Рішення № 39880104, 23.07.2014, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/349/14-ц

Провадження № 2/366/77/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 року Іванківський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Ткаченка Ю.В.,

при секретарі - Хомич В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю позивача, представників відповідача та третьої особи, в залі суду в смт. Іванків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Іванівське міжрайонне управління юстиції Київської області про стягнення неустойки у розмірі 65 763,56 гривень за несвоєчасну сплату аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення неустойки за несвоєчасну сплату аліментів. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 07 квітня 2006 року Іванківським районним судом Київської області у цивільній справі № 2- 194/06 було винесено рішення, яким шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. Крім того, вище вказаним рішенням на ОСОБА_2 було покладено обов'язок сплачувати на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей. Того ж дня було видано виконавчий лист на виконання рішення в частині стягнення аліментів.

17 травня 2006 року Відділом державної виконавчої служби Іванківського районного управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа № 2-194/2006.

Відповідач від виконання покладеного на нього обов'язку ухиляється, аліменти сплачує нерегулярно, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі понад двадцять п'ять тисяч гривень і як правовий наслідок, позивач вважає, що відповідач за порушення строків сплати аліментів зобов'язаний додатково сплатити їй неустойку, передбачену ст. 196 СК України, у розмірі 65763,56 грн.

У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнала, зазначила, що відповідач тяжко хворіє, має ІІ групу інвалідності, єдиним видом заробітку є його пенсія, розмір якої не дозволяє сплачувати аліменти щомісяця в тому обсязі, який визначено у виконавчому листі. Однак це не означає, що ОСОБА_2 має умисел на ухилення від сплати аліментів.

Крім того представником відповідача ОСОБА_3 від імені відповідача було пред'явлено зустрічний позов до ОСОБА_1 про звільнення від слати боргу по аліментам, який на підставі її заяви ухвалою від 08 липня 2014 року був залишений без розгляду.

Ухвалою суду від 31 березня 2014 року за клопотанням відповідача до участі у справі було залучено в якості третьої особи Іванківське районне управління юстиції.

Представник третьої особи - державний виконавець Федірко Ю.В. в судовому засіданні зазначив, що довідку-розрахунок боргу ОСОБА_2 по сплаті аліментів він не може надати, оскільки виконавчий лист знаходиться за місцем отримання пенсії боржником - в УПФУ в Іванківському районі, яке розрахунок боргу надало як суду, так і на адресу ВДВС.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 07 квітня 2006 року було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів; стягнуто з останнього на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти в розмірі 30% заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 березня 2006 року і до їх повноліття (а.с. 7).

На виконання вказаного рішення судом був виданий виконавчий лист № 2-194/2006 (а.с.6).

17 травня 2006 року державним виконавцем ДВС в Іванківському районі було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-1094/2006 (а.с. 8).

Відповідно до довідки Управління ПФ України у Іванківському районі № 161/1-11 від 18.06.2012 року ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні і отримує пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання (інвалід ІІ групи) з 04.10.2005 року (а.с. 42).

Згідно з інформацією, наданою Управлінням ПФ України у Іванківському районі, станом на 01 квітня 2014 року за ОСОБА_2 рахується борг по сплаті аліментів у сумі 28079, 43 грн. (а.с. 91, 92).

Ухвалою суду від 08 липня 2014 року за клопотання позивача було витребувано у ВДВС Іванківського міжрайонного управління юстиції довідку про розмір заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів за виконавчим листом № 2-194/2006 від 07.04.2006 року, однак вказана ухвала виконана не була. У судовому засіданні 16 липня 2014 року державний виконавець Федірко Ю.А. надав факсимільну копію листа Управління ПФ України в Київській області № 3670/0816 від 11.07.2014 року та пояснив, що він не має технічної можливості зробити розрахунок боргу ОСОБА_2 по сплаті аліментів, оскільки виконавчий лист знаходиться на виконанні в Управлінні ПФ України у Іванківському районі.

Суд уточнив позицію позивача про те, чи вважає вона достатнім доказом наданий розрахунок, на що позивач зазначила, що інформація про розмір боргу, яку надало Управління ПФ України у Іванківському районі є достовірною, оскільки дані співпадають із квитанціями про отримання нею аліментів.

Суд, вислухавши сторони, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, всебічно та в повному обсязі проаналізувавши всі обставини справи, належність та допустимість доказів, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі по тексу Закону) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Обов'язки і права державних виконавців визначені ст. 10 Закону, державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; державний виконавець має право проводити перевірку виконання боржником рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Порядок стягнення аліментів врегульовано ст. 74 Закону. Відповідно до ч. 3 ст. 74 Закону розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Відповідно до ч. 4 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору судом.

Згідно ч. 4 статті 74 Закону державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє стягувачу і боржнику: у разі якщо виконавчий документ уперше надійшов для виконання; за заявою сторін виконавчого провадження; у разі надсилання постанови до адміністрації підприємства, установи, організації, фізичної особи, фізичної особи підприємця для проведення відрахування із заробітної плати (доходів), пенсії та стипендії боржника; у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку з надходженням виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; за власною ініціативою; в інших передбачених законом випадках.

Відповідно до ч. 9 ст. 74 Закону спір щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Таким чином, у разі виникнення заборгованості по сплаті аліментів державний виконавець зобов'язаний визначити її розмір, скласти довідку-розрахунок розміру заборгованості, повідомити про це стягувача і боржника.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходить з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження правильності наведеного нею розрахунку розміру пені, яку вона просить стягнути з відповідача, оскільки законодавством визначено, що розмір заборгованості по аліментам визначає державний виконавець або суд.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони.

Позивач під час розгляду справи підтримала заявлені позовні вимоги та наполягала на стягненні пені за прострочення сплати аліментів відповідно до розрахунку, зробленого на підставі довідки Управління ПФ України у Іванківському районі.

Керуючись ст. ст. 60, 209, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки у розмірі 65 763,56 гривень за несвоєчасну сплату аліментів - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Іванківський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особа яка приймала участь у справі, але не була присутня при проголошенні рішення - протягом того ж строку з дня одержання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: