Постанова № 39886498, 23.07.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року Справа № 5023/4669/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі), Короткевича О.Є., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргу розпорядника майна товариства з обмеженою відповідальністю "ЛМ-ХХІ" - арбітражного керуючого Персидського В.Ю., м. Харків на постанову та ухвалувід 09.04.2014 р. Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 р. господарського суду Харківської областіу справі№ 5023/4669/12 господарського суду Харківської області

за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, АДРЕСА_1до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "ЛМ-ХХІ", м. Харківпровизнання банкрутомрозпорядник майна арбітражний керуючий Персидський В.Ю.

за заявоюОСОБА_6, м. Харківпровизнання грошових вимог

в судовому засіданні взяли участь представники:

розпорядник майна арбітражний керуючий Персидський В.Ю., свідоцтво,фізичної особи ОСОБА_6ОСОБА_6, паспорт, ОСОБА_7, довір.,ПППФ "ВЕМ"Альошин В.В., довір.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.10.2012 року порушено провадження у справі № 5023/4669/12 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ЛМ-ХХІ" (далі - Боржник, Товариство) за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.02.2014 року (суддя -О.А. Дзюба) заяву фізичної особи ОСОБА_6 про визнання грошових вимог до Боржника задоволено в повному обсязі - в сумі 758 000 грн. 00 коп., а розпорядника майна зобов'язано включити вимоги вказаної особи у визначеній сумі до реєстру вимог кредиторів згідно з черговістю.

Не погодившись із цією ухвалою суду, товариство з обмеженою відповідальністю "ЛМ-ХХІ" звернулося до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 13.02.2014 року та прийняти нову ухвалу, якою відмовити фізичній особі ОСОБА_6 у задоволенні заяви про визнання грошових вимог до Боржника в сумі 758 000 грн. 00 коп., а також покласти на фізичну особу ОСОБА_6 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги - в сумі 609 грн. 00 коп.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 року (головуючий суддя - Здоровко Л.М., судді: Плахов О.В., Шутенко І.А.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 13.02.2014 року - без змін.

Не погоджуючись з цими судовими рішеннями попередніх інстанцій, розпорядник майна товариства з обмеженою відповідальністю "ЛМ-ХХІ" - арбітражний керуючий Персидський В.Ю. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як ухвалу господарського суду Харківської області від 13.02.2014 року, так і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального права, зокрема ст.ст. 1, 14 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення скаржника, фізичної особи ОСОБА_6, його представника та представника ПППФ "ВЕМ", обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, ухвалюючи рішення про визнання заявлених фізичною особою ОСОБА_6 кредиторських вимог в сумі 758 000 грн. 00 коп., місцевий суд вказав, що вимоги розпорядником майна Боржника були відхилені повністю, ці вимоги складають борг Товариства за договором безвідсоткової поворотної допомоги, наданою Боржнику вказаною фізичною особою, а докази повернення відповідного боргу відсутні. Підтримуючи вказані висновки, апеляційний суд додав, що підписанням зазначеного договору безвідсоткової поворотної допомоги сторони підтвердили факт отримання Товариством за цим договором коштів. Докази ж визнання недійсним такого договору відсутні.

Однак суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними висновками судів, оскільки вони зроблені з неповним з'ясуванням обставин справи, без надання належної та повної правової оцінки правовідносинам між Боржником та фізичною особою ОСОБА_6 з приводу грошових сум, що складають спірні кредиторські вимоги у справі, а також без застосування належних норм законодавства.

Так, суди вказали, що кредиторські вимоги фізичної особи ОСОБА_6 до Боржника складають суми заборгованості за укладеним між вказаними особами договором безвідсоткової поворотної допомоги від 14.10.2009 року (т. 4 а.с. 135). При цьому слід зазначити, що саме такими обставинами та такими підставами виникнення вказаного боргу (договір безвідсоткової поворотної допомоги від 14.10.2009 року) вказані кредиторські вимоги були обґрунтовані фізичною особою ОСОБА_6 згідно письмових пояснень до заяви з вимогами до Боржника, яка була подана у справі 13.02.2014 року (т. 4 а.с. 134), тобто яка подана через один рік та майже три місяці після здійснення публікації оголошення про порушення справи про банкрутство Боржника в газеті "Голос України" № 217 (5467) віл 16.11.2012 року (т. 1 а.с. 55). Сама ж заява з грошовими вимогами до Боржника, як вбачається з матеріалами справи та встановлено судами, була подана у справі вказаною фізичною особою 14.12.2012 року (т. 3 а.с. 3), а вимоги в цій заяві були обґрунтовані зовсім іншими матеріально-правовими підставами - внесенням фізичною особою ОСОБА_6 з січня 2007 року -по вересень 2012 року придбаних та переданих Товариству на спірну суму будівельних матеріалів та обладнання, як поворотна допомога засновником Товариства, для чого цією фізичною особою за відповідними договорами були запозичені грошові кошти на загальну суму 19 000 дол. США.

Тобто поза межами встановленого ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство граничного строку звернення конкурсних кредиторів із заявами з грошовими вимогами до боржника, відбулась зміна складу та матеріально-правових підстав для заявлення фізичною особою ОСОБА_6 до Боржника кредиторських вимог, а незмінною залишилась тільки їх сума.

Між тим, суди на вказані обставини уваги не звернули та не надали ним належну правову оцінку, у тому числі в контексті норм ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство, а також в контексті наслідків можливого пропуску граничного строку заявлення у справі про банкрутство вимог конкурсного кредитора, які передбачені нормами ч. 2 вказаної статті закону.

Крім цього касаційний суд звертає увагу, що до згаданої заяви були додані лише копії двох договорів "займа (беспроцентного целевого)", укладених ОСОБА_6 з іншою фізичною особою - ОСОБА_8 без додання жодних доказів на підтвердження виникнення правовідносин з Боржником - зокрема обставин щодо придбання та передачі Боржнику у відповідний період (з січня 2007 року -по вересень 2012 року) будь-яких будівельних матеріалів та обладнання. Викладеному жодний із судів попередніх інстанцій також не надали правової оцінки.

Поряд з цим судами не була дана правова оцінка складу попередньо заявлених вимог на предмет їх відповідності вимогам ст. 1 Закону про банкрутство, оскільки кредитором у справі про банкрутство є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а наслідком передачі у якості поворотної допомоги будівельних матеріалів та обладнання (за відсутності пред'явленої вимоги щодо компенсації їх вартості) є виникнення у боржника обов'язку повернути такі будівельні матеріали та обладнання. До того ж суди не звернули уваги на те, що ОСОБА_6 в своїй заяві правовими підставами надання такої поворотної допомоги визначає надання ним допомоги, як засновником товариства.

У зв'язку із викладеним касаційний суд дійшов висновку, що оцінка правовідносин між фізичною особою ОСОБА_6 та Товариством з приводу заявлених першим кредиторських вимог, а також оцінка відповідних доказів у справі була здійснена судами попередніх інстанцій вибірково, що є порушенням норм ст.ст. 47, 43 ГПК України, а оскаржувані судові рішення були прийняті з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням наведених норм Закону про банкрутство.

Дійшовши такого висновку та виходячи із повноважень касаційного суду, передбачених нормами п. 3 ст. 1119 ГПК України, оскаржувані ухвала місцевого суду та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню, як незаконні, а справа щодо розгляду кредиторських вимог фізичної особи ОСОБА_6 - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. Суду ж першої інстанції під час нового розгляду справи, відповідно до норм ч. 1 ст. 11112 ГПК України, слід усунути наведені в даній постанові недоліки та врахувати визначені в ній вказівки.

На підставі наведеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 11, 14, 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін) та ст.ст. 41, 47, 43, 1115, 1117, 1119 - 11111, 11112, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу розпорядника майна товариства з обмеженою відповідальністю "ЛМ-ХХІ" - арбітражного керуючого Персидського В.Ю. задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 р. та ухвалу господарського суду Харківської області від 13.02.2014 р. у справі № 5023/4669/12 скасувати.

3. Справу № 5023/4669/12 в частині розгляду кредиторських вимог фізичної особи ОСОБА_6 до боржника передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді О.Є. Короткевич

В.Я. Погребняк

Постанова виготовлена та підписана 23.07.2014 року.