Ухвала суду № 39870096, 15.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2014 р. м. Київ К/800/52941/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Буря Я.В. Рябоконь С.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській областіна постанову та ухвалуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2012 року Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 рокуу справі№ 2а/0470/7792/12за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Приватофіс»до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській областіпроскасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2012 року у справі № 2а/0470/7792/12, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 27.06.2012 року № 0000542302 та № 0000552302.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 14.113 п. 14.1 ст. 14, п. 137.10 ст. 137, п. п. 138.2, 138.4, пп. 138.5.2 п. 138. 5, п. 138.6, пп. 138.10.5 п. 138.10 Податкового кодексу України, п. 1.23 ст. 1, пп. 4. 1. 6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.3.3 п. 5.3, пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. пп.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки ТОВ «Приватофіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року складено акт № 1146/22-2/33546549, яким зафіксовано порушення: п. 1.23 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1., пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.3 п. 5.3, пп. 5.4.6. п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, п. 137.10 ст. 137, п. п. 138.2, 138.4, пп. 138.5.2 п. 138.5, п. 138.6, ст. 138 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток на суму 503 618,00 грн., пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено податковий кредит на суму 91 548,00 грн.

21.05.2012 року за підписом заступника начальника Державної податкової інстанції у Жовтневому районі С. Г. Гавриловою на ім'я директора ТОВ «Приватофіс» направлено листа № 9271/10/22-2/26 «Про заміну розділів (викладення в новій редакції) акта планової перевірки ТОВ «Приватофіс» від 17.05.2012 року за № 1146/22-2/33546549», відповідно до якого, у зв'язку з технічною помилкою проведено заміну деяких розділів акту перевірки, які викладені у новій редакції, зокрема, розділ « 3.1.2. Валові витрати» та розділ « 3.1.4 Висновки щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток» та розділ акта перевірки « 4. Висновок», де, зокрема, пункти 1 та 2 Висновку акта перевірки слід читати в наступній редакції:

1) п. 1.23 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1., пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.3 п. 5.3, пп. 5.4.6. п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, п. 137.10 ст. 137, п. п. 138.2, 138.4, пп. 138.5.2 п. 138.5, п. 138.6, ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на 2 273 473 грн., в т. ч. за 2 кв. 2009 року - 102 027,00 грн., за 4 кв. 2010 року 45 230,00 грн., за 1 кв. 2011 року - 18 878,00 грн., за 2 кв. 2011 року - 1 082 086,00 грн., за 3 кв. 2011 року - 1 025 252,00 грн.

2) пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України - завищено податковий кредит на суму 91 548,00 грн., в т.ч. в березні 2009 року на 18 550,33 грн., в травні 2009 року - 18 550,47 грн., в грудні 2010 року - 16 447,20 грн., та в березні 2011 року - 38 000,00 грн., в результаті чого зменшено від'ємне значення по податку на додану вартість станом на 31.12.2011 року на 91 548,00 грн.»

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000542302 від 27.06.2012, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2 272 973,00 грн. - за основним платежем, 36 815,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; та № 0000552302 від 27.06.2012 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 91 548,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої інстанції виходили що дії ТОВ «Приватофіс» щодо включення спірних сум до складу податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ НПП «Укренергострой» та ФОП ОСОБА_8 та включення до складу валових витрат сум сплачених процентів за користування кредитними коштами відповідають приписам Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та приписам Податкового кодексу України. Відповідачем не доведено, що вчинені правочини з ТОВ НПП «Укренергострой» та ФОП ОСОБА_8 є нікчемними, порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Відповідно до п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу її отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Аналогічні приписи містить і пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

У відповідності пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 цього Закону «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари і послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарське діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій з необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із абз. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання та виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнень права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

ТОВ «Приватофіс» у перевіряємий період мав орендовані приміщення, які використовував у господарській діяльності, та в яких у зв'язку з належним веденням господарської діяльності здійснювались ремонтні роботи ТОВ НПП «Укренергострой» та ФОП ОСОБА_8

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що вказаними контрагентами позивача роботи були виконані в повному обсязі, а позивачем здійснена їх оплата в безготівковому порядку.

На час виписки податкових накладних ТОВ «НПП Укренергострой» та ФОП ОСОБА_8 були зареєстровані платниками ПДВ, кримінальні справи щодо їх діяльності не порушувались, укладені між вищевказаними сторонами правочини недійсними судом не визнавались.

На підтвердження реальності господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами надані ліцензії на провадження будівельної діяльності , свідоцтва про державну реєстрації та реєстрацію платниками ПДВ щодо ТОВ НПП «Укренергострой» та ФОП ОСОБА_8, договори підряду на виконання капітального та поточного ремонту приміщень, належних позивачу із зазначенням конкретного місце розташування об'єктів нерухомості, додатки до договорів підряду, локальні кошториси та акти приймання виконаних підрядних робіт, складені на виконання договорів підряду, банківські виписки про здійснення оплати та податкові накладні.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те що виконані ремонтні роботи не підпадають під визначення «безоплатно отримані товари (роботи, послуги)», наведене в п. 1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Отже, формування за наслідками здійснення цих операцій податкового кредиту позивачем є правомірним, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 27.06.2012 року № 0000552302 підлягає скасуванню.

Доводи касаційної скарги щодо протиправності формування податкового кредиту та валових витрат по спірним договорам з вказаними контрагентами, викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Формування валових витрат по операціям з ТОВ НПП «Укренергострой» та ФОП ОСОБА_8 є правомірним, проте судові рішення в частині визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 0000542302, до якого увійшли нараховані зобов'язання за цим епізодом, підлягають скасуванню, враховуючи наступне.

Підставою для зменшення витрат позивача на сплату процентів за кредитом в акті перевірки зазначено, що при формуванні валових втрат позивачем не враховано положення пп. 138.5.2 п. 138.5 Податкового кодексу України.

Висновок про безпідставність таких доводів суди зробили виходячи з того, що на підставі договору з ПАТ КБ «Приватбанк» № КП-457Г від 11.01.2011 року позивач отримав кредитні кошти для подальшого їх використання у власній господарській діяльності (проведення ремонтних робіт орендованих об'єктів нерухомості, що відповідає основному виду діяльності ТОВ «Приватофіс»).

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 138.5.2 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що датою визнання та сумою витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординованого боргу, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів) та їх сума, визначені згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Вирішуючи спір щодо правильності формування валових витрат по сплаченим процентам за користування кредитними коштами, судами першої та апеляційної інстанцій не спростовано доводи податкового органу про те, що отримані з метою придбання об'єктів нерухомості та проведення в них будівельних робіт кошти повинні обліковуватись відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати.

Як наслідок, судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено питання виконання платником вимог пп. 138.5.2 цього Кодексу щодо відображення цих операцій в бухгалтерському обліку та відповідно правильність їх відображення в податковому обліку.

Посилання судів першої та апеляційної інстанцій на положення пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 та п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу є помилковими, оскільки дані норми є загальними, а пп. 138.5.2 цього Кодексу є спеціальною щодо регулювання спірних правовідносин.

Колегія суддів вважає, що у відповідності до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі в частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 27.06.2012 року № 0000542302 підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 року у справі № 2а/0470/7792/12 скасувати в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 27.06.2012 року № 0000542302.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 року у справі № 2а/0470/7792/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак