Ухвала суду № 39885108, 24.07.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/21781/13-к Провадження №11-кп/773/232/14 Головуючий у 1 інстанції:Квятковський Михайло Семенович Категорія: ч.2 ст.382, ч.1 ст.175 КК України Доповідач: Польовий М. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2014 року м. Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Польового М.І.,

суддів - Хомицького А.М., Гапончука В.В.,

при секретарі - Гладкому В.В.,

з участю прокурора - Леміщака Д.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 травня 2014 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець м. Камінь-Каширський, Волинської області, мешканець АДРЕСА_1, з вищою освітою, одружений, працюючий генеральним директором товариства з додатковою відповідальністю «Довірче товариство - Перша Волинська фінансово-будівельна компанія «Траст - Інвест - Буд», раніше не судимий,

- засуджений за ч.1 ст.175 КК України із застосуванням ч.2 ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п'ятисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 8 500 (вісім тисяч п'ятсот) грн.

За ч.2 ст. 382 КК України ОСОБА_1 виправдано на підставі п.1 ч.1 ст.373 КПК України, у зв'язку з недоведеністю досудовим розслідуванням вчинення обвинуваченим даного кримінального правопорушення.

Вироком вирішено долю речових доказів.

В С Т А Н О В И В:

Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що відповідно до наказу №205, від 17.08.2009 року, він був призначеним на посаду генерального директора Товариства з додатковою відповідальністю «Довірче товариство - Перша Волинська фінансово-будівельна компанія «Траст-Інвест - Буд»» (ЄДРПОУ №20136316), юридична адреса місто Луцьк, вул. Садовського, 4Б, являвся службовою особою, уповноваженою, відповідно до п.6.5 Статуту цього Товариства, в редакції від 10 серпня 2009 року, виконувати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції.

В період з 01.02.2012 року по 01.08.2013 року, обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи на вказаній посаді, у порушення ст.43 Конституції України, ст.ст.15, 24 Закону України «Про оплату праці» та ст.ст.97, 115, 116 Кодексу законів про працю України, де зазначено, в тому числі, що оплата праці працівникам підприємства здійснюється в першочерговому порядку, своєчасність та обсяги виплати заробітної плати не можуть бути поставлені в залежності від здійснення інших платежів та їх черговості, маючи можливість виплатити заробітну плату працівникам підприємства, так як підприємство не було визнано банкрутом, займалося здійсненням будівельних робіт, здійснювало платежі, безпідставно не виплатив, за вказаний період, в повному обсязі нараховану заробітну плату, в тому числі більше ніж за один місяць працівникам ТзДВ «Довірче Товариство - Перша Волинська фінансово-будівельна компанія «Траст-Інвест-Буд» на загальну суму 33 705 грн. 11 коп., а саме:

сторожу ОСОБА_3 - 1 878 грн. 65 коп., у тому числі, повністю за липень 2013 року - 1 003 грн. 09 коп.; муляру ОСОБА_4 - 1 521 грн. 41 коп., з яких частково за червень 2013 року - 380 грн., повністю за липень 2013 року - 1 141 грн. 41 коп.; двірнику ОСОБА_5 - 595 грн. 15 коп., у тому числі, повністю за липень 2013 року - 431 грн. 46 коп.; інженеру відділу інженерної підготовки ОСОБА_6 - 2 752 грн. 48 коп., у тому числі, повністю за березень 2013 року - 1 194 грн.26 коп., квітень 2013 року -1 147 грн. 51 коп., травень 2013 року - 410 грн. 71 коп.; майстру-комірнику ОСОБА_7 - 3 167 грн. 90 коп., у тому числі, повністю за листопад 2012 року - 244 грн. 94 коп., березень 2013 року - 1 433 грн. 95 коп.; завідуючому виробництвом ОСОБА_8 - 3 199 грн. 09 коп., у тому числі, повністю за липень 2013 року - 1 229 грн. 10 коп., серпень 2013 року - 1 028 грн. 06 коп.; виконробу ОСОБА_9 - 1 413 грн. 80 коп., у тому числі, повністю за липень 2013 року - 565 грн. 30 коп.; різноробочому ОСОБА_10 - 1 002 грн. 65 коп., у тому числі, повністю за липень 2013 року - 536 грн. 36 коп.; водію ОСОБА_11 - 2 064 грн. 36 коп., у тому числі, повністю за червень 2012 року - 514 грн. 13 коп.; головному інженеру ОСОБА_12 - 7 466 грн. 96 коп., у тому числі, повністю за травень 2012 року - 786 грн. 37 коп., червень 2012 року - 1 442 грн. 74 коп., жовтень 2012 року - 1 024 грн. 50 коп., листопад 2012 року - 972 грн. 50 коп., квітень 2013 року - 1 208 грн. 24 коп.; начальнику відділу інженерної підготовки ОСОБА_13 - 8 642 грн. 66 коп., у тому числі, повністю за грудень 2011 року - 2 048 грн. 50 коп., березень 2013 року - 1 946 грн. 07 коп., квітень 2013 року - 1 403 грн. 39 коп., хоча при цьому мав реальну можливість її виплатити, оскільки на розрахунковий рахунок НОМЕР_1, відкритий в ПАТ «Терра Банк», з 19.10.2012 року по 22.05.2013 року, надійшли грошові кошти на загальну суму 3 438 977 грн. 55 коп., на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», з 02.04.2013 року по 12.07.2013 року надійшли грошові кошти на загальну суму 107 160 грн. 90 коп., на розрахунковий рахунок НОМЕР_3 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», з 05.04.2013 року по 12.07.2013 року, надійшли грошові кошти на загальну суму 38 654 грн. 60коп.

Згідно акту перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне страхування за №03-01-19/0766, від 11.09.2013 року, проведеною Територіальною державною інспекцією з питань праці у Волинській області, встановлено порушення вимог ст.115 КЗпП, ст.23 Закону України «Про оплату праці», щодо строків виплати заробітної плати працівникам підприємства, також згідно наданої інформації та довідки про використання коштів за підписами директора та головного бухгалтера, встановлено наступне, а саме, що на розрахункові рахунки підприємства поступали наступні кошти: в червні 2012 року поступило - 25 071 грн. 18 коп., з яких на виплату заробітної плати кошти не спрямовувалися; в жовтні 2012 року поступило 1 314 770 грн., з яких на виплату заробітної плати спрямовано 44 657 грн. 02 коп., що становить - 3%; в листопаді 2012 року поступило 406 800 грн., з яких на виплату заробітної плати спрямовано 97 433 грн. 01 коп., що становить - 24%; в грудні 2012 року поступило 66 400 грн., з яких на виплату заробітної плати спрямовано - 45 630 грн. 15 коп., що становить 69%; в лютому 2013 року поступило 100 000 грн., з яких на виплату заробітної плати спрямовано 33 944 грн.66 коп., що становить 34%; в березні 2013 року поступило 474 718 грн. 45 коп., з яких на виплату праці спрямовано - 47 444 грн. 81 коп., що становить 10%; в квітні 2013 року поступило 126 281 грн. 96 коп., з яких на виплату заробітної плати спрямовано - 21 003 грн. 56 коп., що становить - 17%; в травні поступило 217 317 грн. 43 коп., з яких на виплату заробітної плати спрямовано - 43 628 грн. 69 коп., що становить - 20%.

В порушення вищевказаних норм Закону, обвинувачений ОСОБА_1, достовірно знаючи, що виплата заробітної плати проводиться в першочерговому порядку перед іншими платежами, безпідставно, умисно, не виплатив нараховану заробітну плату більше ніж за один місяць вказаним вище працівникам ТзДВ «Довірче Товариство - Перша Волинська фінансово-будівельна компанія «Траст - Інвест - Буд».

Таким чином, генеральний директор Товариства з додатковою відповідальністю «Довірче товариство - Перша Волинська фінансово-будівельна компанія «Траст - Інвест - Буд»» ОСОБА_1, в порушення ст.43 Конституції України, ст.ст.15, 24 Закону України «Про оплату праці» та ст.ст.97,115,116 Кодексу Законів про Працю України, будучи відповідальним за організацію своєчасної та повної виплати заробітної плати, умисно, при наявності грошових коштів на розрахункових рахунках і, відповідно, маючи реальну можливість своєчасно та у повному обсязі провести виплату заробітної плати найманим працівникам, безпідставно її не виплачував більш як за один місяць, чим допустив заборгованість по виплаті заробітної плати за період: лютий 2012 року по серпень 2013 року в розмірі 33 705 грн.11 коп.

Своїми умисними діями, які виразилися у безпідставній невиплаті заробітної плати громадянам більше як за один місяць керівником підприємства, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.175 КК України.

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався також в тому, що працюючи генеральним директором Товариства з додатковою відповідальністю «Довірче товариство - Перша Волинська фінансово-будівельна компанія «Траст - Інвест - Буд»», тобто будучи службовою особою, достовірно знаючи про прийняті впродовж 2011-2013 років судові рішення про стягнення коштів з даного товариства на користь фізичних, юридичних осіб та держави на загальну суму 978 823 грн. 04 коп., що по них видані виконавчі документи і державними виконавцями ВДВС Луцького МУЮ відкриті виконавчі провадження, умисно не виконував 17 рішень судів.

Досудовим розслідуванням ці дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст.382 КК України.

Суд першої інстанції за ч.2 ст.382 КК України ОСОБА_1 виправдав на підставі п.1 ч.1 ст.373 КПК України у зв'язку з недоведеністю досудовим розслідуванням вчинення обвинуваченим даного кримінального правопорушення.

Суд своє рішення мотивував тим, що не здобуто переконливих доказів про те, що ОСОБА_1 діяв з прямим умислом не виконувати рішення судів.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні просить вирок суду щодо ОСОБА_1 скасувати у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, викладених у вироку, та ухвалити новий вирок.

Свої доводи прокурор обґрунтовує тим, що призначене ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст.175 КК України із застосуванням ст.69 КК України є м'яким, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про особу винного, який вину не визнав, продовжує вчиняти злочинні дії і щодо нього проводиться на даний час досудове розслідування по заяві працівника товариства по невиплаті заробітної плати.

Крім того, прокурор посилається на те, що суд безпідставно виправдав ОСОБА_1 за ч.2 ст.382 КК України, оскільки його вина у вчиненні даного злочину доведена.

Не враховано, що ОСОБА_1, знаючи про прийняті судові рішення про стягнення з товариства коштів та накладення арештів на майно та рахунки, відкривав рахунки в інших банках, де отримував кошти, які використовував на власний розсуд, але про відкриття нових рахунків не повідомляв органи ДВС.

Також апелянт вважає, що судом безпідставно взятий до уваги акт ревізії, яку проводили спеціалісти ДФІ на вимогу слідчого, оскільки ревізія проведена вибірково і неможливо зробити достовірний висновок за її результатами.

Судом не взято до уваги показання свідків, які вказують на конкретні дії ОСОБА_1, що свідчать про намагання приховати від банку факт накладення арешту на інші банківські рахунки та від органів ДВС - факт відкриття нових рахунків.

Вважає також, що суд безпідставно послався на те, що вилучені та долучені до кримінального провадження матеріали виконавчого провадження не можуть вважатися допустимими доказами.

Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть оскаржуваного вироку та доводи апеляційної скарги, прокурора, який апеляційну скаргу підтримав, обвинуваченого та його захисника, які апеляційну скаргу заперечили, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_1 зазначеного у вироку злочину, підтверджується перевіреними і дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав відповідну юридичну оцінку, і в поданій апеляційній скарзі не оспорюється.

Кваліфікація судом дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.175 КК України є правильною і також не заперечується.

Обґрунтовано суд також виправдав ОСОБА_1 за ч.2 ст.382 КК України на підставі п.1 ч.1 ст.373 КПК України у зв'язку з недоведеністю досудовим розслідуванням даного кримінального правопорушення, належним чином умотивувавши в цій частині судове рішення.

Правильність такого висновку у колегії суддів сумнівів не викликає, оскільки відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України, полягає у прямому умислі службової особи не виконувати рішення суду, що набрало законної сили, або перешкоджати його виконанню.

Цих обставин судом першої інстанції в діях ОСОБА_1 не встановлено і їх не вбачає апеляційна інстанція.

Обвинувачений ОСОБА_1 в суді заперечив факт вчинення даного правопорушення, показав, що умисно не ухилявся від виконання рішень судів, а добровільно виконав ті рішення про стягнення яких мав інформацію. Також зазначив, що неодноразово звертався у виконавчу службу з приводу проведення взаємо звірки по невиконаних рішеннях. На кошти та майно його підприємства було накладено арешт, реалізувавши яке виконавча служба мала можливість виконати рішення судів, але цього не зробила. Він дійсно відкривав рахунки в банках, щоб не припинити господарську діяльність, але про їх відкриття повідомляв органи ДВС.

Ці показання ОСОБА_1 матеріалами кримінального провадження не спростовуються, а навпаки підтверджуються.

Той факт, що до відкриття кримінального провадження ОСОБА_1 виконав значну частину судових рішень, умисне невиконання яких йому інкримінувалось, підтверджується дослідженими в судовому засіданні платіжними документами.

Про те, що ОСОБА_1 неодноразово звертався у виконавчу службу з вимогою провести звірку, з метою з'ясувати, які рішення залишились не виконаними, але його звернення залишилися без відповіді, підтвердив у судовому засіданні свідок ОСОБА_16

Відповідно до копії електронного повідомлення від 24.06.2012 року ПАТ «Терра-банк» повідомив ДВС про відкриття ТзОВ «Т.І.Б.» рахунку, про який зазначено в обвинуваченні ОСОБА_1 (т.1 а.с.234). Про це також вбачається із акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності товариства з додатковою відповідальністю «Довірче товариство - Перша Волинська фінансово-будівельна компанія «Траст - Інвест - Буд»» (т.8 а.с.95-96), яка проведена з ініціативи слідчого органу.

Твердження прокурора про те, що суд не взяв до уваги показання свідків, які вказують на дії ОСОБА_1, що свідчать про намагання приховати від банку факт накладення арешту на інші банківські рахунки та від органів ДВС - факт відкриття нових рахунків, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки їх показання не дають підстав для переконливого висновку про те, що умисел ОСОБА_1 був спрямований на умисне невиконання судових рішень.

Проаналізувавши всі докази в сукупності, суд прийшов до правильного висновку про те, що не здобуто переконливих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України.

Встановивши, що при вилученні матеріалів зведеного виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів по рішеннях судів були допущені недоліки, суд обґрунтовано також звернув на це увагу.

Відповідно до ст.65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Ці вимоги закону при призначенні ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст.175 КК України судом в повній мірі дотримані.

Судом враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до невеликої тяжкості, а також дані про особу ОСОБА_1, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, тривалий час займається суспільно корисною працею, що потерпілим шкода відшкодована в повному об'ємі, і це істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Врахувавши всі ці обставини в сукупності, суд обґрунтовано застосував щодо ОСОБА_1 положення ч.2 ст.69 КК України і не призначив йому додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів і підстав вважати його м'яким немає.

Твердження прокурора про те, що на даний час щодо ОСОБА_1 проводиться досудове розслідування по заяві працівника товариства по невиплаті заробітної плати, не є підставою для висновку про неправильність призначеного обвинуваченому покарання за даним вироком.

Законних підстав для скасування вироку, ухвалення нового вироку щодо ОСОБА_1 по доводах, викладених в апеляційній скарзі прокурора, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Вирок Луцького міськрайонного суду 15 травня 2014 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді:

Польовий М.І. Хомицький А.М. Гапончук В.В.