Ухвала суду № 39876357, 22.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2745/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

22 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мамчура Я.С,

суддів: Шостака О.О., Желтобрюх І.Л.

при секретарі: Гімарі Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу третьої особи - ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2014 року у справі за позовом Заступника прокурора Голосіївського району м. Києва до Голосіївської районної державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_2, Голосіївське РУ ГУ МВС України в м. Києві, про визнання протиправним та скасування розпорядження (в частині), визнання недійсним ордеру,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Голосіївської районної державної адміністрації в якому просив - визнати протиправними та скасувати п.п. 4, 4.1., 5, 5.1. розпорядження Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації «Про службові житлові приміщення» № 228 від 19.04.2013 року, якими включено до числа службових жилих приміщень Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 38,80 кв.м.; визнати недійсним та скасувати ордер № 016403 на право зайняття службового приміщення - трикімнатної квартири АДРЕСА_1, житловою площею 38,80 кв.м., виданий 22.04.2013 р. Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією ОСОБА_2

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2014 року - позов задоволено.

На вказану постанову третя особа - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та припинити провадження по даній справі. Посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 121 ЖК УРСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Згідно з ч. 1 ст. 119 ЖК УРСР перелік категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, встановлюється законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Пунктом 25 Переліку категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 р. № 37, до таких категорій віднесено осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та військовослужбовці внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ за переліком, визначеним Міністерством.

На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення (ч. 1 ст. 122 ЖК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЖК України порядок надання службових жилих приміщень установлюється, зокрема, ЖК УРСР та іншими актами законодавства Української РСР.

Порядок користування службовими жилими приміщеннями встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР (ч. 1 ст. 123 ЖК України).

Пунктом 3 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затверджених вищезгаданою постановою, передбачено, що жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації. В тих випадках, коли підприємство, установа, організація розташована на території одного населеного пункту (району в місті), а жиле приміщення на території іншого, рішення про його включення до числа службових приймається виконавчим комітетом Ради народних депутатів за місцем знаходження приміщення.

Пунктом 3 Положення передбачено, що жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації.

Пунктом 4 цього Положення передбачено, що до числа службових може бути включено тільки вільне жиле приміщення. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири, розташовані, переважно, на першому поверсі.

Пунктом 11 передбачено, що при наданні службових жилих приміщень не допускається заселення квартири, збудованої для однієї сім'ї, двома і більше сім'ями або двома і більше одинокими особами.

На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер (додаток N 2), який є єдиною підставою для вселення в надане службове жиле приміщення.

Ордер дійсний протягом 30 днів (п. 21 Положення).

Ордер на службове жиле приміщення може бути визнаний недійсним стосовно до підстав і порядку, встановлених статтею 59 Житлового кодексу УРСР (п 24. Положення).

Так, ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень (ст. 59 ЖК УРСР).

У свою чергу, відповідно до ст. 71 Житлового кодексу УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 71 Житлового кодексу УРСР жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках, зокрема: взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.

Якщо в будинку, квартирі (їх частині) не залишилися проживати інші члени сім'ї наймача, це житло може бути надано за договором оренди (найму) у встановленому законом порядку іншому громадянину до звільнення таких осіб з-під варти або до відбуття ними покарання.

У випадках, передбачених пунктами 1 - 7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті.

Статтею 72 Житлового кодексу УРСР встановлено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до положень статті 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

В даному випадку, як було встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи, ОСОБА_3 був прописаний/зареєстрований та проживав у АДРЕСА_1 з 20.08.1998 р. та залишається зареєстрованим за вищевказаною адресою у т.ч. на день розгляду справи.

Як вбачається, остання особа, яка, крім ОСОБА_3, була прописана/зареєстрована та проживала у вищевказаній квартирі, а саме: матір ОСОБА_3 - ОСОБА_4, померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_3 відбував покарання у Піщанській виправній колонії з 13.09.2011 р. по 25.12.2013 р., у зв'язку з чим протягом його періоду перебування у місцях позбавлення волі та протягом шести місяців після закінчення цього строку за ОСОБА_3 зберігалося вищевказане жиле приміщення та житло могло бути надано за договором оренди (найму) у встановленому законом порядку іншому громадянину до відбуття ОСОБА_3 покарання.

Як вбачається, станом на день прийняття спірного розпорядження, видачі ордеру на службове житло, було відсутнє рішення суду про позбавлення ОСОБА_3 житла, про визнання його особою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок його відсутності понад встановлені строки.

Отже, з наведеного вбачається, що спірне рішення, в частині включення вищевказаної квартири до числа службових жилих приміщень та надання (виділення) цього житла ОСОБА_2 прийнято всупереч вимогам ст. 71 ЖК УРСР, без врахування строків позбавлення волі ОСОБА_3 та встановлених строків збереження за ним житла.

Крім того, зазначене розпорядження не містить, в контексті положень п. 7 ч. 3 ст. 71 ЖК УРСР, обмеження строків користування ОСОБА_2 та членами його сім'ї вказаним житлом строком відбування покарання ОСОБА_3

Отже, враховуючи наступне розпорядження № 291, прийняте у травні 2013 р. про виключення квартири із числа службових жилих приміщень, вбачається надання ОСОБА_2 права користування жилим приміщенням без врахування права ОСОБА_3 на користування житлом, що додатково вказує на недотримання наведених вище вимог при прийнятті спірного розпорядження.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення у зв'язку з прийняттям спірного розпорядження вищенаведених правил щодо порядку і умов надання жилих приміщень, порушення прав ОСОБА_3 на зазначене в ордері жиле приміщення, що у свою чергу вказує про протиправність оскаржуваного розпорядження та наявність підстав для його скасування.

Крім того, враховуючи вищенаведене та положення ст. 59 ЖК УРСР, наявні підстави для визнання недійсним ордеру № 016403, виданого 22.04.2013 р. відповідачем.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу третьої особи - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур

Судді: І.Л. Желтобрюх

О.О. Шостак

Ухвалу складено у повному обсязі 24.07.2014.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Желтобрюх І.Л.

Шостак О.О.