Ухвала суду № 39883186, 22.07.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/975/14-к 22.07.2014 22.07.2014 22.07.2014

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07. 2014року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

Івченко О.М. Чебанової-Губарєвої Н.В. Кваші С.В.

за участю секретаря Ястреби С.С.

розглянувши матеріали кримінального провадження №12014150190000249 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 травня 2014 року відносно

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця смт. Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області, який проживає АДРЕСА_1, раніше судимий: 18.04.2013 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області за ч.1 ст. 296 КК України до 3 років обмеження волі на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців,

- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України

Учасники судового провадження:

прокурор - Осипенко О.М.

потерпілий - ОСОБА_6

обвинувачений - ОСОБА_5

захисник - ОСОБА_4

судовий розпорядник - Овчаренко М.М.

Провадження №11-кп/784/416/14 Головуючий першої інстанції: Миронова О.В. Категорія: ч.1 ст. 121 КК України Доповідач апеляційного суду: Івченко О.М.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5

В апеляційній скарзі захисник просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання та застосувавши ст. 69 КК України, пом'якшити призначене покарання.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_5 визнаний винуватим за ч.1 ст. 121 КК України та йому призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 квітня 2013 року і ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

Узагальнені доводи захисника, який подав апеляційну скаргу.

Апелянт посилається на те, що обвинувачений щиро розкаявся у скоєному злочині, сприяв слідству у розкритті цього злочину. Зазначає, що після скоєння злочину не намагався зникнути з місця події та місця свого мешкання, а навпаки особисто викликав швидку допомогу та повідомив міліцію про скоєне правопорушення. Вважає вірним перекваліфікацію дій ОСОБА_5 на ч.1 ст. 121 КК України. Зазначає, що обвинувачений надав гроші для проведення оперативного лікування потерпілого - свого брата. Сам потерпілий претензій до ОСОБА_5 не має і зазначає, що він був ініціатором бійки. Просить врахувати, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, працював і допомагав матері матеріально.

Встановлені судом першої інстанції обставини

Судом встановлено, що 02.02.2014 року близько 20.00 год. в с. Трикрати Вознесенського району Миколаївської області на подвір'ї домоволодіння розташованого по АДРЕСА_2, між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, на грунті неприязних стосунків виникла сварка, яка переросла в бійку. В ході бійки ОСОБА_5, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, за допомогою господарського ножа типу «балісонг» умисно наніс ОСОБА_6 не менше чотирьох ножових поранень в область грудної та черевної порожнини, спричинивши ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани грудної клітини справа, багато чисельних дрібних ран обличчя, лівої половини грудної клітини, лівого ліктєвого суглобу, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень спричинивши короткочасний розлад здоров'я та колото-різане поранення шиї зліва з пошкодженням підключеної судини та її гілок, проникаючого колото-різаного поранення живота з пошкодженням кишечнику, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Крім того, подана апеляційна скарга прокурора не розглядається у зв'язку із відмовою від неї в порядку ч.1 ст. 403 КПК України.

Висновки суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, обвинуваченого, потерпілого на підтримку доводів апеляційної скарги, думку прокурора, який просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а вирок суду без змін; обговоривши доводи апеляційної скарги; апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_5 у заподіянні ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх заподіяння за встановленими судом обставинами підтверджуються дослідженими та викладеними у вироку доказами і апелянтом не оспорюються.

Не оспорюється ним і правова кваліфікація дій ОСОБА_5 за ч.1 ст. ст. 121 КК України.

При визначенні виду і розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд у відповідності із вимогами ст.ст.65-67 КК України врахував вчинення ним тяжкого злочину, обставини його вчинення, обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння; дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується негативно.

Врахувавши наведене, а також поведінку потерпілого, яка передувала вчиненню злочину, суд обґрунтовано призначив ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.1 ст. 121 КК України і таке покарання на думку апеляційного суду відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та особі обвинуваченого, є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Також суд обґрунтовано застосував ст. 71 КК України при призначенні ОСОБА_5 остаточного покарання з огляду на вчинення ним нового злочину в період невідбутої частини покарання за вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18.04.2013 року.

Що стосується прохання захисника пом'якшити його підзахисному покарання, застосувавши ст. 69 КК України, то як вбачається зі змісту ст.69 КК України призначення основного покарання нижче від найнижчої межі , встановленого в санкції статті Особливої частини КК , або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин, можливе лише за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину .

Із матеріалів кримінального провадження не убачається таких пом'якшуючих покарання обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування ст. 69 КК України.

Наведені в апеляційній скарзі захисником обставини на думку апеляційного суду теж істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину.

Крім того призначення ОСОБА_5 більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, неможливо з огляду на те, що він вчинив злочин в період іспитового строку, що свідчить про його небажання ставати на шлях виправлення.

Враховуючи вищенаведене, вирок суду є законним, обґрунтованим, який слід залишити без зміни.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 426, 532 КПК України, апеляційний суд-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.

Вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 травня 2014 року відносно ОСОБА_5 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Івченко О.М. Чебанова-Губарєва Н.В. Кваша С.В.