Постанова № 39872267, 16.07.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/1468/14

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.01.2014 року № 000141701 в частині донарахування податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 56 277,40 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 55 692,00 грн.,

ВСТАНОВИВ :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_2) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнень, просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ у Київському районі м Одеси) від 09.01.2014р. №000141701 в частині донарахування податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 56 277,40 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 55 692,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 09.01.2014р. №000141701 невірно розраховано розмір податку на доходи фізичних осіб, а також суму штрафних (фінансових) санкцій. Також, позивач наголошував, що звертався до ДПІ у Київському районі м. Одеси за податковою консультацією, за результатами якої отримав розрахунок податку, який необхідно сплатити до бюджету за ставкою 5%, у загальному розмірі 66 277,40 грн.

ДПІ у Київському районі м. Одеси з позовними вимогами не погодилась, вважає їх необґрунтованими вказуючи на правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 09.01.2014р. №000141701, у тому числі, в оскаржуваній частині, а саме щодо донарахування податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 56277,40 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 55692,00 грн., оскільки позивачем несвоєчасно подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2012р., у зв'язку з чим порушено вимоги п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України, а також занижено податок з доходів фізичних осіб за 2012р. на суму 222767,97грн., у т.ч. за ставкою 15% - у сумі 19314грн., за ставкою 17% - у сумі 203453,97грн., у зв'язку з чим порушено вимоги п.п.«д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.п.168.2.1 п.168.2 ст.168, п.179.7 ст.179 ПК України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 09.01.2014р. №000141701 в частині донарахування суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 56277,40грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 14069,35грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням ДПІ у Київському районі м. Одеси звернулась з апеляційною скаргою на постанову від 03.04.2014 року. Апелянт просить скасувати постанову в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Одеси та відмовити у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_2 у повному обсязі.

ФОП ОСОБА_2 також подано апеляційну скаргу, просить змінити пункт другий постанови від 03.04.2014 року зазначивши: «визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «Р») від 09.01.2014 року № 000141701, прийняте ДПІ у Київському районі м. Одеси в частині донарахування суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 56 277,40 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 55 692,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ФОП ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а скарга ДПІ у Київському районі м Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що у період з 29.11.2013р. по 05.12.2013р., на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.79, абз.2 п.82.2 ст.82 ПК України, та наказу ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області №537-п від 28.11.2013р. про проведення документальної позапланової перевірки, старшим державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області Чебанюк Оленою Дмитрівною, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб з доходів отриманих, як додаткове благо фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_1, за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р.

За наслідками перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області складено Акт №1231/17-01/НОМЕР_1 від 19.12.2013р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб з доходів отриманих, як додаткове благо фізичної особи ОСОБА_2 за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р.», у висновках якого наголошено, що підприємцем несвоєчасно подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2012р., у зв'язку з чим порушено вимоги п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України, а також занижено податок з доходів фізичних осіб за 2012р. на суму 222 767,97 грн., у т.ч. за ставкою 15% - у сумі 19 314 грн., за ставкою 17% - у сумі 203 453,97 грн., у зв'язку з чим порушено вимоги п.п.«д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.п.168.2.1 п.168.2 ст.168, п.179.7 ст.179 ПК України.

На підставі складеного Акта перевірки №1231/17-01/НОМЕР_1 від 19.12.2013р. ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області 09.01.2014р. винесено податкове повідомлення-рішення №000141701 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 278 629,97 грн., з яких 222 767,97 грн. - основний платіж, 55 862,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись із означеним податковим повідомленням-рішенням від 09.01.2014р. №000141701, ФОП ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Міндоходів в Одеській області зі скаргою (від 17.01.2014р. б/н) про його скасування, за результатами розгляду якої податковим органом прийнято рішення №209/Р/15-32-10-02-08 від 21.02.2014р., яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 09.01.2014р. №000141701, а скаргу ФОП ОСОБА_2 без задоволення.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням від 09.01.2014р. №000141701, ФОП ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнень від 20.03.2014р. №6650/14, просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси від 09.01.2014р. №000141701, в частині донарахування податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 56 277,40 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 55 692,00 грн.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Судом першої інстанції позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення (форма «Р») від 09.01.2014 року № 000141701, прийняте ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області в частині донарахування суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 56 277,40 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 14 069,35 грн.

Судом встановлено, що 25.05.2012р. АТ «УкрСиббанк» на адресу ОСОБА_2 надіслано повідомлення про анулювання боргу (в порядку п.п. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України) №31-3-27/531, за підписом начальника Одеського ЦУКЗК РБ ДРПЗ АТ «УкрСиббанк» Досаєва В.Ю., згідно якого на підставі Договору про надання споживчого кредиту №11085819000 від 28.11.2006 року, станом на 25 травня 2012 року за ОСОБА_2 обліковується кредитна заборгованість у сумі 300 091,83 дол. США, що складає 2 398 483,95 грн. за курсом НБУ станом на 25 травня 2012 року, штрафні санкції в сумі 124 486,12 грн., а також заборгованість за відшкодування понесених АТ «УкрСиббанк» витрат на примусове стягнення в сумі 1820,00 грн., у зв'язку з чим АТ «УкрСиббанк», як кредитор, з метою виконання вимог п.п.«д» п.п.164.2.17п.164.2 ст.164 ПК України, ОСОБА_2, як платника податку на доходи фізичних осіб, повідомлено, що АТ «УкрСиббанк» прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості, що станом на 25 травня 2012 року становить 150 045,91 дол. США, що складає 1 199 241,94 грн. за курсом НБУ станом на 25 травня 2012 року, штрафні санкції в сумі 124 486,12 грн., а також заборгованість за відшкодування понесених АТ «УкрСиббанк» витрат на примусове стягнення в сумі 1820,00 грн.

Крім того, у вказаному повідомленні зазначено, що відповідно до п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України анульована сума заборгованості є доходом, отриманим як додаткове благо, у зв'язку з чим ОСОБА_2 необхідно самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб.

Як встановлено судом, 27.11.2013р. ФОП ОСОБА_2 до ДПІ у Київському районі м. Одеси подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за звітний податковий період 2012 р. №5351/13, у рядку 01.07 «Інші доходи» якої, ФОП ОСОБА_2 самостійно визначено суму отриманих доходів у розмірі 1 325 548 грн.

Відповідно до п.п. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, у тому числі, включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно з п.п.14.1.47, 14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу); доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з Акту ДПІ у Київському районі м. Одеси №1231/17-01/НОМЕР_1 від 19.12.2013р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб з доходів отриманих, як додаткове благо фізичної особи ОСОБА_2 за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р.», ФОП ОСОБА_2 у декларації про майновий стан і доходи за звітний податковий період - 2012 рік №5351/13, поданій до податкового органу 27.11.2013р., не відображено (не задекларовано), та до бюджету не сплачено суму податку з доходів фізичних осіб за 2012 р. у загальному розмірі 222 767,97 грн., у т.ч. за ставкою 15% - у сумі 19 314 грн., та за ставкою 17% - у сумі 203 453,97 грн.

Разом з тим судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 звертався до ДПІ у Київському районі м. Одеси із заявою від 07.10.2013р., в якій просив надати дозвіл розраховуватися по податку з доходів фізичних осіб, отриманого від ПАТ «УкрСиббанк», протягом трьох місяців, тобто до кінця 2013 р., у зв'язку з відсутністю трудової діяльності та матеріальними труднощами.

Крім того, позивачем було сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 56 277,40 грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи відповідні банківські квитанції, зокрема, від 15.11.2013р. на суму 20 000 грн., від 11.10.2013р. №2998 на суму 6 277,40 грн., від 01.11.2013р. на суму 10 000грн., та від 07.11.2013р. №88 на суму 20 000 грн.

Податкову декларацію про майновий стан і доходи за звітний податковий період 2012 р. №5351/13, ФОП ОСОБА_2 до ДПІ у Київському районі м. Одеси було подано 27.11.2013р., частину податку з доходів фізичних осіб у розмірі 56 277,40 грн. сплачено у період з 11.10.2013р. по 15.11.2013 р.

Документальну позапланову невиїзну перевірку щодо нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб з доходів отриманих, як додаткове благо фізичної особи ОСОБА_2 за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт №1231/17-01/НОМЕР_1 від 19.12.2013р., на підставі якого винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 09.01.2014р. №000141701, фахівцями контролюючого органу проведено у період з 29.11.2013р. по 05.12.2013р.,

Тобто, про сплату ФОП ОСОБА_2 частини податку з доходів фізичних осіб у розмірі 56 277,40 грн. податковому органу повинно було бути відомо до моменту проведення перевірки суб'єкта підприємницької діяльності.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що ДПІ у Київському районі м. Одеси при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 09.01.2014р. №000141701 не було враховано часткову сплату позивачем податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 56 277,40 грн., що, відповідно, призвело до неправомірного донарахування податку в означеній сумі, та застосування штрафних (фінансових) санкцій, у зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення в даній частині підлягає скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відхилення та не приймання до уваги посилання позивача на факт отримання у ДПІ у Київському районі м. Одеси податкової консультації стосовно необхідності сплати лише 66 277,40 грн. з тих підстав, що позивачем не було надано доказів на підтвердження його звернення до контролюючого органу та отримання відповідної податкової консультації.

Колегія суддів враховує доводи апелянта ОСОБА_2 стосовно того, що оскільки поняття додаткового блага у вигляді пробаченої заборгованості, з якої необхідно сплатити податок, є новелою у чинному законодавстві та раніше апелянт таких благ не отримував, то з метою правильного виконання вимог чинного податкового законодавства останній звернувся до контролюючого органу за податковою консультацією.

Згідно до вимог п. 53.1 ст. 53 ПК України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації.

При цьому, колегія суддів наголошує, що за вибором платника податків податкові консультації надаються як у письмовій та електронній формах, так і в усній формі.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає за доцільне при вирішенні даної справи враховувати пояснення ОСОБА_2 стосовно того, що після звернення до податкового інспектора ним було отримано усну податкову консультацію та розрахунок податку, який необхідно сплатити до бюджету за ставкою 5 %, що складає 66 277,40 грн. Після доведення змісту цієї консультації бухгалтеру позивач дізнався, що йому була надана невірна, помилкова консультація та йому необхідно сплатити податок за значно більшою ставкою - 15 % та 17 %.

Оскільки вказаної грошової суми (понад 200 000 грн.) у позивача не було, останній 07.10.2013 року звернувся до ДПІ із заявою про надання розстрочення у сплаті цього податку.

Таке право платника податків передбачено п. 100.2 ст. 100 ПК України, яким також визначено, що платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

Однак, контролюючим органом замість погодження розстрочення сплати податку у відповідності до вимог п. 100.2 ст. 100 ПК України, проведено позапланову невиїзну перевірку позивача стосовно нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб з доходів, отриманих як додаткове благо фізичної особи за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. За наслідком такої перевірки 09.01.2012 року ДПІ у Київському районі м. Одеси прийняте податкове повідомлення-рішення (форма «Р») № 000141701 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 278 629,97 грн.

Таким чином, не зважаючи на те, що річну декларацію ОСОБА_2 подав 21.11.2013 року, частину податку сплатив у період з 11.10.2013 р. по 15.11.2013 р., заяву про надання розстрочення сплати податку подав 07.10.2013 р., ДПІ у Київському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.01.2014 р. без врахування сплачених коштів та погодження суми податку, а також застосовано штрафні санкції у розмірі 55 692 грн., з чим, помилково, погодився суд першої інстанції.

Колегією суддів приймається до уваги той факт, що позивачем не було розраховано у декларації, проте такий факт не свідчить про заниження податку, а являє собою неправильне оформлення декларації.

Згідно до положень п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПК України) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку. При цьому, платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Таким чином, ОСОБА_2 має право відобразити розмір податку у декларації на протязі будь-якого наступного податкового періоду шляхом подання уточнюючого розрахунку і сплатити суму недоплати та штрафні санкції у розмірі 3 % від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі 5 % від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Оскільки ФОП ОСОБА_2 діяв відповідно до податкової консультації та не заперечує проти сплати необхідної суми податку після його узгодження, то підстави для застосування штрафних санкцій відсутні.

На підставі наведеного, колегія суддів доходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Оскільки висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалене судове рішення на підставі вимог ст. 202 КАС України підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог з ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 202; 205; 207; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити, Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позову.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 09.01.2014р. №000141701 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 41 622, 65 грн.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 17.07.2014 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький