Постанова № 39886445, 23.07.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року Справа № 915/2352/13

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Студенця В.І.,

розглянувши

касаційну скаргу Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

на рішення господарського суду Миколаївської області від 13.03.2014 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 р.

у справі № 915/2352/13 господарського суду Миколаївської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго"

до відповідача Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення

за участю представників:

ПАТ "Миколаївобленерго" - Кляс Н.А., Наливайський В.І.;

Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - Максименко А.П.;

в с т а н о в и л а :

Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення від 27.09.2013 р. № 123-ріш у справі № 1-26.213/108-2013 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржуване рішення суперечить ст. 1, 2, 13, 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ст.ст. 1, 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст. 22 ЦК України та п. 37 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999р. № 1357 (а.с.2-5).

Відповідач у справі - Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що рішення повністю відповідає чинному законодавству України. Відключення споживачів за порушення Правил користування електричною енергією є операцією, що виконується під час виконання функціональних обов'язків працівників позивача із забезпечення надійного постачання електричної енергії, має характер технічної процедури у виконанні робіт з електропостачання населення. Тому, обґрунтованих і законних підстав для стягнення плати за відключення у позивача немає. Якщо ж позивач вважає, що, відключаючи споживачів від мереж електропостачання внаслідок порушення Правил, він несе збитки - Правилами передбачено його право вимагати їх відшкодування в установленому порядку, а не шляхом обумовлення підключення електроенергії після сплати вартості за відключення електроенергії.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 13.03.2014 р. позов задоволено (а.с.94-100).

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів ущемлення прав споживача.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 р. рішення господарського суду Миколаївської області від 13.03.2014 р. залишено без змін (а.с.157-161).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а у задоволенні заявленого позову відмовити.

Вимоги касаційної скарги мотивовані неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права (а.с.170-176).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору у даній справі по суті заявлених вимог та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами встановлені наступні обставини.

13.03.2003 р. між позивачем та ОСОБА_6 укладено договір про користування електричною енергією № 862008, за умовами якого енергопостачальник бере на себе зобов'язання надійно постачати споживачеві за адресою: АДРЕСА_1 електричну енергію у необхідних йому обсягах відповідно до умов цього договору, а споживач зобов'язується сплачувати одержану електричну енергію за діючими тарифами у терміни, передбачені даним договором.

18.10.2012 р. споживачу ОСОБА_6 під особистий підпис було вручено попередження про відключення електроенергії в зв'язку з наявністю заборгованості за спожиту електричну енергію.

Оскільки споживач суму заборгованості, зазначену у попередженні, не оплатив протягом 30 днів з моменту його отримання, 19.11.2012 р. електропостачання до квартири споживача було припинено.

Споживач 20.11.2012 р. в повному обсязі оплатив існуючу заборгованість та 28.11.2012 р. звернувся до ПАТ "Миколаївобленерго" із заявою про відновлення подачі електроенергії після відключення. Йому було надано для оплати повідомлення на оплату послуг: відключення - на суму 83,25 грн., відшкодування транспортних витрат - 20,65 грн., підключення - 68,26 грн., які споживачем були оплачені 28.11.2012 р.

Споживач був підключений до електрпостачання 29.11.2012 р.

У зв'язку з наведеними обставинами, рішенням Адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 123-ріш від 27.09.2013 р. визнано, що ПАТ "Миколаївобленерго" займало монопольне становище у 2011-2012 роки на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом населенню у межах території Миколаївської області, на якій розташовані власні електричні мережі ПАТ "Миколаївобленерго", як таке, що на цьому ринку не мало жодного конкурента; дії ПАТ "Миколаївобленерго", які полягали у висуванні вимог до гр. ОСОБА_6 щодо оплати вартості відключення від електропостачання помешкання цього споживача за адресою: АДРЕСА_1, як обов'язкової умови для відновлення йому електропостачання, при тому, що сам споживач не замовляв у товариства цієї послуги (виконання робіт) і відповідних договорів на її надання, як то вимагається законодавством, не укладалося, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 2 ст. 50, ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме: зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку у вигляді дій, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку; за вчинення порушення, вказаного у п. 2 цього рішення, на ПАТ "Миколаївобленерго" накладено штраф відповідно до абз. 2 ч. 1, абз. 2 ч. 2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у розмірі 68000 грн., який підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання цього рішення.

Зазначене рішення ПАТ "Миколаївобленерго" отримало 12.11.2013 р.

Предметом спору у даній справі є дійсність рішення Адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 123-ріш від 27.09.2013 р.

Оскаржуване рішення обгрунтовано визнано недійсним судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції.

Так, відносини між громадянами та енергопостачальниками регулюють Правила користування електричною енергією для населення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 р. № 1357.

Згідно п. 35 Правил, енергопостачальник має право відключити споживача, зокрема, у разі порушення термінів сплати за спожиту електричну енергію, у порядку, визначеному п. 27 цих Правил.

Відповідно до п. 27 Правил, у разі несплати за спожиту електричну енергію на 30 день після отримання споживачем попередження енергопостачальник має право відключити споживача від електричної мережі.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відключення помешкання ОСОБА_6 від енергопостачання стала несплата за спожиту електричну енергію.

Згідно положень п. 36 Правил, відновлення електропостачання споживача здійснюється протягом 3 днів у містах та 7 днів у сільській місцевості після усунення порушень і оплати споживачем заборгованості, витрат на повторне підключення та збитків, завданих енергопостачальнику.

В силу ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Наведений у згаданій статті перелік збитків не є вичерпним, оскільки до складу збитків також можна віднести додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків, внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

За змістом п. 1.1 Правил, збитки (з вини споживача) - витрати, недоотримана вигода (за винятком доходу від реалізації недоврахованої електричної енергії) постачальника електричної енергії або електропередавальної організації (основного споживача), яких вони зазнали внаслідок пошкодження електроустановок через зловмисну чи недбалу діяльність споживача (субспоживача) або інших осіб, та вартість робіт і послуг, необхідних для відновлення електроустановок та електропостачання.

Судами встановлено, що споживач не оплатив позивачу у встановлений строк заборгованість за спожиту електроенергію, внаслідок чого останній реалізував своє право та припинив постачання електричної енергії даному споживачу, що призвело до понесення позивачем витрат за відключення.

У спірному рішенні відповідач дійшов висновку, що покладення на споживача даних витрат позивача як обов'язкової умови для відновлення електропостачання є ущемленням інтересів даного споживача, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку. При цьому, у оскаржуваному рішенні відповідач зазначає, що відключення споживачів за порушення Правил користування електричною енергією є операцією, що виконується під час виконання функціональних обов'язків працівників позивача із забезпечення надійного постачання електричної енергії, має характер технічної процедури у виконанні робіт з електропостачання населення, тому законних і обґрунтованих підстав для стягнення плати за відключення у позивача немає. Водночас, у цьому ж рішенні відповідач зауважує, що якщо позивач вважає, що, відключаючи споживачів від мереж електропостачання внаслідок порушення Правил він несе збитки - Правилами передбачено його право вимагати їх відшкодування в установленому порядку, а не шляхом обумовлення підключення електроенергії після сплати вартості за відключення електроенергії. Отже, у самому тексті спірного рішення відповідач вказує, що витрати позивача на відключення споживача від електропостачання можуть належати до збитків.

Відповідно до статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

В силу ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

За змістом п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживання монопольним (домінуючим) становищем визнається порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції.

Між тим, судами встановлена відсутність належних доказів того, що ПАТ "Миколаївобленерго" відмовлялося відновити споживачеві ОСОБА_6 постачання електричної енергії без сплати цим споживачем вартості послуг з відключення від електропостачання. Відтак, відповідачем не доведено ущемлення інтересів споживача внаслідок зловживання позивачем його монопольним (домінуючим) становищем.

Крім того, відповідач при прийнятті рішення №123-ріш від 27.09.2013 р. не надав належної оцінки тій обставині, що витрати, пов'язані з відключенням споживача від мереж електропостачання позивач поніс виключно у зв'язку з невиконанням споживачем обов'язку оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та Правил.

Так, відповідно до ст.1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, суди дійшли обгрунтованого висновку про недійсність оскаржуваного рішення Адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, а отже, підстави для зміни чи скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 р., якою залишене без змін рішення господарського суду Миколаївської області від 13.03.2014 р., відсутні.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 р. у справі № 915/2352/13 господарського суду Миколаївської області залишити без змін, а касаційну скаргу Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Студенець В.І.