Ухвала суду № 39878881, 21.07.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2014 року Справа № 49764/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Іщук Л.П., Сапіги В.П

за участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ужгороді (на даний час - Державна податкова інспекція у місті Ужгороді Головного управління Міндоходів в Україні) на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Пріма ЛТД» до Державної податкової інспекції у місті Ужгороді (на даний час - Державна податкова інспекція у місті Ужгороді Головного управління Міндоходів в Україні) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Пріма ЛТД» звернулося з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області (на даний час - Державна податкова інспекція у місті Ужгороді Головного управління Міндоходів в Україні), якою просить податкове повідомлення-рішення №0002112341/02365/23-1/30257463/5550 від 06 серпня 2010 року визнати нечинним та скасувати.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що рішення податкового органу є незаконним, оскільки ґрунтується на надуманих висновках акту перевірки, які не відповідають обставинам здійснення підприємством господарської діяльності та суперечать вимогам чинного законодавства.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року задоволено позовні вимоги в повному обсязі. Суд виходив із того, що податковий орган не мав встановлювати рівень цін на продаж позивачем тютюнових виробів і здійснювати донарахування податку на прибуток.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Покликання маються на те, що позивачем проведено реалізацію тютюнових виробів без застосування торгової націнки, в тому числі і ПДВ. Причому, прибуток має формуватись на стадії реалізації продукції і тільки витрати безпосередньо пов'язані з отриманням такого прибутку можуть бути безпосередньо включені до валових витрат.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, що у липні 2010 року ДПІ у місті Ужгороді проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Пріма ЛТД» з питань дотримання, вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2010 року.

За результатами перевірки складено акт планової перевірки від 03 серпня 2010 року № 1793/23-1/302574673 яким товариству донараховано 100557 грн. податку на прибуток підприємств та 46029 грн. фінансових санкцій.

06 серпня 2010 року керівником ДПІ у місті Ужгороді Закарпатської області прийнято рішення № 0002112341/02365/23-1/30257463/5550, яким визначено до сплати 100557 грн. податку на прибуток підприємств та 46029 грн. фінансових санкцій.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 названого Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих приписів випливає, що однією з визначальних умов виникнення у платника права на формування валових витрат та податкового кредиту, окрім їх належного документального підтвердження, є придбання товарів, робіт, послуг з метою їх використання у господарській діяльності.

Згідно з визначенням, що міститься у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Таким чином, для цілей оподаткування кваліфікуючою ознакою господарської діяльності є її спрямованість на отримання прибутку, що, в свою чергу, передбачає наявність у платника відповідної мотивації при вступі у господарські правовідносини з іншими суб'єктами господарювання. Наведене обумовлює необхідність оцінки обґрунтованості податкової вигоди платника з урахуванням наявності ділової мети у діях платника на підставі аналізу перспективи отримання прибутку та об'єктивного встановлення розумної можливості позитивних змін економічного стану платника.

При цьому слід зазначити, що визначення способів та методів отримання прибутку внаслідок провадження підприємницької діяльності належить до виключної компетенції платника, який у сфері господарювання володіє самостійністю та широкою дискрецією. Здійснюючи свою підприємницьку діяльність на власний ризик, платник несе усі негативні наслідки можливої економічної неефективності своїх рішень; при цьому такий платник не має обов'язку бути економічно ефективним та раціональним та може приймати нестандартні з економічної точки зору рішення, що є елементом його правосуб'єктності як учасника ринкових правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що у укладений договір між ТОВ «Пріма ЛТД» та «ЗАТ Філізп Моріс Україна», є спрямованим на отримання прибутку, у вигляді бонусних премій та пільг.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ужгороді (на даний час - Державна податкова інспекція у місті Ужгороді Головного управління Міндоходів в Україні) залишити без задоволення, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року по справі № 2а-3323/10/0770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді Л.П. Іщук

В.П. Сапіга

Повний текст виготовлено 25.07.2014 року