Ухвала суду № 39872590, 15.07.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5210/12

Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н.Л.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І.

при секретарі: Александровій К.В.

за участю:

представника позивача: Костенко О.А.

представника відповідача: Гуменюк О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ритон" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ритон" (далі - Позивач) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представник Відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник Позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

З обставин справи встановлено, що з 16.08.2012 року по 06.09.2012 року працівником Відповідача проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Ритон" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 30.06.2012р.

За результатами перевірки складено акт від 13.09.2012 року № 2121/22-02/31325336, згідно висновків якого встановлено порушення Позивачем вимог податкового законодавства України, внаслідок чого Позивачем завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за І півріччя 2012 року на 183045 грн., а також занижено податок на додану вартість всього у сумі 1417978 грн.

28 вересня 2012 року на підставі акту перевірки Вінницькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0001502310, яким збільшено ТОВ "Ритон" суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 1539589 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 12858 грн.;

- №0001512310, яким збільшено ТОВ "Ритон" суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на 1417978 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 290463 грн.;

- №0001522310, яким зменшено ТОВ "Ритон" суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 183045 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності зазначених податкових повідомлень-рішень, з огляду на таке.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14.1 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 даної статті встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу України протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пп. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Таким чином Податковим кодексом України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Крім того, відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

В силу ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. В свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Колегією суддів встановлено, що між Позивачем та його контрагентом - ТОВ "Універсалопторг-Х" укладались договори поставки товарів: №26/08 від 26.08.2011 року на поставку м`ясопродуктів та продуктів харчування , №01/07 від 01.07.2011 року на поставку м`ясопродуктів, № 04/01/12 від 04.01.2012 року на поставку м`ясопродуктів та продуктів харчування.

На підтвердження виконання умов домовленостей сторонами складено видаткові та податкові накладні, оформлені відповідно до вимог ст.201 Податкового кодексу України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88.

Факт оплати м`ясопродуктів та продуктів харчування, на підставі договорів поставки №26/08 від 26.08.2011 року, №01/07 від 01.07.2011 року, №04/01/12 від 04.01.2012 року підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку за особовими рахунками ТОВ "Ритон".

Також, судом встановлено, що між ТОВ "Ритон" та "Хароптторг Ексім - ЛТД" укладались договори поставки товарів: №01/03/11 від 01.03.2011 року на поставку м`ясопродуктів, №14/06/11 від 14.06.2011 року на поставку м`ясопродуктів та продуктів харчування.

На підтвердження виконання умов домовленостей сторонами складено видаткові та податкові накладні, оформлені відповідно до вимог ст.201 Податкового кодексу України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88.

Факт оплати м`ясопродуктів та продуктів харчування, на підставі договорів поставки №01/03/11 від 01.03.2011 року, №14/06/11 від 14.06.2011 року підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку за особовими рахунками ТОВ "Ритон".

Факт поставки придбаних у ТОВ "Універсалопторг - Х" товарів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних.

Надані Позивачем оборотно - сальдова відомість по рахунку №26 місця зберігання ТМЦ за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року та оборотно-сальдова відомість по рахунку №281 місця зберігання ТМЦ за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року підтверджують факт зберігання товарів, які були придбані ТОВ "Ритон" у контрагентів.

Посилання апелянта в обґрунтування своєї позиції на відсутність товарно-транспортних накладних колегія суддів оцінює критично, так як наявність або, навпаки, відсутність товарно-транспортних накладних жодним чином не впливає на формування податкового кредиту, оскільки товарно-транспортні накладні підтверджують факт перевезення, проте не стосуються питань податкового обліку та звітності.

Відсутність у Позивача сертифікатів якості або інших документів відповідності якості продукції не може бути підставою для висновків про порушення Позивачем вимог податкового законодавства, оскільки наявність або відсутність зазначених документів, відповідно до норм Податкового кодексу України, не впливає на повноту та достовірність даних бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання, а також формування податкових зобов'язань та податкового кредиту Позивача.

Що стосується посилань апелянта на те, що директор ТОВ "Хароптторг Ексім - ЛТД" ОСОБА_4 не мав права в перевіряємий період укладати договори та підписувати податкові накладні від імені ТОВ "Хароптторг Ексім - ЛТД", оскільки був засуджений до позбавлення волі за вчинення крадіжки, колегія судді зазначити наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно довідки ОСК УМВС України у Харківській області № 744-04042012/05536 від 31.05.2012 року ОСОБА_4 29.03.2005 року засуджений до позбавлення волі за ч. 5 ст. 185 КК України строком на 7 років, однак, 27.10.2009 року був звільнений від відбування основного покарання шляхом заміни його на виправні роботи строком на 1 рік 11 місяців, що не позбавляло його права здійснювати господарські операції від імені ТОВ "Хароптторг Ексім - ЛТД" в перевіряємий період.

В судовому засіданні представник Позивача також зауважила, що громадянин ОСОБА_4 відбував покарання у вигляді виправних робіт безпосередньо за місцем основної роботи, тобто у ТОВ "Хароптторг Ексім - ЛТД".

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки, викладені в акті перевірки від 13.09.2012 року № 2121/22-02/31325336, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення від 28.09.2012 року №№0001502310, 0001512310, 0001522310 є протиправними та підлягають скасуванню.

Оскільки належними та допустимими доказами Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів дійшла висновку, що правочини, укладені Позивачем відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності Позивача із вказаними підприємствами, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов домовленостей.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи колегія суддів вважає, що доводи, викладені Відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що входять до предмета доказування та мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає всі підстави для залишення його без змін.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 21 липня 2014 року .

Головуючий Курко О. П.

Судді Білоус О.В.

Совгира Д. І.