Рішення № 39877860, 21.07.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2014 р. Справа № 914/1832/14

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до відповідача: Комунального підприємства "Жовкватеплоенерго", м. Жовква Львівської області;

про: стягнення 46345,31 грн.

Суддя Король М.Р.

За участю представників:

від позивача: Козак Н.В. - представник (довіреність від 24.06.14р.);

від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні 21.07.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Позов заявлено Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м.Київ) до Комунального підприємства "Жовкватеплоенерго" (м. Жовква) про стягнення 46345,31 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані несвоєчасністю проведення відповідачем розрахунків за поставлений позивачем природний газ.

Ухвалою суду від 27.05.14 року порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 12.06.14р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлено в зазначеній ухвалі, в тому числі визнано обов'язковою участь повноважних представників сторін в судове засідання.

В судове засідання 12.06.2014 року позивач участь повноважного представника забезпечив, через канцелярію суду подав довідку, якою повідомляє, що в провадженні господарського суду або іншого органу немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав (вх. №25608/14 від 12.06.14р.).

Відповідач участь повноважного представника в судове засідання не забезпечив, подав клопотання (вх. № 25471/14 від 11.06.2014 року) про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 03.07.21014 року судом оголошено перерву до 21.07.2014 року.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (вх.№ 28360/14 від 02.07.2014 року), відповідно до якого просив суд зменшити розмір пені та штрафу на 50% та відстрочити виконання рішення суду на 6 місяців.

В судове засідання 21.07.2014р. позивач участь повноважного представника забезпечив, через канцелярію суду подав подав заперечення на відзив (вх. № 31230/14 від 21.07.2014 року), позовні вимоги підтримав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

30.09.2012 року між Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України" (продавцем згідно договору) та Комунальним підприємством "Жовкватеплоенерго" (покупцем згідно договору) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 12/627-ТЕ-21 (надалі по тексту рішення - договір), згідно з п. 1.1 якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, продавець передає покупцю в період з 01.09.2012 року по 31.12.2012 року природний газ в обсязі до 1165,0 тис. м. куб. щомісячно згідно обумовленого графіку.

Відповідно до п. 3.3 договору, передача-приймання газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформляється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем ц відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Як підтверджується підписаними актами приймання-передачі природного газу від 27.11.2012 року на суму 60625,12 грн., 25.12.2012 року на суму 282272,69 грн. та 31.12.2012 року на суму 523487,56 грн. позивач передав відповідачу природний газ на суму 866385,37 грн.

Договором, а саме п. 6.1, визначено порядок здійснення оплати, яка проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення пені в розмірі 15921,97 грн., штрафу в розмірі 21595,93 грн., 4820,75 грн. 3% річних та 4006,66 грн. інфляційних втрат за несвоєчасну оплату відповідачем отриманого природного газу.

Відповідно до п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю, або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1 умов договору він у безспірному порядку зобов'язується сплати продавцю, крім суми основної заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Несвоєчасність оплати позивач доказує випискою з операцій по підприємству відповідача за підписом головного бухгалтера позивача.

Відповідач проти позову не заперечує, пояснюючи зволікання в оплаті збитковістю підприємства, заборгованістю перед ним держави та несвоєчасністю розрахунків споживачів за теплову енергію. Крім цього, відповідач просить суд зменшити розмір нарахованих позивачем пені та штрафу та відстрочити виконання рішення суду на 6 місяців.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). А відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно 6.1, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договором про закупівлю природного газу сторони визначили взаємні права та обов'язки, за невиконання яких передбачили відповідальність. Як встановлено судом на підставі наявних матеріалів у справі, позивач свої обов'язки виконав належним чином, на відміну від відповідача, який порушив положення п. 6.1 договору. Судом встановлено, що оплата за поставлений газ була здійснена відповідачем із порушенням терміну, обумовленого сторонами. Порушення строків оплати не заперечується відповідачем.

Ст. 530 Цивільного кодексу передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем п. 6.1 умов договору він у безспірному порядку зобов'язується сплати продавцю, крім суми основної заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. А ч. 1 ст. 547 визначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом згідно ч. 1 ст. 548 ЦК України.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК (постанова Верховного Суду України від 27 квітня 2012 р. у справі N 3-24гс12).

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Правильність представленого позивачем розрахунку пені в сумі 15 921,97 грн. та штрафу в сумі 21 595,93 грн. судом перевірено.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України перебачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем втрат від інфляції, що становлять 4 006,66 та 3% річних - 4 820,75 грн.

Клопотання відповідача про зменшення пені та штрафу на 50%, та відстрочку виконання рішення суд відхиляє з наступних підстав.

Посилання відповідача на те, що зволікання в оплаті сталося не з його вини суд не може взяти до уваги. Стаття 617 Цивільного кодексу України зазначає, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України вказує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У своєму запереченні відповідач вважає підставою для зменшення нарахованої позивачем неустойки різницю між економічно обґрунтованими витратами та встановленими тарифами та відсутність субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах, капітальний ремонт котелень і теплових мереж. Дана обставина не є випадком, а відтак єдиною підставою для здійснення розрахунків між сторонами та відповідно і застосування наслідків за їх порушення є укладений між сторонами договір поставки природного газу.

Щодо відстрочки виконання рішення суду, то п. 6 ст. 83 ГПК України надає господарському суду, приймаючи рішення, право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Однак, як зазначено у п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У своєму запереченні позивач долучає докази важкого фінансового становища НАК "Нафтогаз України", наявність заборгованості перед установами, зростаючу поточну кредиторську заборгованість підприємств за отриманий природний газ та ін.

Із вказаного вище випливає, що відстрочка виконання судового рішення можлива лише у виняткових випадках, при наявності доказів обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення. Обставини, на які посилається заявник (важке фінансове становище підприємства), не є винятковими та не можуть бути підставою для відстрочки виконання рішення суду.

Сторони, укладаючи договори повинні розраховувати на власну платоспроможність. А у випадку стягувача - на своєчасніть та повноту оплати наданих послуг чи товару.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір покладається на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Жовкватеплоенерго" (80300, Львівська область, м. Жовква, вул. Л.Українки, 5, ідентифікаційний код 22356022) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) 15921,97 грн. пені, 21595,93 грн. штрафу, 4820,75 грн. - три проценти річних, 4006,66 грн. інфляційних втрат та 1827,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 24.07.2014 р.

Суддя Король М.Р.