Постанова № 39881980, 17.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 липня 2014 року 12:25 № 826/8448/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бридж Плюс" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бридж-Плюс» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 20 січня 2014 року № 0000422203.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями - рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «Чізар Компані».

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 26 грудня 2013 року № 484/1-22-03-35570641.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі довідки № 223/04-26 від 05 вересня 2013 року та наказу начальника ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у місті Києві № 1803 від 18 грудня 2013 року, згідно з підпунктом 78.1.1. пункту 78.1. статі 78 Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Бридж Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Чізар Компані» (податковий номер 3872675) за період з 01 липня 2013 року по 31 липня 2013 року, за результатом якої складено акт перевірки від 26 грудня 2013 року № 484/1-22-03-35570641.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення пунктів 198.3., 198.6. статі 198 Податкового кодексу України, а саме заниження ТОВ «Бридж Плюс» суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на загальну суму 88588,30 грн., а саме по періодах: у липні 2013 року у сумі 88 588,30 грн.

Такий висновок контролюючого органу мотивований висновками акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 23 жовтня 2013 року № 1518/22-04/38726756 «Про неможливість проведення зустрічної звірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку а додану вартість ТОВ «Чізар Компані» за період з 01 червня 2013 року по 30 вересня 2013 року».

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 20 січня 2014 року № 0000422203 ТОВ «Бридж Плюс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 132882,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 88588,00 грн., за штрафними санкціями - 44294,00 грн.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Чізар Компані», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ «Бридж Плюс» (Замовник) та ТОВ «Чізар Компані» (Постаальник) укладено Договір поставки інертних матеріалів від 30 червня 2013 року № 06-зА-Т1, за умовами якого Постачальник зобов'язується виготовити, поставити та передати у власність Замовника товар, відповідно до еталонів-зразків, затверджених Замовником, Замовник зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

Пунктами 1.2. та 1.3. цього Договору визначено, що ціна, кількість, асортимент, терміни виготовлення й поставки товару обумовлюються в додатках до даного договору, які погоджуються сторонами попередньо, додаються до цього договору та є його невід'ємною частиною. На підставі рахунка на оплату Замовник проводить попередню оплату першої партії товару, зазначеної в додатках до договору, протягом 10 банківських днів з дня його підписання, попередня оплата за наступні партії поставок здійснюється протягом 10 банківських днів з дати надходження коштів з Державного бюджету України на підставі підписання акта прийняття-передання попередньої партії поставки товару та рахунка на оплату.

Згідно рахунків-фактур та видаткових накладних від 16 липня 2013 року № 61, від 17 липня 2013 року № 67, від 22 липня 2013 року № 83, від 24 липня 2013 року № 94, від 26 липня 2013 року № 103, від 29 липня 2013 року № 108, від 02 липня 2013 року № 9, від 04 липня 2013 року № 19, від 10 липня 2013 року № 40, від 12 липня 2013 року № 49 ТОВ «Чізар Компані» поставлено позивачу товар - шини, сідло, ремні, тощо.

В свою чергу, ТОВ «Чізар Компані» виписано на адресу позивача податкові накладні від 16 липня 2013 року № 61, від 17 липня 2013 року № 67, від 22 липня 2013 року № 83, від 24 липня 2013 року № 94, від 26 липня 2013 року № 103, від 29 липня 2013 року № 108, від 02 липня 2013 року № 9, від 04 липня 2013 року № 19, від 10 липня 2013 року № 40, від 12 липня 2013 року № 49 на загальну суму 442941,70 грн., у тому числі ПДВ - 88588,32 грн.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки по особовому рахунку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за липень 2013 року на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Бридж Плюс» у зв'язку з придбанням товарів.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Бридж Плюс»- був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з надання послуг й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, відповідно до Довідки АА №873339 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), основними видами господарської діяльності є, зокрема: 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 7.12 надання в оренду вантажних автомобілів.

Таким чином, ТОВ «Бридж Плюс» здійснює діяльність у сфері надання послуг з автотранспортних перевезень та вантажних перевезень інертних матеріалів (відсів, щебінь, пісок) на території України.

Представник позивача стверджує, що підприємство на підставі договорів купівлі-продажу, поставки, перевезення тощо отримує товар чи послугу і в будь-якому випадку споживає їх в процесі здійснення господарської діяльності, яку проводить з грудня 2007 року.

Для забезпечення належного технічного стану вантажних автомобілів свого автопарку, підприємство користувалось і на даний час користується послугами щодо поставки запасних частин на автомобілі для впровадження своєї господарської діяльності.

Для здійснення належного технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, між Позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір від 29 квітня 2011 року про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів.

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.3. Договору від 29 квітня 2011 року, ТОВ «Бридж Плюс» доручає, а ФОЦ ОСОБА_1 зобов'язується за плату надати послуги, пов'язані із закупівлею, запчастин, технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів. На підтвердження факту надання ФОП ОСОБА_1 ТОВ «Бридж Плюс» Послуг відповідно до умов цього Договору від 29.04.2011 року складається відповідний Акт надання Послуг, який є невід'ємною частиною даного Договору від 29.04.2011 року та на підставі якого формується рахунок-фактура.

Відповідно до акту списання №СпТ-000057 від 31 липня 2013 року, акту списання №СпТ-000060 від 31 липня 2013 року. Акту списання №СпТ-000061 від 31 липня 2013 року, акту списання №СпТ-000062 від 31 липня 2013 року, акту списання №СпТ-000063 від 31 липня 2013 року, для технічного ремонту та ремонту автомобілів з гаражу позивача було списано матеріальні цінності, закуплені у ТОВ «Чізар Компані».

На виконання вимоги пункту 1.3. Договору від 29 квітня 2011 року для підтвердження факту надання Послуг, після проведення необхідного технічного та ремонтного обслуговування автомобілів Позивача, зокрема, шиномонтажу та заміни сідел автомобіля, ФОП ОСОБА_1 надав акт № 46 від 15 липня 2013 року, акт № 47 від 31 липня 2013 року, акт № 48 від 31 серпня 2013 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Бридж Плюс» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Бридж Плюс» був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Посилання відповідача на акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 23 жовтня 2013 року № 1518/22-04/38726756 «Про неможливість проведення зустрічної звірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку а додану вартість ТОВ «Чізар Компані» за період з 01 червня 2013 року по 30 вересня 2013 року», яким встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Чізар Компані» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу; необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення ч. 1 ст. 203, ч.1 ст.207, ст. 228 ЦК України; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, оскільки таки висновки безпосередньо не впливають на діяльність позивача. При цьому, ймовірні порушення податкового законодавства з підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Чізар Компані», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 20 січня 2014 року № 0000422203 підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бридж-Плюс» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бридж-Плюс» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 20 січня 2014 року № 0000422203.

3. Судові витрати в сумі 265,76 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бридж-Плюс» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник