Ухвала суду № 39880261, 08.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16343/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

У Х В А Л А

Іменем України

08 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Дешко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватного підприємства «Тісо» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2014 року у справі за його позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

ПП «Тісо» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.06.2013 №0002332220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2014 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ПП «Тісо» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення. Вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, які мають істотне значення для справи, а встановлені судом висновки не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, гідно з наказом від 23.05.2013 №521-п та пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК відповідачем проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ "Телсі", їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.02.2013 по 28.02.2013, за результатами якої відповідачем складено акт від 29.05.2013 №2427/2220/16298941 та винесено позивачу податкове повідомлення-рішення від 13.06.2013 №0002332220, яким йому збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 165900 грн. (у т.ч.: основний платіж - 132720 грн., штраф - 33180 грн.).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що суду не надано достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких мотивуються позовні вимоги.

Судова колегія погоджується з такою позицією з наступних підстав.

На підтвердження правомірності декларування спірних сум податкового кредиту з ТОВ "Телсі", позивач надав до перевірки:

- договір підряду від 21.02.2013 №7, укладеним між ним (Замовник) і ТОВ "Телсі" (Підрядник), згідно з яким останній зобов'язується виконати комплекс монтажних робіт по встановленню двадцяти систем вимірювання споживання рідких та газоподібних сумішей на загальну вартість 796320 грн. (у т.ч. ПДВ - 132720 грн.), а також протокол погодження договірної ціни (додаток №1);

- копію платіжного доручення від 27.02.2013 №3, згідно з яким позивачем здійснено передоплату коштів в загальній сумі 796320 грн. (у т.ч. ПДВ - 132720 грн.) на користь ТОВ "Телсі";

- копію податкової накладної від 28.02.2013 №233 на суму 796320 грн. (у т.ч. ПДВ - 132720 грн.), виписаної ТОВ "Телсі";

- оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за період з 01.02.2013 по 27.09.2013, згідно з якою позивачем відображено в бухгалтерському обліку перерахування на користь ТОВ "Телсі" 796320 грн. (дебет).

На виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 12.11.2013 позивач надав копію акта здачі-приймання робіт (а.с. 51), складеного між позивачем і ТОВ "Телсі" про те, що останнім виконано комплекс монтажних робіт по встановленню двадцяти систем вимірювання споживання рідких та газоподібних сумішей на загальну вартість 796320 грн. (у т.ч. ПДВ - 132720 грн.).

Згідно з п. 4.2 договору від 21.02.2013 № 7 роботи вважаються виконаними та прийнятими Замовником після підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання всіх виконаних робіт за даним договором.

Зміст договору підряду від 21.02.2013 № 7 не містить конкретизації підрядних робіт і об'єктів, на яких вони проводитимуться. Водночас, наданий позивачем акт, окрім найменування і загальної вартості робіт (з ПДВ), також не містить інших відомостей про натуральні, кількісні і вартісні вимірники (складові) робіт, що не дозволяє суду встановити точний зміст і обсяг робіт, що доручалися для виконання ТОВ "Телсі", та їх фактичний результат.

З метою з'ясування всіх обставин справи ухвалою суду першої інстанції від 12.11.2013 витребувано від позивача письмові пояснення і докази на їх підтвердження щодо конкретного найменування і обсягу виконаних ТОВ "Телсі" підрядних робіт за договором підряду від 21.02.2013 №7; часу і місця виконання ТОВ "Телсі" робі за договором підряду від 21.02.2013 №7; підстав та необхідності здійснення авансового платежу.

Однак, витребуваних судом матеріалів позивач не надав, а в ході розгляду справи в суді першої інстанції представник позивача не пояснив суду вказаних обставин.

Таким чином, позивач не довів дійсний зміст і обсяг робіт, що дору-чалися для виконання ТОВ "Телсі", та їх фактичний результат.

Крім того, акт здачі-приймання не містить дати і місця його складення, а в ході розгляду справи представником позивача не надано пояснень щодо часу і місця оформлення даного акту, що викликає сумнів у правдивості зазначених в ньому відомостей про виконання підрядних робіт.

Водночас, до перевірки цей акт не надавався, а в наданій позивачем оборотно-сальдовій відомості по рах. 631 за період з 01.02.2013 по 27.09.2013 відображено лише проведення позивачем оплати в сумі 796320 грн. (Дт), але нічого не вказано про оприбуткування робіт станом на 27.09.2013, що підтверджує відсутність фактичного виконання робіт та їх документального підтвердження на час проведення перевірки.

Крім цього, підрядні роботи замовлялися ТОВ "Телсі" з метою виконання позивачем своїх зобов'язань перед ПАТ "Київгаз" згідно з договором на виконання робіт №9/253 від 18.02.2013, копія якого наявна у справі (а.с. 52-55). На підтвердження виконання цього договору позивач надав копії складених між ним (Підрядник) і ПАТ "Київгаз" (Замовник) актів приймання виконаних будівельних робіт за травень-серпень 2013р. (форма №КБ-2в) і довідки про вартість будівельних робіт (форма №КБ-3) (а.с. 115-246), а також акти про прийняття закінченого будівництвом об'єкта системи газопостачання за червень, складені у квітні-липні 2013р. (а.с. 94-114).

У вказаних актах Підрядником зазначено саме позивача, проте відсутні будь-які відомості про залучення Субпідрядника, зокрема ТОВ "Телсі". Крім того, загальна вартість робіт зазначена в акті здачі-приймання робіт між позивачем і ТОВ "Телсі" ніяким чином не кореспондується з наданими позивачем до суду довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, складених на підставі укладеного позивачем договору із ПАТ "Київгаз" від 18.02.2013 №9/953. В ході розгляду справи представник позивача не пояснив і не надав доказів, які б документально підтверджували питому вагу робіт, що доручалися для виконання ТОВ "Телсі" у лютому 2012р. у загальному обсязі робіт, виконаних позивачем на користь ПАТ "Київгаз" згідно договору від 18.02.2013 №9/953.

Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність належного документального і фактичного підтвердження виконання ТОВ "Телсі" підрядних робіт, а твердження позивача про проведення господарських операцій не підтверджується іншими доказами про їх фактичне здійснення.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів констатує, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі та проголошені його представником в судовому засіданні, не спростовують рішення суду першої інстанції.

За таких підстав, апеляційну скаргу - необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 158, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства «Тісо» - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: Г.В. Земляна

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 11.07.2014 року.

.

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.