Вирок № 39885225, 24.07.2014, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/6011/14-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.07.2014

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючої - судді Тарасюк К.Е.,

при секретарі Коваленко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12013110060009053 від 30.11.13р., по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Харкова, українця, громадянина України, освіта професійно-технічна, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, ідент. номер НОМЕР_1, такого, що не має судимості, згідно ст. 89 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 ч.1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Єременка М.В.,

захисника ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

та обвинуваченого ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, при наступних обставинах.

14.11.2013, приблизно в 23 годині, ОСОБА_1 по вул. Січневого повстання, 3 поблизу станції метро «Арсенальна» в м. Києві, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою заволодіння чужим майном та діючи з корисливих мотивів, під вигаданим приводом спровокував конфлікт і вчинив розбійний напад на ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, в ході якого наніс йому удари руками та ногами по голові, ногам та іншим частинам тіла, чим заподіяв останньому тілесні ушкодження, від чого той впав на землю й втратив свідомість, чим застосував до ОСОБА_3 насильство, небезпечне для життя та здоров'я, після чого обшукав кишені його одягу та відкрито заволодів майном останнього, а саме: мобільним телефоном «Lenovo A 706» вартістю 1 899,96 гривень з сім-картою «Лайф» вартістю 50 гривень, на рахунку якої знаходилось 10 гривень, гаманцем вартістю 100 гривень з грошовими коштами в сумі 10 гривень і візитівками та пластиковими картками, які окремої вартості не мають, - чим завдав потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 2069,96 гривень, після чого з викраденим майном з місця злочину зник і в подальшому розпорядився ним на свій розсуд.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №4/Е від 07.02.2014 у ОСОБА_3 мало місце - закрита травма лівої гомілки : уламковий перелом нижньої третини діафізів гомілкових (малогомілкової та великогомілкової) кісток зі зміщенням уламків, садна нижньої третини гомілки, які відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав частково і пояснив, що 14.11.13р. приблизно о 22.30 год. він зі своїми товаришами ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з якими він разом працював на будівництві по вул.Парковій у м.Києві, перебували на станції метро «Арсенальная» у м.Києві. Перед цим вони випили приблизно по 0,5 л горілки, тому перебували у стані алкогольного сп'яніння. Там вони познайомились з компанією трьох хлопців, серед яких був і ОСОБА_3, якого він раніше не знав. В ході їх спілкування, вони запропонували компанії ОСОБА_3 вжити разом із ними пляшку горілки, що була в них з собою, на що хлопці погодились. Під час сумісного розпиття спиртних напоїв, вони спілкувались на різні теми, зокрема на тему татуювань. ОСОБА_3 став показувати свої татуювання, на що він сказав йому, що це серйозне питання, і те, що в нього на тілі, це взагалі не татуювання. З цього приводу між ними виник словесний конфлікт, під час якого, у відповідь на одну із фраз ОСОБА_3, яка йому не сподобалась, він сильно вдарив останнього долонею правої руки по щоці, після чого відійшов. Він бачив, як від удару ОСОБА_3 впав, після чого підвівся. В цей момент ОСОБА_4 з ОСОБА_5 відійшли трохи вбік, метрів на 10. Друзі ОСОБА_3 стали до нього наближатись. Тоді він вдарив одного, від чого той присів, а іншого просто відштовхнув, від чого той впав на землю. Потім друзі ОСОБА_3 побігли у різні боки, в той момент як останній ще залишався стояти на місці події, але він його більше не бив. Він підійшов до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, разом з якими вони пішли на вул.Паркову до будівництва, де вони працюють. Стверджував, що ніяких ударів по нозі потерпілого ОСОБА_3, від яких у нього могли утворитись тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, вказані у висновку експертизи, він не наносив та умислу на таке не мав. Вважав, що такі тілесні ушкодження могли утворитися при падінні ОСОБА_3 від його удару на землю і всією вагою на ногу, яка могла підвернутись. Майном ОСОБА_3 він також не заволодівав. Вважав, що його дії повинні бути кваліфіковані як хуліганство.

Не зважаючи на часткове визнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні інкримінованого злочину, його винність за встановлених судом фактичних обставин злочину повністю підтверджується наступними доказами, безпосередньо дослідженими в судовому засіданні.

Потерпілий ОСОБА_3 повністю підтримав свої показання в ході досудового розслідування і пояснив, що 14.11.13р. приблизно о 23.00 год. він зустрівся зі своїми друзями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на станції метро «Арсенальна», щоб разом випити пива. Трохи на відстані від них стояла компанія раніше не знайомих хлопців в кількості трьох осіб, серед яких був ОСОБА_1 Ця компанія стала нав'язуватися до них, пропонувати вжити разом із ними горілку, на що вони погодились, щоб не було конфлікту, оскільки ці хлопці вже перебували у стані алкогольного сп'яніння. Після сумісного розпиття горілки між ними виникла розмова, в ході якої хлопці з компанії ОСОБА_1 запитували їх, де вони навчаються, тощо. В цей момент йому зателефонували, і він відійшов в сторону, щоб поговорити. Коли він повернувся до друзів і сказав, що їм треба йти, ОСОБА_1 несподівано для нього вдарив його кулаком в скулу, від чого він впав. В цей момент відразу підійшов ОСОБА_8 зі словами до ОСОБА_1, що він робить, на які останній вдарив і ОСОБА_6, а потім і ОСОБА_7, який також підійшов. Потім ОСОБА_6 крикнув «розбігаємось», і вони з ОСОБА_7 побігли. Він також хотів побігти за ОСОБА_7, який був від нього в 5-6 метрах, але в цей момент ОСОБА_1 сильно вдарив його по нозі ногою, від чого він знов впав на землю. Після чого ОСОБА_1 став бити його ногами по тулубу та потилиці, а також наніс йому сильний удар по тій же лівій нозі, від чого він втратив свідомість. Коли він прийшов до тями і намагався підвестися, то відчув сильний біль в лівій нозі, і не зміг. Він хотів викликати швидку, але перевіривши кишені, виявив відсутність у нього мобільного телефону «Леново А 706», вартістю близько 2 тис. грн., в якому знаходилась сім картка «Лайф» вартістю 50 грн. на рахунку якої було 10 грн., а також відсутність гаманця з грошима в сумі 10 грн. та різними картками. Він пролежав на землі близько 4 годин, змерз, поки один з перехожих не викликав йому швидку допомогу. Від нанесених ОСОБА_1 ударів він отримав уламковий перелом лівої гомілки у двох місцях, від чого він місяць пролежав в лікарні, йому зробили 2 операції, на що були витрачені значні кошти, які позичались його батьками, після чого він продовжив лікування. Стверджував, що друзі ОСОБА_1 участі в його побитті 14.11.13р. не приймали і ніякої агресії до його компанії в цей день не висловлювали. На його думку, ОСОБА_1 наносив йому удари, оскільки ймовірно хотів забрати в нього мобільний телефон, який він бачив у нього, коли він по ньому розмовляв.

Свідок ОСОБА_7 показав, що 14.11.13р. приблизно о 23.00 год. з правого боку станції метро «Арсенальна» він стояв разом зі своїми друзями ОСОБА_3 та ОСОБА_6, та пили пиво. Поблизу біля них також перебувала компанія з трьох не знайомих хлопців, які перебували у стані алкогольного сп'яніння, серед яких був ОСОБА_1 Останній підійшов до них і почав «нав'язувати» свою компанію, пропонувати випити разом із ними. Вони з друзями, щоб не провокувати на агресію, погодились і разом з компанією ОСОБА_1 випили трохи горілки. Під час їх спілкування ОСОБА_1 по мобільному телефону, який був в ОСОБА_6, показував відео в мережі інтернет, в якому він приймав участь в боях на рингу. В цей момент у ОСОБА_3 зателефонував мобільний телефон «Леново», і він відійшов від них, щоб поговорити. Коли ОСОБА_3 повернувся і запропонував їм піти, ОСОБА_1 вдарив його кулаком в обличчя, від чого ОСОБА_3 впав. Коли вони з ОСОБА_6 наблизились, ОСОБА_1 також вдарив спочатку ОСОБА_6, а потім і його. Після чого вони з ОСОБА_6 розбіглись у різні боки. Що сталось після цього з ОСОБА_3 в подальшому, він не бачив, його номер мобільного телефону не відповідав. Наступного дня зранку їм зателефонував ОСОБА_3 і повідомив, що він перебуває в лікарні. Розповів, що коли вони намагались розбігтись в той вечір, його було побито ОСОБА_1, а також, що в нього було викрадено мобільний телефон і гаманець. Стверджував, що знайомі ОСОБА_1 участі в цьому конфлікті не приймали, перебували в стороні. На його думку, ОСОБА_1 бачив мобільний телефон у ОСОБА_3, коли той відходив і розмовляв по ньому.

Аналогічні за змістом показання надав в судовому засіданні свідок ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_4 показав, що 14.11.13р. приблизно о 22.00 год. він разом зі своїми товаришами ОСОБА_1 та ОСОБА_5, з якими вони разом працювали на будівництві по вул.Парковій, 1 у м.Києві, приїхали на станцію метро «Арсенальна» та стояли на вулиці, розпивали горілку. Там вони познайомились з компанією з трьох хлопців, серед яких був і ОСОБА_3, разом з якими вони стали розпивати горілку та розмовляти на різні теми. В ході їх спілкування ОСОБА_1 розповідав про бої без правил, в яких він приймав участь, показував це на мобільному телефоні одного з хлопців компанії. Несподівано, в ході розмови, ОСОБА_1 щось не сподобалось в ОСОБА_3, і він наніс йому удар, від якого потерпілий впав. В цей час друзі ОСОБА_3, яким ОСОБА_1 також наніс по одному удару, втекли. Після чого ОСОБА_1 став бити ОСОБА_3, коли той намагався підвестися, ногами по різних частинах тіла. Він бачив, як ОСОБА_1 наступив (як стрибнув) на ногу потерпілого, а потім обшукав кишені ОСОБА_9, який в цей момент лежав на землі. З кишені потерпілого ОСОБА_1 дістав річ, схожу на телефон, яку поклав до власної кишені. Потерпілий залишився лежати на землі. Після чого ОСОБА_1 підійшов до нього та ОСОБА_5, і вони пішли на роботу на вул.Паркову у м.Києві. Наступного дня ОСОБА_1 кудись відлучився з роботи, а коли повернувся, то був у нетверезому стані, телефона він у нього вже не бачив. Стверджував, що ані він, ані ОСОБА_5 участі у побитті хлопців та потерпілого, у викраденні майна у останнього не приймали, і про це з ОСОБА_1 не домовлялись. Що могло спровокувати таку агресивну поведінку ОСОБА_1 в той вечір, йому не відомо. Підстав обмовляти ОСОБА_1 у нього не має.

Свідок ОСОБА_5 показав, що 14.11.13р. у вечірній час він разом зі своїми товаришами по роботі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вийшли на станцію метро «Арсенальна», де розпили пляшку горілки. Потім вони помітили компанію з трьох раніше не знайомих хлопців, серед яких був ОСОБА_3 Вони познайомились між собою, почали спілкуватись, після чого разом розпили ще пляшку горілки. Під час їх розмови ОСОБА_1 показував на мобільному телефоні одного із хлопців компанії відео, де він приймав участь у боях на ринку. Розмова між ними носила мирний характер. ОСОБА_3 дійсно відходив від них і розмовляв по мобільному телефону, скільки за часом, не пам'ятав. Потім ОСОБА_1, який трохи відійшов в бік з потерпілим, несподівано вдарив потерпілого ОСОБА_3 рукою в обличчя, від чого останній впав на землю. Після чого свідок разом з ОСОБА_4 побігли, і що далі відбувалось, чи наносив ОСОБА_1 ще удари потерпілому, чи був останній при свідомості, чи ні, чи обшукував ОСОБА_1 кишені ОСОБА_3, він не бачив. В подальшому, перебуваючи вже за станцією метро Арсенальна, він з ОСОБА_4 зустріли ОСОБА_1, який підійшов до них через незначний проміжок часу, і вони разом пішли до місця своєї роботи, яке знаходилось неподалік. Стверджував, що він та ОСОБА_4 жодного відношення до побиття ОСОБА_3 в той вечір та викрадення його майна не мали.

Крім того, винність ОСОБА_1 у вчиненні вказаного злочину підтверджується матеріалами кримінального провадження, дослідженими в судовому засіданні, а саме:

- висновком судово-медичної експертизи №4/Е від 07.02.2014, згідно якого в потерпілого ОСОБА_3 мали місце - закрита травма лівої гомілки: уламковий перелом нижньої третини діафізів гомілкових (малогомілкової та великогомілкової) кісток зі зміщенням уламків, садна нижньої третини гомілки, які відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу.

При цьому, оцінюючи в сукупності показання потерпілого та свідків, враховуючи те, що доказів нанесення потерпілому ОСОБА_3 іншими особами, крім ОСОБА_1, 14.11.13р. тілесних ушкоджень, викладених у вказаному висновку СМЕ, не здобуто, суд вважає неправдивими і такими, що спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності за свої злочинні дії показання ОСОБА_1, який стверджував, що він наніс лише один удар в обличчя потерпілому, а інших ударів, в тому числі по нозі він не наносив, висловлюючи вирогідність виникнення таких тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 при падінні. В цьому контексті, судом враховується останній абзац вказаного висновку СМЕ, за змістом якого, враховуючи локалізацію та характер виявленого ушкодження у ОСОБА_3, можливість його утворення при падінні потерпілого з вертикального чи близько до вертикального положення тіла і ударом об тверду поверхню виключається (т.2 а.с. 77-81);

- даними протоколу огляду місця події від 11.03.14р. та фото таблицею до нього, за змістом якого потерпілий ОСОБА_3 детально розповів і показав на місці події про обставини нанесення йому 14.11.13р. ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, після яких він втратив свідомість, а в подальшому виявив відсутність свого майна (т.2 а.с. 39-44);

- копією наданої потерпілим видаткової накладеної від 03.10.13р. на придбання мобільного телефону - смартфону «Леново А 706» білого кольору на загальну суму 1899 грн. 96 коп. (т.2 а.с.62);

- довідкою Київської міської клінічної лікарні №12 від 04.03.14р., згідно якої витрати на лікування ОСОБА_3 з 15.11 по 17.12.13р. становлять 4015 грн. 45 коп. (т.2 а.с. 72);

Посилання захисту на те, що показання свідка ОСОБА_4 не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вказаний свідок під час допиту перебував під тиском органів досудового розслідування, тому дав показання, які обмовляли ОСОБА_1 і протирічили показанням інших осіб, та на інші обставини, що негативно характеризують особу вказаного свідка, судом визнаються безпідставними. Так, під час допиту в судовому засіданні вказаний свідок заперечував обставини будь-якого впливу на нього з боку правоохоронних органів з метою схилити його до дачі завідомо неправдивих свідчень, зауважував, що надав показання, свідком чого він був, підстав обмовляти обвинуваченого не має. Крім того, ознак алкогольного сп'яніння, які б ставили під сумнів об'єктивність його свідчень, ОСОБА_4 під час його допиту не мав, а решта тверджень адвоката ОСОБА_2 (не можливість поспілкуватись зі свідком через перешкоди прокурора до судового засідання, перебування його під контролем прокурора, те, що свідок не знав, який день і час) судом визнаються надуманими, оскільки безпосередньо в судовому засіданні ці обставини не були встановлені.

Крім того, про правдивість показань свідка ОСОБА_4 додатково вказує той факт, що за змістом протоколу одночасного допиту осіб від 12.03.14р., свідок ОСОБА_4 ще на стадії досудового розслідування підтверджував показання, які надав в суді, і які на той період, під час вказаної слідчої дії надавав свідок ОСОБА_5, зокрема про те, що він бачив, як ОСОБА_1 продовжував бити потерпілого ОСОБА_3, наносячи удари ногами по корпусу та ногах, коли той лежав на асфальті, після чого ОСОБА_1 обшукав кишені потерпілого і забрав у нього мобільний телефон. Вони з ОСОБА_4 потерпілого не били та кишені не обшукували, а лише хотіли відтягнути від нього ОСОБА_1. (т.2 а.с. 170-173).

З огляду на викладене, суд вважає безпідставною позицію захисту та обвинуваченого про те, що факт заволодіння ОСОБА_1 майном потерпілого ОСОБА_3 не знайшов свого підтвердження, а тому, дії обвинуваченого повинні бути перекваліфіковані на хуліганство та спричинення тілесних ушкоджень, оскільки вона спростовується всіма вище наведеними доказами у справі.

Оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена повністю, а його умисні дії правильно кваліфіковані органами досудового розслідування за ст.187 ч.1 КК України, як розбій - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому, судом визнається вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

Враховуючи обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, те, що майно потерпілому не повернуто та збитки не відшкодовані, ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за злочини проти власності, хоча і судимість погашена, офіційно не працює, а також враховуючи обставину, що обтяжує його покарання, хоча і приймаючи до уваги те, що він на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, має (зі слів) неповнолітнього сина - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_7, за місцем реєстрації характеризується задовільно, суд вважає, що виправлення ОСОБА_1 не можливо без ізоляції його від суспільства і йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі.

Вирішуючи питання про задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_3 на суму 2069 грн. 96 коп., що складають матеріальні збитки від злочину, які виразились у вартості викрадених у нього ОСОБА_1 речей, а також в сумі 50 тис. грн., що становить моральна шкода, завдана здоров'ю та витрати, понесені на лікування (т.1 а.с.6), то суд вважає його таким, що підлягає частковому задоволенню. Так, суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_1 вартість викрадених у ОСОБА_3 речей в сумі 2069 грн. 96 коп., оскільки вказані обставини знайшли підтвердження в ході судового розгляду всіма вище наведеними доказами по справі, а також в сумі 10528 грн. 34 коп., що становлять понесені потерпілим ОСОБА_3 витрати на лікування, які підтверджені відповідними квитанціями, чеками, рахунками (т.3 а.с. 61-69), а всього на загальну суму 12598 грн. 30 коп. матеріальних збитків від злочину. Щодо цивільного позову потерпілого в частині відшкодування моральних збитків, то суд вважає, що злочинними діями обвинуваченого ОСОБА_1 потерпілому спричинені в певній мірі душевні страждання, які судом оцінюються на суму 10 тис. грн., в решті позову суд вважає необхідним відмовити.

На підставі ст. 126 КПК України суд стягує з ОСОБА_1 процесуальні витрати на користь КМКЛ №12 за проведене лікування потерпілого ОСОБА_3(т.2 а.с. 72).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 370, 371, ч. ч. 2,3 ст. 373, ст. 374 КПК України, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч.1 КК України, і призначити йому покарання у виді 5/ п'яти/ років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 обраховувати з 21 листопада 2013 року.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Cтягнути з ОСОБА_1 (ідент.номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (ідент.номер НОМЕР_2) суму 12598 (дванадцять тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 30 коп. на відшкодування матеріальних збитків від злочину, та 10000 (десять тисяч) грн. на відшкодування моральних збитків від злочину.

В решті цивільного позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідент.номер НОМЕР_1) на користь Київської міської клінічної лікарні №12 (код ЄДРПОУ 25680639, 01103, м.Київ, вул.Підвисоцького, 4-а) суму 4015 (чотири тисячі п`ятнадцять) грн. 45 коп. на відшкодування витрат на лікування ОСОБА_3

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін у види тримання під вартою.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.

Копію вироку негайно вручити прокурору і обвинуваченому.

Суддя К.Е. Тарасюк