Ухвала суду № 39883941, 10.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-5966/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

10 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Карпушової О.В., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Приватного підприємства «Каменяр» на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року у справі за позовом Приватного підприємства «Каменяр» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2012 року позивач Приватне підприємство «Каменяр» звернулися в суд з адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №2602/0000802230 від 09.11.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів у розмірі 65889 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 32945 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року в задоволенні вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позивача в повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку відмову в задоволенні вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_4 за період з 01.07.2012р. по 31.07.2012р., за наслідками якої складено акт перевірки від 25.10.2012р. №3692/22-3/20570596/176.

Під час перевірки податковим органом виявлено та зафіксовано порушення позивачем вимог п.198.1, п. 198.3 ст. 86 Податкового кодексу 02.12.2010р. №2755-VI, що виявилось у занижені податку на додану вартість на загальну суму 65889грн. за липень 2012р.

За наслідками проведеної перевірки та складеного акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення: №2602/0000802230 від 09.11.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів у розмірі 65889 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 32945 грн.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не були надані належним чином оформлена ТТП та подорожній лист або талон замовника, що є безумовною підставою для розрахунків перевізника із замовником автомобільного транспорту за виконані транспортні послуги і формувані податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.04.2012р. між позивачем (замовником) та СПД ОСОБА_4 (виконавцем) було укладено договір №40 про виконання робіт (надання послуг) з перевезення щебеневої продукції. Відповідно до пунктів 1.1., 1.2 договору Виконавець (ФОП ОСОБА_4) зобов'язувався в порядку та на умовах визначених у договорі виконати з використанням своїх транспортних засобів перевезення щебеневої продукції, а замовник розрахуватись за надані послуги. Кількість (вага) вантажу, відстань перевезення та кількість рейсів повина була вказуватися в товарно-транспортних накладних. Згідно п.2.1., 2.3. оплата замовником робіт виконавця мала здійснюватися за їх договірною ціною. Розрахунок вартості договірної ціни повинен був складатися за транспортною схемою, погодженою замовником. Згідно п.3.1.договору, оплата замовником робіт виконавця повинна була проводитись згідно рахунків-фактур, протягом 10-ти днів після отримання оригіналів документів.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції представником позивача надані: специфікація, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Формування податкового кредиту з податку на додану вартість платником податків обумовлено здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг) і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що товарно-транспортні накладні оформлені неналежним чином, не вказано перелік обов'язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів, відповідно до вимог Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97 № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за № 128/2568 та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704, а саме: відсутній номер подорожнього листа, не вказана ціна, кількість місць, код вантажу, клас вантажу, вид пакування, відсутні відмітки щодо відпущення вантажу Вантажовідправником (ТДВ «Білоцерківський кар'єр»), а саме: загальна сума відпущеного вантажу; посада та підпис особи, яка дозволила відпуск; посада, п.і.б, ледве помітний підпис та штамп особи, яка здала вантаж; п.і.б. та підпис водія, який прийняв вантаж; відсутні відмітки щодо одержання вантажу вантажоодержувачем, а саме: відсутнє п.і.б., посада та ледве помітний підпис вантажоодержувача; реквізити доручення на отримання товару, відсутні подорожні листи, що є підставою для обліку транспортної робот та нарахування заробітної плати водію.

Враховуючи вище наведене, колегія суддів приходить до висновку, що документи, які містяться в матеріалах справи недостатніми доказами формування позивачем податкового кредиту та реальності здійснення господарських операцій.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Донарахування відповідачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість з накладенням штрафу відповідає вимогам пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача Приватного підприємства «Каменяр» - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду буде виготовлено 17.07.2014 року.

Головуючий суддя Г.М. Бистрик

Судді О.В. Карпушова

О.М. Оксененко

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Оксененко О.М.