Ухвала суду № 39875352, 16.07.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 р. Справа № 78056/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Шавеля Р.М., Савицької Н.В.

за участю секретаря Дутки І.С.

представника відповідача Баралецької М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Арс-Дім» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.07.2011р. у справі 2а-764/11/0970 за позовом Приватного підприємства «Арс-Дім» до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.07.2011р. у справі №2а-764/11/0970 за позовом Приватного підприємства «Арс-Дім» до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0007841502/0 від 16.11.2010р. та №0007841502/1 від 16.12.2010р. у позові було відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі скаржник просить постанову суду скасувати та задовольнити позов. Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно із п. 5.1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звільняються від оподаткування операції з поставки житла (об'єктів житлового фонду), крім їх першої поставки, під якою розуміється перше передання готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду) у власність покупця або поставка послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника. Однак, суд помилково не визнав поставку житла скаржнику за відповідними договорами про спільну діяльність. Відтак, першою поставкою не є подальше відчуження скаржником фізичним особам такого житла. Посилається на суперечливість висновків акту перевірки щодо даних декларацій.

В судових засіданнях представник відповідача заперечив апеляційну скаргу за її безпідставністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Як правильно встановив суд першої інстанції, 08.11.2010 р. було проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації скаржника з податку на додану вартість, поданої ним за червень 2010 р. (зареєстрована в ДПІ 20.07.2010 р. № 93657), за наслідками якої складено акт № 18483/15-2/33163043 від 08.11.2010 р., у якому зазначено, що згідно з додатком № 1 Розрахунок корегування сум ПДВ до податкової декларації із податку на додану вартість, поданого до Декларації з ПДВ за червень 2010 року, платником проведено корегування податкового кредиту по операціях згідно з договором про спільну діяльність ТОВ «Арс-Дім», ПП «Вест-МТМ» та ПП «Арс-Дім». Зокрема, у червні 2010 року ПП «Арс-Дім» проведено корегування податкового кредиту з урахуванням податкових накладних, виписаних таким контрагентом у травні 2008 року, а саме: зменшено податковий кредит за цей період по вищезазначеному контрагенту на суму ПДВ 356880,84 грн. Загальна сума податкового кредиту, сформована ПП «Арс-Дім» по операціях із вказаним контрагентом за травень 2008 року складає 394688,83 грн., про що зазначено в додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, поданих податкової звітності по ПДВ за попередні звітні періоди, а саме: згідно податкової звітності з ПДВ за вересень 2008 року ПП «Арс-Дім» включено до складу податкового кредиту по вказаному контрагенту суму ПДВ 639 грн. по податковій накладній за травень 2008 року; згідно податної звітності за січень 2009 року до податкового кредиту по зазначеному контрагенту віднесено суму 394049,84 грн., в тому числі, згідно накладних, виписаних у травні 2008 року на суму 107100,74 грн. (податкова накладна від 27.05.08 р., що описано в підпункті 3.2.2 акта планової перевірки від 02.03.2010р. № 4143-23-2/33163043).

Таким чином, перевіркою виявлено повторне включення до складу податкового кредиту платника податкової накладної від 27.05.2008 р. на суму 107100,74 тис. грн. Внаслідок цього, з урахуванням результатів поданого уточнюючого розрахунку за червень 2010 року та у зв'язку із ненаданням платником податків документального підтвердження стану проведення розрахунків по сумах сформованого залишку від'ємного значення, встановлено завищення розміру податкового кредиту по декларації з ПДВ за червень 2010р.

З цієї підстави було винесено податкове повідомлення-рішення № 000784102/0 від 16.11.2010 року, яким позивачу донараховано суму податкового зобов'язання на загальну суму 160651,11 грн., в тому числі: за основним платежем 107100,74 грн., та застосовано штрафну санкцію на суму 53550,37 грн.

Скаржник оскаржував податкове повідомлення-рішення № 000784102/0 від 16.11.2010 року до ДПІ в м. Івано-Франківську, однак рішенням відповідача від 14.12.2010 року скаргу залишено без задоволення, а саме: оскаржуване рішення без змін, внаслідок чого відповідач повторно виніс податкове повідомлення-рішення уже за № 000784102/1 від 16.11.2010 року, яким позивачу аналогічно донараховано суму податкового зобов'язання на загальну суму 160651,11 грн., в тому числі: за основним платежем 107100,74 грн., та застосовано штрафну санкцію на суму 53550,37 грн. В подальшому, в порядку апеляційного оскарження, позивачем оскаржено вищевказані податкові-повідомлення рішення до ДПА Івано-Франківської області, проте рішенням від 18.02.2011 року вони повторно залишені без змін.

Суд першої інстанції підставно констатував, що з акту планової виїзної перевірки ПП «АРС-ДІМ» № 4/43-23-2/33163043 від 02.03.2010 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року, а зокрема з пункту 3.2.2 даного Акту вбачається, що при формуванні податкового кредиту скаржник виходив з того, що в травні 2008 року, згідно з актом приймання-передачі приміщення від 27.08.2008 року від простого товариства між ТОВ «АРС-ДІМ», ПП «ВЕСТ МІМ» та ПП «АРС-ДІМ» житлове приміщення площею 349,7 м.кв. загальною вартістю 686698,9 грн., в т.ч. ПДВ 114449,82 грн., за даними бухгалтерського обліку зроблено наступні проведення: Д-т рах. № 28 «товари» К-т рах. № 631 «розрахунки з постачальниками та підрядниками» на суму 686698, 9 грн. При цьому, в рядку 10.1 «придбання з ПДВ на митній території України товарів у межах господарської діяльності для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків в декларації по ПДВ за січень 2009 року відображена податкова накладна від 27.05.2008 року № 3981, отримана підприємством в частковій сумі 642604,46 грн., в т.ч. ПДВ 107100,74 грн., що відображено і в реєстрі отриманих податкових накладних. Ці кошти отримані позивачем як наслідок виконання ним взятих на себе зобов'язань згідно з договором підряду від 05.03.2007 р., укладеного між ПП «АРС-ДІМ» (підрядник) та ТОВ «АРС-ДІМ», ПП «ВЕСТ МІМ» та ПП «АРС-ДІМ» (замовник), відповідно до умов якого підрядник зобов'язувався виконати загально-будівельні роботи по будівництву житлового будинку на вул. Надрічна, 223 в м. Івано-Франківськ. За умови належного виконання підрядником таких робіт, замовник зобов'язувався підписати акт здавання-приймання виконаної роботи.

Згідно з підпунктом 5.1.20. пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» звільняються від оподаткування поставки житла (об'єктів житлового фонду), крім їх першої поставки. Для цілей цього підпункту під першою поставкою житла (об'єкта житлового фонду) розуміється, зокрема, і перше передання готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду) у власність покупця або поставка послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника. Суд першої інстанції надав правильну оцінку характеру договірних відносин сторін договору і зазначив, що, оскільки, у даному випадку сума ПДВ по податковій накладній від 27.05.2008 р. № 3981 по своїй суті не є сумою коштів в якості оплати ні за перше передання готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду) у власність покупця, ні за вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів для спорудження такого житла за рахунок замовника, а є сумою від загальної вартості виконаних робіт по договору підряду, що не є пільгованою операцією, скаржником правомірно віднесено суму 107100,74 грн. в загальну суму податкового кредиту в декларації з ПДВ за січень 2009 р.

У відповідності до вимог пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, якщо після поставки товарів (послуг) відбувається будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача, підлягають відповідному коригуванню. При цьому, підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вищевказаного Закону з оподаткування визначає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого податку, які не підтверджені податковими накладними, або митними деклараціями. Отже, враховуючи, що право на формування податкового кредиту скаржником уже використане в декларації з ПДВ за січень 2009 року на суму 107100,74 грн. на основі податкової накладної від 27.05.2008 року № 3981, коригування податкового зобов'язання у спосіб повторного використання вищевказаної накладної для створення від'ємного значення у декларації з ПДВ за червень 2010 року не базується на законі. Зазначені висновки не спростовують посилання скаржника на суперечність змісту акту перевірки щодо таких сум, зазначених у деклараціях.

Відповідно до підпункту «б» 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, суд першої інстанції підставно констатував, що відповідач при винесенні податкових повідомлень рішень за № 0007841502/0 від 16.11.2010 року та № 0007841502/01 від 16.12.2010 року, яким позивачу донараховано суму податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 160651,11 грн., в тому числі: за основним платежем 107100,74 грн., та застосовано штрафну санкцію на суму 53550,37 грн., діяв в порядку, у спосіб та в межах наданих йому законом повноважень, рішення винесені ним обґрунтовано. Мотиви апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відтак, висновки оскаржуваної постанови відповідають закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Арс-Дім» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.07.2011р. у справі 2а-764/11/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Шавель Р.М.

Савицька Н.В.

Повний текст ухвали складений 21.07.2014 року.