняти нове рішення, яким рішення господарського суду Волинської області від 30.05.2012 залишити в силі.

Заяву, з посиланням на ухвали Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.03.2014 у справі № 6-51955св13, від 05.02.2014 у справі № 6 37251св13, від 15.01.2014 у справі № 6-44850св13, мотивовано неоднаковим застосуванням судами касаційної інстанції частини другої статті 152 Земельного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Одночасно в тексті заяви Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства "Тур" заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України.

Відповідно до статті 11117 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення господарського суду, щодо якого подано заяву про перегляд судових рішень господарських судів, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання, на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

Оскільки ухвала у справі № 6-51955св13, на яку посилається заявник, прийнята Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ 12.03.2014, а заява про перегляд Верховним Судом України постанови у справі № 5004/417/12, відповідно до відмітки на штемпелі про вхідну кореспонденцію, подана безпосередньо до Вищого господарського суду України в межах тримісячного строку, встановленого статтею 11117 ГПК України, колегія суддів зазначає, що заявником не пропущений процесуальний строк для звернення з відповідною заявою.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України вважає, що справа № 5004/417/12 не підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої статті 11116 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 05.08.2013 у справі № 5004/417/12, про перегляд якої просить заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками апеляційного господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позову про визнання недійсним розпорядження Ковельської районної державної адміністрації від 31.05.2005 № 41 "Про підтвердження права землекористування Ковельським спеціалізованим лісогосподарським акціонерним товариством "Тур" та скасування державного акта на право постійного користування земельною ділянкою. При цьому, суд касаційної інстанції виходив із встановлених судом обставин справи про те, що спірне розпорядження прийнятого з порушенням законодавчих процедур припинення права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою, оскільки: рішенням господарського суду в іншій справі встановлено, що законним користувачем земельної ділянки (яка є спірною у даній справі) є військова частина А1547, при цьому фактичним користувачем є військова частина А3822, правонаступником якої є військова частина А0780 і якій підпорядкована військова частина А1547; доказів вилучення та добровільної відмови військової частини від спірної земельної ділянки сторонами не надано.

Водночас, в ухвалі від 12.03.2014 у справі № 6-51955св13, на яку заявник посилається, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про визнання незаконним та скасування розпорядження міської державної адміністрації "Про припинення права користування земельною ділянкою". Суд касаційної інстанції виходив з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що рішенням в іншій судовій справі визнано нечинним свідоцтво про право власності ВАТ "Севастопольський Маяк" (правонаступником якого називає себе позивач) на спірну земельну ділянку; відсутність у матеріалах справи доказів того, що спірна земельна ділянка перебувала у власності або користуванні позивача, що позивач є правонаступником ВАТ "Севастопольський Маяк" та має право вимоги щодо спірної земельної ділянки.

В ухвалі від 15.01.2014 у справі № 6-44850св13 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з висновком суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні позову про скасування рішень селищної ради, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та державного акту про право власності на земельну ділянку. Суд касаційної інстанції виходив з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що оскаржуваними рішеннями селищної ради та державним актом на право власності на землю права позивача порушено не було з огляду на те, що рішеннями в інших судових справах затверджено акт встановлення та узгодження меж земельних ділянок відповідача та позивача та передано у власність відповідача земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських будівель; у справі про визнання будинку садибою не визначено межі земельної ділянки, на якій розташована садиба позивача, а у свідоцтві про право позивача на спадщину за законом не міститься посилання на площу земельної ділянки, на якій розташоване спадкове майно позивача.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.02.2014 у справі № 6 37251св13, на яку посилається заявник, рішення суду апеляційної інстанції скасовано, справу передано на новий розгляд до апеляційного суду. Однак, прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на відповідну ухвалу не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України.

За таких обставин відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Ковельському спеціалізованому лісогосподарському акціонерному товариству "Тур" у допуску справи № 5004/417/12 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя:С.СамусенкоСудді:Н.Губенко Н.Дунаєвська Н.Кочерова Н.Мележик