Постанова № 39872246, 22.07.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2014 р. Справа № 922/1342/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Бондаренко В.П. , суддя Івакіна В.О.

при секретарі - Пляс Л.Ф.

за участю представників сторін:

представник позивача - Кролевецький К.І. (довіреність б/н від 20.01.2014 року);

представник відповідача - Нікуліна І.В. (довіреність б/н від 11.09.2013 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1758Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 10 червня 2014 року у справі №922/1342/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція", м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Системс АМ", м. Харків,

про стягнення 740994,24 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція", м. Харків (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Системс АМ", м. Харків про стягнення 740994,24 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором підряду № 772 від 22.12.2010 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 травня 2014 року прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог (вх. № 17399 від 26.05.2014р.).

Рішенням господарського суду Харківської області від 10 червня 2014 року у справі №922/1342/14 (суддя Жиляєв Є.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ СИСТЕМС АМ", на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" - 566767,77 грн. заборгованості за виконані будівельні роботи за Договором підряду № 722 від 22.12.2010р.; 69205,15 грн. заборгованості по сплаті гарантійного фонду за Договором підряду № 722 від 22.12.2010р.; 34037,11 грн. пені за несвоєчасну сплату відповідачем виконаних позивачем підрядних робіт; 4402,57 грн. пені за несвоєчасну сплату відповідачем гарантійного фонду; 20589,97 грн. 3 % річних; 38766,01 грн. індексу інфляції за несвоєчасну сплату відповідачем виконаних позивачем підрядних робіт; 2457,26 грн. 3 % річних; 4733,52 грн. індексу інфляції за несвоєчасну сплату відповідачем гарантійного фонду; 14819,18 грн. судового збору. В частині стягнення пені в сумі 34,88 грн. відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 10 червня 2014 року у справі №922/1342/14 про стягнення з ТОВ "НЬЮ СИСТЕМС АМ" 566 767,77 грн. заборгованості за Договором підряду № 722 від 22.12.2010р.; 69205,15 грн. заборгованості по сплаті гарантійного фонду за Договором підряду № 722 від 22.12.2010р.; 34 037,11 грн. пені за несвоєчасну сплату відповідачем виконаних позивачем підрядних робіт; 4402,57 грн. пені за несвоєчасну сплату відповідачем гарантійного фонду; 20 589,97 грн. 3% річних, 38 766,01 грн. індексу інфляції за несвоєчасну сплату відповідачем виконаних позивачем підрядних робіт; 2457,26 грн. 3% річних; 4733.52 грн. індексу інфляції за несвоєчасну сплату відповідачем гарантійного фонду: 14 819.18 грн. судового збору. Просить прийняти нове рішення в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату відповідачем виконаних позивачем підрядних робіт та за несвоєчасну сплату відповідачем гарантійного фонду: індексу інфляції за несвоєчасну сплату відповідачем виконаних позивачем підрядних робіт та за несвоєчасну сплату відповідачем гарантійного фонду; 3% річних за несвоєчасну сплату відповідачем гарантійного фонду та відповідно зменшити розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2014 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 17.07.2014 року.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 року у зв'язку з відпусткою судді Пелипенко Н.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Бондаренко В.П., суддя Івакіна В.О.

17.07.2014 року представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№5666), в якому вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримує свою апеляційну скаргу, представник позивача заперечує проти апеляційної скарги відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 грудня 2010 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" (підрядником) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Нью Системс АМ" (замовником) укладено договір підряду № 722 (далі - Договір), відповідно до умов якого, позивач прийняв на себе зобов'язання на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством, за завданням замовника (відповідача) на свій ризик виконати та здати замовникові (відповідачу) в установлений цим Договором строк всі роботи, визначені у Договірній ціни (Додаток № 1 до цього Договору), а також в закупівлю та поставку всіх необхідних матеріалів та обладнання, організацію та виконання всіх необхідних будівельно - монтажних та інших робіт, отримання необхідної дозвільної документації для виконання робіт, проходження всіх необхідних комісій та експертиз, передачу замовнику в обумовлений у цьому Договорі строк (термін) завершених належним чином робіт, а також усунення дефектів під час Гарантійного Строку Експлуатації, а відповідач (замовник) прийняв на себе зобов'язання надати підряднику (позивачу) будівельний майданчик, проектну документацію, прийняти від позивача виконані належним чином та відповідно до умов цього Договору роботи та оплатити виконані належним чином та у відповідності до умов Договору виконані роботи (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 15.1 вищенаведеного Договору № 722 від 22.12.2010р., роботи (етапи робіт) за цим Договором, будуть прийматися відповідачем (замовником) щомісяця після їх виконання шляхом підписання сторонами та скріплення печатками сторін Довідки про вартість виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-3 та Акту приймання виконаних підрядником робіт з розрахунком вартості виконаних підрядних робіт та суми оплати за розрахунковий місяць (Форма КБ-2в).

Як зазначив позивач, з огляду на умови пункту 15.6 Договору, підписання сторонами Актів виконаних робіт свідчить про те, що роботи виконані в повному обсязі та на належному рівні якості, виконавча документація передана в повному обсязі, недоліки в роботах відсутні та вказані роботи виконані позивачем (підрядником) у відповідності до стандартів та вимог Договору № 722 від 22.12.2010р.

Відповідно підписаних та скріплених печатками сторін актів виконаних робіт, позивач (підрядник) виконав підрядних робіт на загальну суму 1406570,84 грн. (а.с.48-66).

Пунктом 13.2.3 Договору сторони погодили, що замовник (відповідач) перераховує підряднику (позивачу) кошти згідно затвердженого замовником (відповідачем) розрахунку вартості виконаних підрядних робіт та суми оплати за розрахунковий місяць протягом 10 (десяти) календарних днів з дати затвердження замовником (відповідачем) платіжного пакету підрядника (позивача) та з урахуванням положень п. 13.3 цього Договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач (замовник) повинен був виконати свої зобов'язання з оплати підрядних робіт за договором не пізніше 07.03.2013 року.

Пунктом 13.4.1 спірного Договору передбачено встановлення Гарантійного фонду у розмірі 5 % від ціни Договору, який формується шляхом щомісячного утримання замовником (відповідачем) 5 % вартості фактично виконаних робіт.

Зі змісту п. 13.4.2 Договору., замовник перераховую позивачу (підряднику) 50 % суми гарантійного фонду після підписання комісією актів приймання - передачі об'єкту будівництва в експлуатацію та виконання п. 13.4.3 цього Договору та отримання замовником (відповідачем) відповідного рахунку - фактури від підрядника.

Таким чином, після здійснення оплати згідно з п.п. 13.4.2 утримує у себе 50 % Гарантійного фонду на умовах, викладених у статті 16 Договору.

З огляду на умови пунктів 13.3.1 Договору передбачено формування гарантійного фонду у розмірі 4 % вартості фактично виконаних у звітному місяці робіт, в той же час, пунктом 13.4.1 Договору встановлений гарантійний фонд у розмірі 5 % від вартості виконаних робіт.

З підписаних сторонами довідок про вартість виконаних робіт та актів приймання - передачі виконаних будівельних робіт також не вбачається який саме розмір гарантійного фонду був погоджений сторонами, оскільки вказані документи містять інформацію про різні розміри утриманого гарантійного фонду.

Проте, у підписаних сторонами первинних документах: довідках № КБ-3 та актах № КБ2 погоджені сторонами наступні розміри гарантійного фонду: в акті за грудень 2010 року № 1 на суму 416071,15 грн. - 20803,56 грн.; в акті за січень 2011 року на суму 112339,50 грн. - 4493,58 грн.; в Акті за січень 2011 року № 1 на суму 847562,28 грн. - 42378,12 грн.; в Акті за березень 2011 року на суму 20659,51 грн. - 1032,92 грн., в Акті за серпень 2011 року на суму 9938,40 грн. - 496,92 грн.

Враховуючи вищевикладене, загальна сума гарантійного фонду, яка погоджена сторонами у підписаних вищенаведених Довідках № КБ-3 та Актах КБ2 становить 69205,15 грн.

Відповідно до пунктів 13.4.5 Договору від 22.12.2010р., перерахування замовником на рахунок підрядника решти коштів Гарантійного фонду (з урахуванням положень п. 16.14 цього Договору) здійснюється протягом 30 календарних днів після закінчення одного календарного року з моменту приймання об'єкту будівництва в експлуатацію, та отримання замовником (відповідачем) від позивача відповідного рахунку - фактури.

Тобто, підставою для оплати решти Гарантійного фонду, відповідно до вищенаведеного пункту Договору є настання відповідної події - прийняття об'єкту будівництва в експлуатацію і надання рахунку - фактури, та закінчення строку - 30 календарних днів після закінчення одного календарного року з моменту приймання об'єкту будівництва а експлуатацію.

Об'єкт будівництва за Договором був прийнятий до експлуатації на підставі Сертифікату відповідності № ХК 16412013918 від 30.01.2012р. та Акту готовності об'єкта до експлуатації від 18.01.2012 року.

Як свідчать Лист за вих. № 96 від 11.02.2013року та рахунок - фактура № 12 від 11.02.2013р., відповідачу виставлено рахунок на оплату заборгованості за виконані роботи.(а.с.37-43).

Окрім того, позивачем, своїм Листом за вих. № 399 від 02.09.2013 року був виставлений відповідачу рахунок № 193 від 02.09.2013 року на оплату гарантійного фонду за договором №722 від 22.12.2010р. та листом №400 від 02.09.2013 року виставлений рахунок №188 від 02.09.2013 року за виконання будівельних робіт по договору №722 від 22.12.2010р. (а.с.44-47).

Проте, відповідач, в порушення умов спірного Договору від 22.12.2010р., виконані позивачем роботи оплатив несвоєчасно та не в повному обсязі, на підставі чого, у відповідача перед позивачем за спірним Договором наявна заборгованість за виконані підрядні роботи в розмірі 566767,77 грн. та заборгованість з гарантійного фонду, який залишився несплаченим в розмірі 69205,15 грн., що й стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Відповідач не надав жодних доказів погашення зазначеної заборгованості ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

До відносин за підрядними договорами застосовуються положення параграфа 3 глави 61 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 1 і не випливає із суті підрядного договору.

Згідно ст. 875 Цивільного Кодексу України, підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт роботи), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що оскільки акти приймання передачі виконаних робіт підписані сторонами без розбіжностей та зауважень, позовні вимоги є обґрунтованими, а суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача заборгованість за виконані підрядні роботи в розмірі 566767,77 грн. та заборгованість з гарантійного фонду в розмірі 69205,15 грн.

В пункті 17.5 спірного Договору сторони передбачили, що у випадку, якщо замовник (відповідач) безпідставно прострочив виконання свого грошового зобов'язання, встановленого цим Договором, затримує оплату заборгованості підряднику (позивачу), замовник (відповідач) сплачує підряднику (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, а у випадку розірвання цього Договору - від суми заборгованості - за кожен день прострочення, але в будь - якому випадку не більше 10 % від суми простроченого платежу.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача пені за прострочення зобов'язання по оплаті виконаних робіт по договору підряду в сумі 34037,11 грн. та пені за несвоєчасну сплату відповідачем гарантійного фонду, який залишився несплаченим в розмірі 4402,57 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачу за несвоєчасну сплату виконаних позивачем підрядних робіт 3% річних в розмірі 20589,97 грн. та індексу інфляції в розмірі 38766,01 грн., та за несвоєчасну сплату відповідачем гарантійного фонду 3% річних в розмірі 2457,26 грн. та індексу інфляції в розмірі 4733,52 грн.,

Твердження відповідача в апеляційній скарзі щодо невірного визначення періоду нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, з огляду на те, що датою отримання рахунку на оплату гарантійного фонду за спірним договором є дата отримання листа №399 від 02.09.2013 року з доданим рахунком №193 від 02.09.2013 року є необґрунтованими, оскільки відповідний рахунок на оплату №12 від 11.02.2013 року був виставлений ним разом із листом №96 від 11.02.2013 року (а.с.37-39) відповідно до пп. 13.4.5 та 13.4 статті 13 Договору.

З пункту 3 листа № 96 від 11.02.2013 року вбачається за яким саме договорами має місце заборгованість відповідача перед позивачем із розмежуванням загальної суми заборгованості без гарантійного фонду та окремо зазначається заборгованість за гарантійним фондом. Серед договорів, зазначених у п.3 наведеного листа, наявний договір № 722 від 22.12.2010 року.

Рахунок № 12 від 11.02.2013 року, який був направлений разом і листом № 96 від 11.02.2013 року, включає в себе загальну суму заборгованості вказану в п.3 листа, таким чином рахунок був виставлений в тому числі і на суму заборгованості за гарантійним фондом за договором № 722 від 22.12.2010 року.

Виходячи з положень ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88) рахунок-фактура не є первинним бухгалтерським документом, оскільки вказаним документом не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а вказаний документ носить лише інформаційний характер.

З огляду на викладене, форма рахунку-фактури не відноситься до типовим форм, які затверджуються Державним комітетом статистики України, застосування її нормативно-правовими актами не передбачено, а тому є безпідставним посилання відповідача на неналежне оформлення вказаного рахунку-фактури № 12 від 11.02.2013 року.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, а господарським судом першої інстанції правильно оцінені обставини справи, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги відповідача колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 33, 43, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 10 червня 2014 року у справі № 922/1342/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складено 21.07.2014 р.

Головуючий суддя Тихий П.В.

Суддя Бондаренко В.П.

Суддя Івакіна В.О.