Рішення № 39879065, 15.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9943/14 15.07.14Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сап Україна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Конім Груп"

про стягнення 186 548,72 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Угрин С.В. - представник за довіреністю № б/н від 16.06.2014 року.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Сап Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Конім Груп" про стягнення 186 548,72 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.12.2010 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Конім Груп" укладено договір про надання партнеру права надати кінцевому користувачу права на використання доступу до програмного забезпечення SAP та послуги з підтримки програмного забезпечення №SAP62-pnK/BO/2010.

На виконання умов договору позивач фактично надав відповідачу права на використання доступу до програмного забезпечення SAP, а також здійснив продовж дії даного договору послуги з підтримки програмного забезпечення SAP, зокрема за період 4 квартал 2011 року, 1,2,4 квартал 2012 року було надано послуги з підтримки програмного забезпечення SAP на загальну суму 164 302,63 грн.

Проте, відповідач не виконав умови договору щодо своєчасної оплати за надані послуги.

У зв'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 164 302,63 грн., пені в розмірі 11 352,62 грн., три проценти річних в розмірі 5 307,18 грн., інфляційних втрат в розмірі 5 586,29 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.05.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.06.2014 року.

В судове засідання 23.06.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали від 27.05.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 29976949.

Представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача не виконав вимоги ухвали суду від 27.05.2014 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.06.2014 року відкладено розгляд справи на 15.07.2014 року.

27.06.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва сторони подали спільну заяву про відстрочку виконання рішення.

В судове засідання 15.07.2014 року представник позивача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача позовні вимоги визнав, просив суд розстрочити виконання рішення до 30 вересня 2014 року.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з відстрочкою виконання рішення до 30 вересня 2014 року.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

29.12.2010 року між товариства з обмеженою відповідальністю "Сап Україна" (SAP) та товариства з обмеженою відповідальністю "Конім Груп" (партнер) укладено договір про надання партнеру права надати кінцевому користувачу права на використання доступу до програмного забезпечення Business Object та послуги з підтримки програмного забезпечення Business Object №SAP62-pnK/BO/2010.

Згідно з ч.1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.1.1 договору, по цьому договору SAP надає партнеру право надати кінцевому користувачу, зазначеному партнером, права на використання програмного забезпечення SAP, а партнер зобов'язується оплатити вищезазначені права, у відповідності з згодою SAP Business Object та даним договором.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що кінцевим користувачем по цьому договору є державне підприємство Обслуговування повітряного руху України «Украерорух».

Партнер оплачує SAP вартість наданих прав в розмірі 748 076,76 грн. крім того ПДВ в розмірі 149 615,35 грн., разом 897 692,11 грн. (п.3.1 договору).

Перший рахунок на оплату послуг виставляється 15.03.2011 року. Всі наступні рахунки на оплату послуг будуть виставлятися компанією SAP щоквартально на початку кожного календарного кварталу (п.4.3 договору).

На виконання умов договору, позивачем було виставлено та направлено на адресу відповідача рахунки-фактури на суму 164 302,63 грн., а саме:

- №871933-01/04-2011с від 07 грудня 2011 року на суму 43 114,21 грн.;

- №871933-06/01-2012с від 20 березня 2012 року на суму 40 396,14 грн.;

- №6218003007-2012с від 15 червня 2012 року на суму 40 396,14 грн.;

- №6218003353-2012с від 13 грудня 2012 року на суму 40 396,14 грн.

Вищезазначені рахунки направлені позивачем відповідачу 02.04.2013 року та отримані останнім 03.04.2013 року.

Відповідно до статті 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п.4.7 договору, рахунок виставлений на початку кожного кварталу підлягає сплаті партнером протягом 21 календарних днів з дати отримання такого рахунку партнером.

На підтвердження факту надання послуг між сторонами були підписані уповноваженими особами сторін та скріплені їхніми печатками акти здачі-прийняття робіт згідно договору №SAP62-pnK/BO/2010 від 29.12.2010 року, а саме:

- №871933-01/04-2011 с від 31 грудня 2011 року на суму 43 114,21 грн.;

- №871933-06/01-2012с від 31 березня 2012 року на суму 40 396,14 грн.;

- №6218003007-2012с від 30 червня 2012 року на суму 40 396,14 грн.;

- №6218003353-2012с від 31 грудня 2012 року на суму 40 396,14 грн.

Згідно з ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 164 302,63 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і визнаний відповідачем, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 11 352,62 грн., індекс інфляції в розмірі 5 586,29 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 5 307,18 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що при несвоєчасному виконанні грошових зобов'язань в строки, передбачені договором, партнеру може нараховуватися пеня, яка підлягає оплаті партнером, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, з простроченої суми за кожен день прострочки.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за договором, суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 11 352,62 грн. (за період з 25.04.2013 року по 21.10.2013 року), індексу інфляції в розмірі 5 586,29 грн. (за період з травня 2013 року по березень 2014 року) та 3 % річних в розмірі 5 307,18 грн. (за період з 25.04.2013 року по 23.05.2014 року) наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В судовому засіданні представником відповідача подано спільну заяву сторін про відстрочку виконання рішення, відповідно до якої товариство з обмеженою відповідальністю "Конім Груп" у зв'язку з скрутним на сьогодні фінансовим становищем на підприємстві звертається до суду із клопотанням про відстрочення виконання рішенні господарського суду м. Києва у справі №910/9943/14 в строк до 30 вересня 2014 року, а товариство з обмеженою відповідальністю "Сап Україна" підписуючи дану заяву, а також враховуючи тривалі напрацьовані ділові партнерські відносини із відповідачем, повідомив суд про не заперечення та надав згоду на задоволення зазначеного відповідачем клопотання про відстрочення виконання рішенні господарського суду м. Києва у справі №910/9943/14 в строк до 30 вересня 2014 року.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з Постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року, відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо (п. 7.2. вищевказаної постанови).

Приймаючи до уваги спільну заяву сторін, суд вважає за можливе відстрочити виконання рішення у справі в строк до 30 вересня 2014 року.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, п.6 ч.1 ст.83, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Конім Груп" (04070, м. Київ, вулиця Петра Сагайдачного, будинок 25-Г, ідентифікаційний код: 34646887) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сап Україна" (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, ідентифікаційний код: 31242924) суму основного боргу в розмірі 164 302 (сто шістдесят чотири тисячі триста дві) грн. 63 коп., пеню в розмірі 11 352 (одинадцять тисяч триста п'ятдесят дві) грн. 62 коп., три проценти річних в розмірі 5 307 (п'ять тисяч триста сім) грн. 18 коп., індекс інфляції в розмірі 5 586 (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят шість) грн. 29 коп., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 731 (три тисячі сімсот тридцять одна) грн. 00 коп., відстрочивши виконання рішення до 30 вересня 2014 року.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 24.07.2014 року.

Суддя С.М.Мудрий