Рішення № 39885931, 18.07.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.07.14р. Справа № 904/3449/14

За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго", м. Павлоград

про стягнення заборгованості у сумі 201 955,56 грн.

Суддя Мельниченко І.Ф.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: Шевчук А.В., дов. № б/н від 01.02.2014 року, юрисконсульт.

СУТЬ СПОРУ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 33 684, 01 грн., що складають суму річних за договором № 06/10-2268БО-3 від 20.12.2010 року, 168 271, 55 грн. - інфляції.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що строки виконання грошового зобов'язання рішенням господарського суду визначені не були, у зв'язку з чим нарахування інфляційних втрат через невиконання рішення суду є неправомірним.

Крім того, відповідач зазначає, що рішенням господарського суду від 19.11.2013 р. сума інфляції та річних вже була стягнута, тому повторне їх стягнення неможливе.

Повторне клопотання позивача про відкладення розгляду справи з посиланням на неможливість забезпечення явки повноважного представника, господарським судом віхилено, завжаючи на відсутність доказів, які б підтверджували обставини, викладені в клопотанні та закінчення 21.07.2014 р. строку вирішення спору, встановленого статтею 69 ГПК України.

До того ж, не явка представника останнього в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

17.07.2014 р. в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19 листопада 2013 року господарським судом Дніпропетровської області розглянуто спір за позовом Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" до Комунального підприємства „Павлоградтеплоенерго" про стягнення 1 882 682, 26 грн., що складають суму заборгованості за договором № 06/10-2268Б0-3 про поставку природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, 246 843, 70 грн. пені, 134 955, 48 грн. - інфляції та 161 578, 24 грн. - річних, за результатами якого прийнято рішення та позов задоволено повністю.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зазначене вище рішення станом на 21.05.14 р. не виконано.

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 168 271, 55 грн. суми інфляції та 33 684, 01 грн. річних.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. При цьому, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на те, що на момент звернення з даним позовом до суду, як і на момент прийняття рішення відповідачем не надано доказів сплати суми основного боргу, вимоги позивача щодо стягнення інфляції грошових коштів за період з грудня 2013 р. по квітень 2014 р. та річних за період з 01.12.2013 р. по 16.05.2014 р., нарахованих на суму основного боргу, слід визнати обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення інфляції грошових коштів та річних, нарахованих на інфляцію, річні, пеню та судовий збір за попереднім рішенням № 904/8540/13, позивачем здійснено безпідставно, з огляду на наступне.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з врахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, яке застосовується за порушення грошового зобов'язання.

Грошовим зобов'язанням слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дії кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора (п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року).

Як зазначалось вище, за своєю правовою природою застосування індексу інфляції та нарахування 3% річні не є грошовим зобов'язанням.

Як неправомірним є і нарахування інфляції та річних на суму стягнутої за рішенням пені, оскільки пеня не є зобов'язанням в розумінні положень ч. 1 ст. 509 ЦК України, а є одним із видів забезпечення виконання зобов'язань.

Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 18.02.2014 року у справі № 905/909/13-г, що є обов'язковим для застосування господарським судом відповідно до статті 11128 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на викладене, до стягнення підлягають річні за період з 01.12.2013 р. по 16.05.2014 р. в сумі 25 841, 75 грн. та інфляція за період з грудня 2013 р. по квітень 2014 р. в сумі 131 787, 76 грн.

Заперечення відповідача стосовно неправомірності вимог заявлених позивачем у повному обсязі, спростовані матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 509, 599 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 35, 49, 82-85 Господарського процессуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути з Комунального підприємства „Павлоградтеплоенерго" (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Промислова, 13-а, код ЄДРПОУ 03342250) на користь Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Полуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827, № 2600167055003 у ПАТ Банк „Київська Русь", МФО 319092) 25 841 (двадцять п'ять тисяч вісімсот сорок одна гривня) 75 коп. річних, 131 787 (сто тридцять одна тисяча сімсот вісімдесят сім гривень) 76 коп. інфляції, 3 153 (три тисячі сто п'ятдесят три гривні) 28 коп. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 22.07.14 р.

Суддя І.Ф. Мельниченко