Рішення № 39876165, 14.07.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" липня 2014 р.Справа № 916/3528/13

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "КОТНАР-М"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Юніпродукт"

про стягнення 193 997,11 грн.

За зустрічним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Юніпродукт"

до товариства з обмеженою відповідальністю "КОТНАР-М"

про визнання договору недійсним

Головуючий суддя Цісельський О.В.

судді Никифорчук М.І.

Гут С.Ф.

Представники сторін:

Від позивача (за первісним позовом): Тарновецький П.Я., довіреність від 03.04.2014р.

Від відповідача (за первісним позовом): Мілошовеч А.С., довіреність від 02.10.2013р.

Відповідно до ст.77 ГПК України оголошувалась перерва в судовому засіданні з 12.03.2014р. до 14 год. 20 хв. 02.04.2014р., з 02.04.2014р. до 14 год. 30 хв. 14.04.2014р. , з 02.06.2014р. до 15 год. 00 хв. 18.06.2014р., з 18.06.2014р. до 12 год. 00 хв. 26.06.2014р., з 26.06.2014р. до 12 год. 30 хв. 08.07.2014р. , з 08.07.2014р. до 09 год. 10 хв. 14.07.2014р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "КОТНАР-М", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Юніпродукт" 193 997,11 грн. - заборгованості.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.12.2013р. позовну заяву (вх.№3528/13) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно №916/3528/13 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Клопотання відповідача про витребування документів (вх.№907/14 від 15.01.2014р.) - судом задоволено.

27.01.2014р. відповідач звернувся до суду із зустрічною позовною заявою (вх.№221/14), в якій просить суд визнати недійсним договір укладений з товариством з обмеженою відповідальністю "КОТНАР-М", яка судом прийнята до спільного розгляду з первісним позовом по справі №916/3528/13 та об'єднана в одне провадження із первісним позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.02.2014р. справу №916/3528/14 призначено до колегіального розгляду.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 17.02.2014р. визначено наступний склад колегії: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Никифорчук М.І., Оборотова О.Ю.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.02.2014р. колегія суддів у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Никифорчук М.І., Оборотова О.Ю. прийняла справу до свого провадження та призначила до розгляду в судовому засіданні.

Клопотання відповідача про призначення експертизи (вх.№2-1018/14 від 12.03.2014р.), (вх.№8348/14 від 02.04.2014р.), (вх.№2-1314/14 від 04.04.2014р.), (вх.№16788/14 від 26.06.2014р.), (вх.№2-2899/14 від 14.07.2014р.) судом не задоволені, з підстав їх необґрунтованості та недоведеності.

Заява позивача про розгляд справи без участі представника позивача (вх.№8297/14 від 02.04.2014р.) та (вх.№11871/14 від 08.05.2014р.) судом задоволені.

Письмове клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи (вх.№2-1445/14 від 15.04.2014р.) - судом задоволено, у зв'язку з чим термін розгляду справи було продовжено на 15 днів.

З підстав перебування судді Оборотової О.Ю. на лікарняному з 10.04.2014р., на підставі розпорядження В.о. голови господарського суду Одеської області Горячук Н.О. було визначено наступний склад колегії: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Никифорчук М.І., Мостепаненко Ю.І.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.04.2014р. судова колегія у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Никифорчук М.І., Мостепаненко Ю.І. прийняла справу до свого провадження та призначила до розгляду в судовому засіданні.

З підстав перебування судді Мостепаненко Ю.І. з 23.06.2014р. по 11.07.2014р. у відпустці, на підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Одеської області від 26.06.2014р. №316, справу №916/3528/13 призначено до повторного автоматичного розподілу.

На підставі повторного автоматичного розподілу справ, визначено наступний склад колегії: головуючий суддя - Цісельський О.В., судді Никифорчук М.І., Гут С.Ф.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.06.2014р. колегія суддів у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Никифорчук М.І., Гут С.Ф. прийняла справу до свого провадження та призначила до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі, заявлені відповідачем зустрічні позовні вимоги не визнає з підстав викладених у відзиві на зустрічний позов (вх.№3888/14 від 13.02.2014р.).

Представник відповідача заявлені позивачем позовні вимоги не визнає з підстав викладених у відзиві на позов (вх.№910/14 від 15.01.2014р.), (вх.№17709/14 від 08.07.2014р.), зустрічні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

01 листопада 2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "КОТНАР-М" (Постачальник) та філєю "Юніпродукт Алкоінвест" товариства з обмеженою відповідальністю "Юніпродукт" (Дистриб'ютор) було укладено договір дистрибуції №56-Д/11, згідно умов п.1.1. якого, вбачається, Постачальник зобов'язується поставляти Дистриб'ютору товар, визначений цим Договором, а Дистриб'ютор зобов'язується прийняти такий товар та його оплатити, а також здійснювати дистрибуцію товару та виконувати умови дистрибуції.

Відповідно до п.2.1., Договору поставка товару здійснюється на підставі письмового замовлення Дистриб'ютора узгодженого з Постачальником.

Із змісту п.3.3. Договору, вбачається, що строк поставки товару складає 7 (сім) календарних днів з моменту прийняття Постачальником замовлення Дистриб'ютора до виконання.

Згідно п.п.5.1., 5.2., 5.4. Договору ціна товару зазначається у додатку №1 до цього Договору, який є його невід'ємною частиною. Конкретна ціна Товару зазначається у видатковій накладній та/або товарно-транспортній накладній. Товар повинен бути оплачений на протязі 21 (двадцять один) календарних днів з моменту його прийняття.

Цей Договір набирає юридичної сили з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками сторін (у випадку їх наявності) і діє до 31 грудня 2013р. (п.10.1. Договору).

На виконання умов договору дистрибуції позивачем філії "Юніпродукт Алкоінвест" товариства з обмеженою відповідальністю "Юніпродукт" було здійснено поставку товару на загальну суму 673 134,60 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи копіями видаткових накладних №КТ-00003394 від 06.11.2012р. на суму 22 960,90 грн., №ТТ-0002529 від 06.11.2012р. на суму 26 525,10 грн., №КТ-0003439 від 16.11.2012р., №ТТ-0002556 від 16.11.2012р. на суму 23 466,00 грн., №КТ-0003569 від 28.11.2012р. на суму 216,00 грн., №КТ-0003642 від 07.12.2012р. на суму 27 204,00 грн., №ТТ-0002687 від 07.12.2012р. на суму 46 068,00 грн., №КТ-0003669 від 07.12.2012р. на суму 2 526,00 грн., №ТТ-0002699 від 07.12.2012р. на суму 48,20 грн., №КТ-0000070 від 11.01.2013р. на суму 32 143,80 грн., №ТТ-0000051 від 11.01.2013р. на суму 30 096,00 грн., №КТ-0000274 від 08.02.2013р. на суму 6 448,80 грн., №ТТ-0000220 від 08.02.2013р. на суму 34 788,00 грн., №КТ-0000343 від 15.02.2013р. на суму 14112,00 грн., №ТТ-0000257 від 15.02.2013р. на суму 24 024,00 грн., №КТ-0000620 від 18.03.2013р. на суму 7 800,00 грн., №КТ-0000837 від 05.04.2013р. на суму 21 880,80 грн., №ТТ-0000562 від 05.04.2013р. на суму 12 444,00 грн., №КТ-0001011 від 19.04.2013р. на суму 14 124,00 грн., №ТТ-0000648 від 19.04.2013р. на суму 19 116,00 грн., №КТ-0001333 від 17.05.2013р. на суму 15 769,80 грн., №КТ-0001334 від 17.05.2013р. на суму 8 418,00 грн., №ТТ-0000819 від 17.05.2013р. на суму 22 044,00 грн., №ТТ-0000864 від 24.05.2013р. на суму 8 310,00 грн., №КТ-0001416 від 24.05.2013р. на суму 4 003,20 грн., №КТ-0001519 від 01.06.2013р. на суму 7 188,00 грн., №ТТ-0000911 від 01.06.2013р. на суму 27 460,80 грн., №КТ-0001669 від 14.06.2013р. на суму 10 180,20 грн., №ТТ-0000985 від 14.06.2013р. на суму 19 116,00 грн., №ТТ-0000992 від 14.06.2013р. на суму 2 928,00 грн., №КТ-0001999 від 12.07.2013р. на суму 14 373,00 грн., №КТ-0002000 від 12.07.2013р. на суму 306,00 грн., №ТТ-0001158 від 12.07.2013р. на суму 38 664,00 грн., №КТ-0002282 від 02.08.2013р. на суму 7 890,00 грн., №ТТ-0001285 від 02.08.2013р. на суму 26 868,00 грн., №КТ-0002335 від 07.08.2013р. на суму 210,00 грн., №КТ-00022565 від 23.08.2013р. на суму 18 924,00 грн.,№ТТ-0001419 від 23.08.2013р. на суму 25 404,00 грн., №КТ-0002919 від 20.09.2013р. на суму 14 430,00 грн., №ТТ-0001582 від 20.09.2013р. на суму 16 146,00 грн., товарно-транспортними накладеними №051398 від 06.11.2012р., №051399 від 06.11.2012р., №054053 від 16.11.2012р., №054054 від 16.11.2012р., №0660021 від 07.12.2012р., №066022 від 07.12.2012р., №066035 від 07.12.2012р., №066246 від 11.01.2013р., №139376 від 08.02.2013р., №063878 від 15.02.2013р., №185545 від 18.03.2013р., №185652 від 05.04.2013р., №193664 від 19.04.2013р., №175887 від 17.05.2013р., №№175888 від 17.05.2013р., №197584 від 24.05.2013р., №197585 від 24.05.2013р., №197648 від 01.06.2013р., №198258 від 14.06.2013р., №198259 від 14.06.2013р., №199546 від 02.08.2013р., №199652 від 23.08.2013р., №199653 від 23.08.2013р., №0000006411 від 20.09.2013р. що підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, однак відповідачем вартість отриманого товару була оплачено лише частково в сумі 199 335,69 грн.

В подальшому відповідачем було здійснено повернення товару на суму 279 801,80 грн., у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 193 997,11 грн.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором дистрибуції №56-Д/11 від 01.11.2012р. в частині оплати вартості отриманого товару і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних правових висновків:

Щодо первісного позову товариства з обмеженою відповідальністю "КОТНАР-М" суд зазначає наступне:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар,визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ст.663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Умовами ст.665 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Стаття 1011 Цивільного кодексу визначає, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Приписами ст.1012 Цивільного кодексу України встановлено, що договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Статтею 1013 Цивільного кодексу передбачено, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Якщо комісіонер поручився за виконання правочину третьою особою, він має право на додаткову плату. Якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги. Якщо договір комісії не був виконаний з причин, які залежали від комітента, комісіонер має право на комісійну плату на загальних підставах. У разі розірвання або односторонньої відмови від договору комісії комісіонер має право на плату за фактично вчинені дії.

Комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться. Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові (стаття 1014 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст.656 Цивільного Кодексу України).

Як вбачається з розрахунку заборгованості наведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства України та договору - зобов'язання щодо оплати вартості отриманого від позивача товару на загальну суму 393 332,80 грн. не виконані належним чином, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, яка позивачем зазначена в розмірі - 193 997,11 грн., у зв'язку з чим стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "Юніпродукт" на користь позивача підлягає сума заборгованості за отриманий товар, встановлена судом в розмірі 193 997,11 грн.

Щодо зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Юніпродукт" суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За приписами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1,4 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Частина 1 ст.181 ГК України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 2 ст.640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Приписи п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6.11.2009р. №9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз.3 п.1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" №02-5/111 від 12.03.99).

За положеннями абз.5 п.5 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6.11.2009р. №9 відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Дана позиція також викладена ВАСУ у Роз'ясненні "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" №02-5/111 від 12.03.99р.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими, тому обов'язком позивача, відповідно до ст.33 ГПК України є доведення/підтвердження/ в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Одночасно, суд, перевіривши доводи та докази, якими позивач за зустрічним позовом обґрунтовує свої вимоги, дійшов висновку про відсутність підстав для правового захисту його інтересів в межах даного спору, з огляду на наступне:

В довіреності №2509/12 від 25.09.2012 р. зазначено, що на виконання наданих повноважень директор Філії "Юніпродукт Алкоінвест" Ігрушин Юрій Геннадійович має право без попереднього узгодження з директором товариства укладати (підписувати, виконувати) наступні договори (угоди): договори (угоди) щодо придбання та відпуску товарів, які реалізуються філією у встановленому порядку тощо.

Отже, посилання ТОВ "Юніпродукт" на те, що директор Філії "Юніпродукт Алкоінвест" ТОВ "Юніпродукт" Ігрушин Ю.Г. повинен був отримати попереднє узгодження на укладення з ТОВ "КОТНАР-М" договору дистрибуції №56-Д/11 від 01.11.2012 р. є безпідставним, оскільки при укладенні договору дистрибуції №56-Д/11 від 01.11.2012р. його сторони не узгоджували конкретну кількість або вартість товару, яка буде поставлена за цим договором, так як відповідно до умов договору дистрибуції № 56-Д/11 від 01.11.2012 р. поставка товару здійснювалася на підставі замовлень дистриб'ютора, а тому при укладенні договору дистрибуції №56-Д/11 від 01.11.2012 р. сума такого договору не перевищувала та не могла перевищувати 500 000,00 грн.

Таким чином директор Філії "Юніпродукт Алкоінвест" ТОВ "Юніпродукт" Ігрушин Ю.Г. мав право без попередньої письмової згоди директора ТОВ "Юніпродукт" укладати з ТОВ "КОТНАР-М" договір дистрибуції №56-Д/11.

Крім того, ТОВ "Юніпродукт" схвалило укладення директором Філії "Юніпродукт Алкоінвест" ТОВ "Юніпродукт" Ігрушиним Ю.Г. з ТОВ "КОТНАР-М" договору дистрибуції №56-Д/11 від 01.11.2012 р., що полягає у наступному:

- частина товару була оплачена, що підтверджується банківськими виписками;

- частина товару була повернена, що підтверджується відповідними актами, видатковими накладними на повернення та іншими документами;

- частина товару була використана у господарській діяльності, а саме поставлена для третіх осіб;

- за наслідками виконання договору складалася та подавалася податкова звітність тощо.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "КОТНАР-М", у зв'язку з чим стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "Юніпродукт" на користь позивача підлягає заборгованість в розмірі 193 997,11 грн., у задоволенні зустрічного позову суд відмовляє як необґрунтованому та недоведеному.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 3 879,94 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "КОТНАР-М" - задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Юніпродукт" (68500, Одеська обл., Тарутинський район, смт. Тарутине, вул. Краснова, буд. 188/2, код ЄДРЮОФОП 37947260) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КОТНАР-М" (90260, Закарпатська обл., Берегівський район, с. Мужієво, вул. Ракоці Ференца ІІ, буд. 274/А, код ЄДРЮОФОП 36210111) 193 997 (сто дев'яносто три тисячі дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 11 коп. - заборгованості, 3 879 (три тисячі вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 94 коп. - судового збору.

3. У задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Юніпродукт" - відмовити повністю.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України

Повний текст рішення складено 18.07.2014р.

Головуючий суддя Цісельський О.В.

Суддя Никифорчук М.І.

Суддя Гут С.Ф.