Постанова № 39873700, 23.07.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2014 р. Справа№ 5011-73/8422-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Яковлєва М.Л.

за участю представників сторін

від прокуратури: Пилипенко Т.А. - посв. №018324 від 16.07.2013р.;

від позивача: Кохан А.І. - представник за дов. №225-КР-492 від 07.07.2014р.;

від відповідача: ОСОБА_4 - представник за дов. б/н від 19.07.2013р.;

від третьої особи: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5

на рішення Господарського суду м. Києва від 25.04.2014 р.

у справі № 5011-73/8422-2012 (головуючий суддя: Баранов Д.О. судді Курдельчук І.Д. Марченко О.В.)

за позовом Київського прокурора захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері в інтересах держави в особі Київської міської Ради

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5

третя особа: Державна екологічна інспекція у м. Києві

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування шкоди в сумі 9 347,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

Київський прокурор захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері в інтересах держави (далі - прокурор) в особі Київської міської Ради (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (далі - третя особа) про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування шкоди в сумі 9 347,47 грн.

02.04.2014 р. прокурором було подано до суду першої інстанції уточнення позовних вимог, у яких останній просив суд задовольнити позов в частині зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2014 р. позов задоволено повністю. Зобов'язано суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_5 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0,35 га, яка розташована на АДРЕСА_1 (обліковий номер 66:470:031). Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_5 на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1102,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Суб'єкт підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 25.04.2014р., у справі №5011-73/8422-2012, та припинити провадження у справі на підставі ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.

Крім того, апелянт зазначає, що враховуючи наявність рішення Господарського суду міста Києва у справі №2/437 від 25.01.2005р. за участі тих же сторін, з того ж предмету та з тих же підстав, настають правові наслідки визначені відповідно до приписів ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 23.05.2014 р. апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 було прийнято до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2014р. розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2014р. "Про зміну складу колегії суддів" в зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. на лікарняному, Тищенко А.І. у відпустці було доручено розгляд апеляційної скарги у справі №5011-73/8422-2012 колегії суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, суддів Іоннікова І.А., Яковлєв М.Л.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2014р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15.05.2012 р. Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, об'єктом якої була земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, обліковий номер 66:470:031, та використовується фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5.

Так, за результатами здійснення вказаної перевірки уповноваженими особами було складено акт від 15.05.2012 р. № 224/04, відповідно до змісту та висновків якого фізична особа-підприємець ОСОБА_5 без наявності правовстановлюючих документів використовує земельну ділянку на АДРЕСА_1, обліковий номер 66:470:031, орієнтовною загальною площею 0,35 га, для розміщення експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд громадського харчування - кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" в той час, як вказана земельна ділянка площею 3468,12 кв.м. обліковується за комунальним підприємством Дарницьке лісопаркове господарство.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2012 р. у справі № 2а-11582/12/2670 було залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_5 до Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про скасування акту № 224/04 від 15.05.2012 р.

Позовні вимоги мотивовані вищевказаним актом, а саме порушенням фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 вимог чинного законодавства та відсутність у відповідача будь-якої правовстановлюючої документації на спірну земельну ділянку та дозволів на будівництво на ній як на землі лісогосподарського призначення.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень місцевих рад у галузі земельних відносин на території міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

За ч. 1 ст. 124 вказаного кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

При цьому ст. 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, будь-яких рішень Київською міською радою щодо передачі спірної земельної ділянки площею 0,35 га на АДРЕСА_1 у власність (користування) відповідача не приймалось, докази, що посвідчують право власності (користування) суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_5 спірною земельною ділянкою станом на 25.04.2014 р. в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції надані не були.

Натомість, згідно з наявною в матеріалах справи інформацією, земельна ділянка площею 3 468,12 кв.м. за обліковим номером 66:470:031 обліковується за Дарницьким лісопарковим господарством.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у червні 2004 року звертався до Київської міської ради з клопотанням про надання згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки у АДРЕСА_1, орієнтовним розміром 0,6 га, для кафе для забезпечення харчування населення та туристів; у липні 2007 року про надання у користування земельної ділянки у АДРЕСА_1, Броварський проспект, орієнтовним розміром 0,176 га, для об'єктів громадського харчування та дитячих спортивно-розважальних майданчиків; у вересні 2009 року про надання доручення на підготовку матеріалів вибору земельної ділянки та дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у АДРЕСА_1, орієнтовним розміром 0,10 га для влаштування зони відпочинку в складі об'єктів громадського харчування та дитячих спортивно-розважальних майданчиків.

Проте, вказані вище звернення в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України не можуть вважатися доказом набуття ОСОБА_5 права користування спірною земельною ділянкою, тим більше, що доказів на підтвердження здійснення заходів, спрямованих на набуття відповідного права відповідачем з 2009 року по 2013 рік, не надано.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2013 р. у справі № 910/10953/13, яке набрало законної сили у встановленому законодавством порядку, про відмову у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Київської міської ради про визнання права користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1; визнання неправомірною бездіяльності Київської міської ради, що полягає у відсутності розгляду клопотань позивача про передання йому на підставі договору оренди вказаної земельної ділянки; зобов'язання відповідача розглянути питання про виділення та передачу позивачу на підставі договору оренди спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Пунктом 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України передбачено імперативне правило, відповідно до якого самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Підприємства, установи, організації та громадяни, винні у самовільному зайнятті земель, зобов'язані самостійно (за власний рахунок) привести ділянку до стану, придатного для використання, відновити порушені межові знаки, знести самовільно зведені будівлі.

З огляду на викладене, та враховуючи, що спірна земельна ділянка зайнята та використовується відповідачем самовільно, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що враховуючи наявність рішення Господарського суду міста Києва у справі №2/437 від 25.01.2005р. за участі тих же сторін, з того ж предмету та з тих же підстав, настають правові наслідки визначені відповідно до приписів ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2005 р. у справі № 2/437 було задоволено позов в.о. Київського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 - зобов'язано суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_5 звільнити самовільно (незаконно, безпідставно) зайняту земельну ділянку площею 0,176 га, яка розташована по АДРЕСА_1 та привести у придатний для використання стан, включаючи знесення будівель і споруд .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2011 р. у справі № 2/437 було скасовано постанову відділу державної виконавчої служби Дніпровського управління юстиції в м. Києві від 25.02.2011 р. № 25349821 про відновлення виконавчого провадження та визнано наказ Господарського суду м. Києва № 2/437 від 04.02.2005 р. таким, що не підлягає виконанню у зв'язку зі спливом строків для пред'явлення його до виконання.

31.10.2011 р. відділ державної виконавчої служби Дніпровського управління юстиції в м. Києві виніс постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду м. Києва № 2/437 від 04.02.2005 р.

Таким чином, станом на 25.04.2014 р. рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2005 р. у справі № 2/437 виконано не було, тобто як правильно встановлено судом першої інстанції, встановлений вказаним процесуальним документом факт займання без законних підстав суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,176 га, яка розташована по АДРЕСА_1, усунуто не було.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що предмет та підстави позовних вимог у справі № 2/437 та № 5011-73/8422-2012 - різні, оскільки встановлені актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 224/04 від 15.05.2012 р. обставини самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки не були предметом дослідження господарським судом у справі № 2/437 (йдеться про інший проміжок часу порушення положень земельного законодавства відповідачем та відмінний розмір земельної ділянки за іншою адресою).

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

Доводи апелянта щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2014р. у справі №5011-73/8422-2012 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2014р. у справі №5011-73/8422-2012 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №5011-73/8422-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді І.А. Іоннікова

М.Л. Яковлєв