Ухвала суду № 39873758, 23.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/626/14 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

23 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експресбуд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000003152 від 09.01.2014 р.,

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2014 року позов задоволено, визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №0000003152 від 09 січня 2014 року.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Експресбуд» (п.н. 31991817) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2013 року та в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за вересень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 20.12.2013р. №55/26-55-15-02/31991817.

Перевіркою встановлено порушення вимог:

- п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за вересень 2013 року в розмірі 1 266 120 грн.;

- п.200.4, п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI занижено суму бюджетного відшкодування за липень 2013 року на суму ПДВ 2051 грн., за серпень 2013 року на суму ПДВ 2405 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000003152 від 09 січня 2014 року.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Відповідно до п. п.200.1, 200.2, 200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4. ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, виходячи зі змісту вищезазначених норм, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

З матеріалів справи вбачається, що 16 серпня 2013 року позивачем, відповідно до протоколу №1, у ДП МВС України «Спецсервіс» була придбана лінія Sacmi Filling по видуву, розливу, пакуванню напоїв, соків (в розібраному стані).

Згідно вказаного протоколу позивачем на рахунок ДП МВС України «Спецсервіс» за придбану лінію було сплачено 6,899379,20 грн., в тому числі ПДВ - 1149896,53 грн.

На виконання умов контракту №140813 від 14 серпня 2013 року, придбану у ДП МВС України «Спецсервіс» лінію Sacmi Filling позивач реалізував ТОВ «ФКПЧФ БОБИМЕКС тм» (Росія, м. Москва).

Актом перевірки підтверджено, що обсяг експортних операцій позивача у вересні 2013 року, що оподатковуються за ставкою 0%, складає 7405115,00 грн., про що свідчить також п'ятий аркуш ВМД №100270000/2013/564822 від 02 вересня 2013 року, на якій зроблено напис про фактичний вивіз експортного товару за межі митної території України.

Разом з тим, висновок відповідача про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за вересень 2013 року ґрунтується на доводах податкового органу про наявність у ДП МВС України «Спецсервіс» на дату закриття перевірки податкового боргу внаслідок не сплати до Державного бюджету України фактично отриманої суми ПДВ від реалізації позивачу лінії Sacmi Filling по видуву, розливу, пакуванню напоїв, соків (в розібраному стані).

Так, відповідач дійшов до висновку про те, що крім обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, норми Податкового кодексу передбачають обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата контрагентом відповідних сум податку до Державного бюджету України.

Підпунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 198.6 п.198 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Враховуючи наведені правові норми, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи відповідача не ґрунтуються на положеннях чинного податкового законодавства, оскільки останнє не містить імперативних приписів щодо наявності сплати контрагентом відповідних сум податку до Державного бюджету України, для виникнення у платника права на формування податкового кредиту.

Крім того, необхідно зазначити, що відповідач ні у акті перевірки, ні у письмових запереченнях проти позову не ставить під сумнів обґрунтованість суми податкового кредиту первинною документацією позивача, а лише посилається на наявність у контрагента позивача податкової заборгованості.

Отже, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, про те, що сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Ухвала складена у повному обсязі 24.07.2014 року.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.