Постанова № 39884213, 24.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 червня 2014 рокусправа № 808/8660/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 березня 2014 р. по справі № 808/8660/13-а за позовом Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області до ОСОБА_1, за участю третьої особи - Голови комісії з припинення Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ Алфьорова С.М. про стягнення коштів,-

в с т а н о в и В :

Головне Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ГУМВС України в Запорізькій області витрати, пов'язані з його утриманням під час навчання у Запорізькому юридичному інституті Дніпропетровського державного університету в розмірі 33 493,05 гривень. Позов обґрунтований порушенням відповідачем умов укладеної угоди про підготовку фахівця у Запорізькому юридичному інституті ДДУВС за державним замовленням - останній не відпрацював 3 роки за місцем розподілу в органах внутрішніх справ після закінчення університету та звільнився за власним бажанням.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 березня 2014 у задоволенні позову відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що на час укладення договору між навчальним закладом МВС та ОСОБА_1, Закон України «Про міліцію» та Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ від 01.03.2007р. №313, на які посилається позивач, не містили таких норм, які б передбачали обов'язок особи відшкодувати витрати, у зв'язку із звільненням зі служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу МВС України за власним бажанням. Застосування до спірних правовідносин вимог законодавства, яке набуло чинності після укладення договору, є порушенням вимог ст..58 Конституції України, якою визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Крім цього, суд першої інстанції вказав на те, що укладений договір на навчання не відповідає типовій формі договору, затвердженій Наказом Міністерства внутрішніх справ України №150 від 14.05.2007 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Головне Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняте нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для відшкодування відповідачем витрат, які понесені у зв'язку з підготовкою фахівця у Запорізькому юридичному інституті ДДУВС за державним замовленням.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна

скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені обставини справи, які не заперечуються сторонами свідчать про те, що у період 2007-2011 років ОСОБА_1 навчався у Запорізькому юридичному інституті Дніпропетровського університету внутрішніх справ та здобув кваліфікаційний рівень «спеціаліст» за спеціальністю «Правознавство». 01.09.2010р. між Запорізьким юридичним інститутом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (Виконавець) та Головним управлінням МВС України у Запорізькій області (Замовник) та громадянином ОСОБА_1 укладено договір №265 про підготовку фахівця у Запорізькому юридичному інституті Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. Предметом договору є підготовка за державним замовленням на денній формі навчання фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» за напрямком (спеціальністю) «Правознавство».

За умовами договору Виконавець зобов'язався вчинити дії (вжити заходів) щодо забезпечення теоретичної та практичної підготовки фахівця, створити умови для навчання, забезпечити харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням. Замовник, зокрема, зобов'язався призначити випускника на посаду, визначену державною комісією з персонального розподілу фахівців. Пунктом 2.3 Договору визначено обов'язки Особи, яка навчається, зокрема, у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору, відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком. Пунктом 3.2 Договору визначено, що підставою для відшкодування фактичних витрат на підготовку є відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Відповідно до витягу з наказу ГУМВС №246 о/с від 19.07.2011 року, ОСОБА_1 призначено слідчим слідчого відділення Якимівського районного відділу з 20.07.2011 року, а згідно з витягом з наказу ГУМВС №422 о/м від 08.10.2013 року, відповідача звільнено з органів внутрішніх справ за власним бажанням.

Тобто, ОСОБА_1 звільнився з органів внутрішніх справ до встановленого трирічного терміну перебування на службі.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, суд першої інстанції виходив з того, що на час укладення Договору Закон України «Про міліцію» та Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ від 01.03.2007р. №313, на які посилається позивач, не містили таких норм, які б передбачали обов'язок особи відшкодувати витрати, у зв'язку із звільненням зі служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу МВС України за власним бажанням.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується, оскільки норма права, яка визначає таку підстава для відшкодування фактичних витрат як звільнення особи з посади начальницького складу органів внутрішніх справ протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ за власним бажанням, введена в дію Законом України №3455-VІ від 02.06.2011р. «Про внесення змін до статті 18 Закону України «Про міліцію» щодо підготовки фахівця». Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ від 01.03.2007р. №313, доповнено вказаною підставою для відшкодування фактичних витрат Постановою КМУ від 08.02.2012р. №66.

В той же час, суд першої інстанції не звернув уваги на підстави для відшкодування фактичних витрат на навчання, які визначались законодавством, що діяло на момент укладення Договору та відповідність змісту укладеного Договору вимогам чинного, на час укладення, законодавства.

Так, відповідно до п.1 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ від 01.03.2007р. №313, в редакції чинній на час укладення Договору, передбачалось, що підставою для фактичних витрат на навчання є відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Аналогічні підстави для відшкодування фактичних витрат на навчання визначено п.3.2 Договору, тобто зміст Договору відповідав законодавству, яке діяло на час його укладення.

На думку колегії суддів, звільнення з посади за власним бажанням узгоджується з поняттям відмови від подальшого проходження служби, як то визначено п.1 Порядку та п.3.2 Договору.

Недотримання відповідачем умов Договору є законодавчо визначеною підставою для відшкодування фактичних витрат, які понесені на його навчання за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до п.3 Порядку витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця у навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням МВС та особою.

Згідно із п.4.7 Договору відшкодування у судовому порядку фактичних витрат на підготовку особи провадиться у період підготовки (навчання) Особи у вищому начальному закладі - за позовом вищого навчального закладу; у період проходження служби Особою після закінчення навчання і отримання направлення на роботу - за позовом органу внутрішніх справ МВС України за місцем персонального розподілу випускника або останнім місцем служби.

Пунктом 2 Порядку №313 передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлює МВС разом з Мінфіном.

Спільним Наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року № 419/831/240/605/537/219/534, затверджено Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (далі Порядок № 419).

Згідно підпункту 2.1.1. Порядку №419 витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.

Відповідно до підпункту 2.1.2 вказаного Порядку витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування.

Згідно із підпунктами 2.1.3, 2.1.3.1 Порядку №419 витратами на речове забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта речовим майном згідно з нормами забезпечення та лазне-пральними послугами. Утримання вартості речового майна провадиться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником речової служби.

Відповідно до підпункту 2.1.6 вказаного Порядку до спожитих курсантом комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія. Розрахунок здійснюється виходячи з середнього обсягу споживання на одного курсанта за добу: тепла та гарячої води - 0,0134 ГКал.; води та водовідведення - 0,2074 куб.м; електроенергії - 2,56 кВт/г. При проведенні розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для бюджетних установ і діють у місцевості, в якій розташований ВНЗ, у відповідному навчальному році за винятком терміну перебування у відпустках.

Згідно з Довідкою-розрахунком, з якою ознайомлено випускника ОСОБА_1, вартість навчання в Запорізькому юридичному інституті ДДУВС, за період навчання 2007-2011р.р., складає 33493,05грн. (а.с.9).

З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача фактичних витрат на навчання у розмірі 33493,05грн.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про те, що з огляду на дату укладення Договору (01.09.2010р.) не можливо вирішувати питання про стягнення витрат на навчання за період, який передував даті укладення Договору. Так, з укладеного Договору, з умовами якого погодився відповідач, не вбачається того, що він стосується лише відносин сторін, які мали місце після його укладення та до закінчення навчання. Навпаки, як вбачається з п.1 Договору, його предметом є підготовка за державним замовленням на денній формі навчання фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» за напрямком (спеціальністю) «Правознавство». Тобто, умови Договору стосуються усього періоду навчання відповідача за державним замовленням метою якого є підготовка фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» за напрямком (спеціальністю) «Правознавство». Вказаний період навчання, що не заперечувалось відповідачем, становив 2007-2011р.р.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим заявлений позов щодо стягнення фактичних витрат за весь період навчання.

Висновки суду першої інстанції про те, що укладений Договір, в частині підстав для відшкодування фактичних витрат на навчання, не відповідає типовій формі договору, затвердженій Наказом Міністерства внутрішніх справ України №150 від 14.05.2007 року, є безпідставними, оскільки зі змісту Договору №265 вбачається, що підстави для відшкодування фактичних витрат є ідентичними тим підставам, які зазначені у затвердженій типовій формі договору. Крім цього, як зазначено вище, підстави для відшкодування витрат, що зазначені у Договорі №265, узгоджувались з вимогами чинного, на час укладення Договору, законодавству.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової про задоволення позову.

Відповідно до ст..94 КАС України на користь позивача з відповідача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову у розмірі 172,05грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 913,50грн., а всього 1085,55грн.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.ст.202, 205, 207 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 березня 2014 року у справі № 808/8660/13-а - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області витрати, пов'язані з навчанням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, у сумі 33 493, 05 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1085,55грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст постанови виготовлено 25.06.2014 р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк