Ухвала суду № 39876325, 15.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18789/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

15 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Романчук О.М. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень - рішень від 14.11.2013 року № 455/17-01 та від 14.11.2013 року № 456/17-01, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2013 року позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень - рішень від 14.11.2013 року № 455/17-01 та від 14.11.2013 року № 456/17-01.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2014 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2014 року та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2014 року - без змін, з таких підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 199 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 не доведено товарності своїх господарських операцій (договори купівлі-продажу), надані позивачем первинні документи містять розбіжності, позивачкою також не надано доказів використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, також матеріали справи містять низку Актів неможливості проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, якими встановлено неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій по договорам підряду, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, відсутність об'єктів, які підпадають під визначення пунктів 185.1,188.1,187.1 статей 185, 188, 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що у своїй сукупності доводить недійсність укладених позивачкою договорів та порушення норм ПК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві проведено планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення фізичною особою-підприємцем

ОСОБА_2 підпунктів 177.2 та 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження оподаткованого доходу в 2011, 2012 роках у сумі 25383,15 грн..

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.1 статті 198, пунктів 200.1 та 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку, що підлягає сплаті до бюджету на суму 48 673,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві складено акт від 01.11.2013 року №451/17-01/НОМЕР_1 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 14.11.2013 року №455/17-01, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 31 728,9 грн., у тому числі: 25 383,15 грн. - основний платіж, 6 345, 75 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- від 14.11.2013 року №456/17-01, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 58 490,00 грн., у тому числі: 48 673,00 грн. - основний платіж, 9 817,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення - рішення протиправними, позивачка звернулась до суду.

Обговорюючи правомірність позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п . 198.1 та 198.2 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.4 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно до п. 198.6 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

Натомість як вбачається з матеріалів справи та встановлено в суді першої інстанції, ФОП ОСОБА_2 та її контрагентами: Приватним підприємством «Сервітекс», Товариством з обмеженою відповідальністю «VIP-Капітал», Товариством з обмеженою відповідальністю «РА «Маркетингком», Товариством з обмеженою відповідальністю «Тесей ЛТД», Товариством з обмеженою відповідальністю «Ю.О. Електронікс-1» здійснювалися господарські операції з купівлі-продажу товарів та надання послуг на підставі рахунків-фактур.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт, видаткових накладних, рахунків-фактур за відповідні періоди.

Разом з тим, варто звернути увагу на той факт, що відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Так, судом першої інстанції, що податкові накладні, як і інші первинні документи, виписані Приватним підприємством «Сервітекс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «VIP-Капітал» на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 не містять прізвища особи, що їх склала, що позбавляє права позивача формувати дані податкового обліку на підставі таких документів.

Окрім того, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 року № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Позивачкою натомість не було надано до суду першої інстанції доказів на підтвердження зв'язку між придбаними товарами у контрагентів та власною господарською діяльністю.

Варто також звернути увагу на наявні в матеріалах справи на наступні факти.

Так, згідно акту державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 08.04.2011 року №372/23-3/36755958 про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «VIP-Капітал» товариство має нульовий стан, як платник податків за основним місцем обліку. Також, перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств.

Товариством з обмеженою відповідальністю «VIP-Капітал» не надано податковому органу первинних документів бухгалтерського обліку щодо фінансово-господарської діяльності товариства за січень, лютий, 2011 року.

Щодо контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «РА «Маркетингком», то податковим органом вказано на акти перевірок державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 16.12.2011 року №1626/23-3/37267132 та від 22.03.2012 року №401/22-4/37267132, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю «РА «Маркетингком» за своєю юридичною адресою відсутнє, а також у товариства відсутні первині та бухгалтерські документи: договори, накладні, податкові накладні, товаротранспортні накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки та будь-які інші первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності.

Щодо контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Тесей ЛТД», то податковим органом вказано на акт державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 22.07.2013 року №461/22.8-15/37818657, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Тесей ЛТД» не надало податковому органу підтверджуючих первинних документів щодо даних податкового обліку, відсутність у товариства умов для ведення фінансово-господарської діяльності через відсутність трудових ресурсів (кількість працюючих - 0), офісних та складських приміщень тощо.

Що стосується контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.О. Електронікс-1», то відповідачем вказано на акт перевірки державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 27.03.2013 року №817/22-90/32799525, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Ю.О. Електронікс-1» має ознаки «фіктивності» через відсутність умов для ведення фінансово-господарської діяльності.

Щодо контрагента позивача - Приватного підприємства «Сервітекс», то податковим органом вказано на акт перевірки державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 07.03.2011 року №14/3-22-80 з якого вбачається, що приватне підприємство «Сервітекс» має ознаки «фіктивності» через відсутність умов для ведення фінансово-господарської діяльності.

Варто також зазначити, що первинні документи по цих контрагентах містять певні розбіжності (зазначено договори, яких до позову не додано), відсутні документи, що супроводжують певну господарську діяльність, зокрема, транспортування, зберігання товару, його передача.

За даними органу державної податкової служби, товариство з обмеженою відповідальністю «РА «Маркетингком», товариство з обмеженою відповідальністю «Тесей ЛТД» не мали умов для ведення фінансово-господарської діяльності, товариство з обмеженою відповідальністю «Ю.О. Електронікс-1» навіть не мало рахунків у банку.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2014 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.Є. Пилипенко

Судді: О.М. Романчук

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 15.07.2014 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Романчук О.М

Шелест С.Б.