Ухвала суду № 39883471, 24.07.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1098/2014(м)

263/4745/14-ц

Головуючий у 1-й інстанції Ікорська Є.С.

Суддя-доповідач Сорока Г.П. Категорія 27

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

22 липня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Сорока Г.П.,

суддів - Баркової Л.Л., Гаврилової Г.Л.,

при секретарі - Одінцові Е.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 червня 2014 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

26 травня 2014 року позивач Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі за текстом ПАТ КБ «Приватбанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який в подальшому уточнив та просив стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором б/н від 04.07.2008 року у розмірі 8 727,43 грн. і судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 04.07.2008 року між ним та відповідачкою було укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого остання отримала кредит в сумі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідачка свої зобов'язання за договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 31.03.2014 року має заборгованість за кредитним договором в сумі 8 727,43 грн., яка складається із заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 7 625,80 грн., заборгованості по комісії у розмірі 209,85 грн., штрафу в розмірі 500 грн. і 391,78 грн., яку у добровільному порядку не погашає.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 16 червня 2014 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 8 227,43 грн., судовий збір в сумі 243,60 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, відповідачка ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю позивачу у задоволенні заявлених вимог, закрити провадження по справі у зв'язку з розглядом вказаного спору та винесенням рішення апеляційним судом Донецької області від 27.06.2012 року, що набрало законної сили. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, вказує, що суд першої інстанції неправильно не прийняв до уваги її клопотання про закриття провадження по справі на підставі ст.205 ч.1 п.2 ЦПК України та не закрив провадження по справі, оскільки з позовними вимогами вона не погоджується, бо спір між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за цим же кредитним договором вже був розглянутий Жовтневим районним судом м.Маріуполя рішенням від 31.01.2012 року та остаточно вирішений рішенням Апеляційного суду Донецької області від 27.06.2012 року. Тому є недопустимим повторне стягнення заборгованості, в тому числі і штрафу. Також вважає, що судом неправильно не було враховано її скрутне матеріальне становище та неправильно не застосовано положення ч.3 ст.551 ЦК України до штрафу і процентів за прострочення платежів.

Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення виклику до суду рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Подала до суду письмову заяву, в якій посилаючись на поганий стан здоров'я, просила справу розглянути у її відсутності. Тому, керуючись положеннями ст.305 ЦПК України, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідачки.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника ПАТ КБ «ПриватБанк» Шишелової Н.В., яка просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що 04.07.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір без номеру, згідно з яким відповідачці наданий кредит в сумі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідачка умови кредитного договору по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом порушила, у неї утворилась заборгованість по відсоткам за користування кредитом та комісії, які продовжувались нараховуватись після ухвалення рішення Жовтневим районним судом м.Маріуполя від 31.02.2012 року, зміненого ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 27.06.2012 року у зв'язку з непогашенням заборгованості, стягнутої вказаними рішеннями суду. Тому суд дійшов до висновку про обгрунтованість позову та стягнув з відповідачки на користь позивача суму заборгованості в розмірі 8227,43 грн. (заборгованість по відсоткам за користування кредитом 7625,80 грн. + 209,85 грн. комісія + штраф процентна складова 391,78 грн.). Підстав для стягнення штрафу в розмірі 500грн. суд не встановив, посилаючись на те, що діючим законодавством не передбачено стягнення штрафу (неустойки) у твердій (фіксованій) грошовій сумі. У зв'язку із частковим задоволенням позову, керуючись положеннями ст.88 ЦПК України, суд стягнув з відповідачки на користь позивача понесені ним витрати по оплаті судового збору у розмірі 243,60 грн.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитись.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст.536 ЦК України за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст.610,611,625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання грошового зобов'язання. У разі неналежного виконання зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно ст.549 ЦК України боржник у разі порушення ним зобов'язань повинен сплатити кредитору неустойку (штраф, пеню), розмір якої згідно ст.551 ЦК України може бути встановлений договором. Відповідно до ч.1 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 04.07.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір без номеру, який складається із заяви позичальника, Умов та Правил надання банківських послуг та тарифів банку. Згідно договору відповідачці наданий кредит в сумі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, або 2,5% на місяць із розрахунку 360 днів на рік, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідачка зобов'язалась погасити кредит та сплатити відсотки за користування кредитом шляхом внесення щомісячних платежів (п.6.5).

Згідно з п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Свої зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом відповідачка належним чином не виконувала, у зв'язку з чим у неї утворилась заборгованість за період з 31.08.2011 року по 31.03.2014 року у розмірі 8727,43грн., яка складається із заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 7625,80грн., заборгованості по комісії у розмірі 209,85 грн. та штрафу (процентна складова) 391,78 грн.

Зі справи також вбачається, що раніше до суду позивачем заявлялись вимоги до відповідачки про стягнення заборгованості за цим же кредитним договором, що утворилася станом на 31.08.2011 року., у розмірі 14879,08грн. Рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 31.01.2012 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 було задоволено частково та стягнуто з останньої на користь позивача заборгованість за кредитним договором у сумі 13694,36 грн., яка складається із заборгованості по кредиту у розмірі 7 886,61 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 4807,75грн., заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 1000грн. В решті частини позову було відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 27.06.2012 року рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 31.01.2012 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову про стягнення суми штрафу в розмірі 684,72 грн. та в цій частині позов задоволено і стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача штраф у розмірі 684,72 грн.

Зі змісту зазначених судових рішень вбачається, що рішенням була стягнута з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором, що утворилась станом на 31.08.2011 року.

У справі, що переглядається, з урахуванням зміни позовних вимог (а.с.3-8,55-57) до відповідачки пред'явлено вимоги про стягнення заборгованості за цим же кредитним договором, що утворилася у період після 31.08.2011 року станом на 31.03.2014 року, тобто за інший період, ніж той, за яким ухвалено Жовтневим районним судом рішення від 27.06.2012 року.

З огляду на наведене передбачених п.2 ст.205 ЦПК України підстав для закриття провадження у справі немає, оскільки відповідачці пред'явлено вимоги про стягнення заборгованості за інший період, ніж вирішено спір раніше рішенням суду, що набрало законної сили, тобто, спір стосується іншого предмету спору. Тому, доводи апеляційної скарги щодо порушення вимог ст.205 ЦПК України є неспроможними.

Згідно зі ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається зі справи і це не оспорюється відповідачкою, рішення суду від 31.01.2012 року з урахуванням змін, внесених ухвалою апеляційного суду від 27.06.2012 року, на час ухвалення рішення суду у справі, що переглядається апеляційним судом, не виконано, стягнута судовим рішенням заборгованість не погашена.

З урахуванням наведеного, виходячи з умов кредитного договору та зазначених вимог закону, у зв'язку з раніше ухваленим рішенням не припинились правовідносини сторін кредитного договору, тому відповідачка не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання за кредитним договором і позивач правомірно нарахував їй до сплати суму відсотків за користування кредитними коштами, комісію та штрафи відповідно до умов кредитного договору та пред'явив вимоги про стягнення заборгованості, що утворилась станом на 31.03.2014 року за мінусом заборгованості, яка стягнута за рішенням суду, що набрало законної сили.

З огляду на наведене суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором з 01.09.2011 року по 31.03.2014 року у розмірі 8727,43грн., яка складається із заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 7625,80грн., заборгованості по комісії у розмірі 209,85 грн. та штрафу (процентна складова) 391,78 грн. Правильність нарахування цих сум заборгованості відповідачка не оспорювала.

Доводи апеляційної скарги про наявність рішення суду, яке набрало законної сили, про стягнення заборгованості за цим же кредитним договором є безпідставними, оскільки раніше ухваленим рішенням стягнута заборгованість за інший період.

Оскільки судом першої інстанції відмовлено в задоволені позову про стягнення штрафу у розмірі 500грн. і в цій частині рішення суду позивач не оскаржив, доводи апеляційної скарги відповідачки про безпідставність нарахування цієї суми штрафу колегія суддів вважає такими, що не заслуговують уваги.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд неправильно не застосував положення ч.3 ст.551 ЦК України, не врахував її скрутне матеріальне становище та не зменшив суму стягнутих відсотків та штрафу, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки суд першої інстанції свій висновок про відсутність підстав для зменшення розміру відсотків та штрафу, що підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача достатньо повно та обґрунтовано мотивував і правильно дійшов до висновку, що положення ч.3 ст.551 ЦК України не поширюються на вимоги щодо стягнення відсотків за користування кредитом, а сума штрафу (процентна складова) є незначною із основною сумою заборгованості.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, їм та наданим доказам дав правильну правову оцінку і обґрунтовано у відповідності з вимогами матеріального права дійшов до висновку про часткове задоволення позову. При цьому порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи та є безумовними для скасування чи зміни рішення суду, не допустив.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

З огляду на наведене, переглядаючи справу відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах заявлених в суді першої інстанції позовних вимог та в межах доводів апеляційного оскарження на підставі доказів, наданих сторонами, які відповідно до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України, зобов'язані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду, у зв'язку з чим рішення суду підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга відповідачки підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.307,308,313,314 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 червня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Сорока Г.П.

Судді : Баркова Л.Л.

Гаврилова Г.Л.