Ухвала суду № 39870019, 16.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" липня 2014 р. м. Київ К/800/46382/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Олексієнка М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (далі - ГУ МВС України в Дніпропетровській області), Синельниківського міськвідділу (з обслуговуванням м. Синельникове та Синельниківського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (далі - Синельниківський міськвідділ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області ОСОБА_4, про скасування наказів, поновлення на роботі, та зобов'язання стягнення середнього заробітку,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив: скасувати наказ начальника ГУМВС України в Дніпропетровській області №82 о/с від 9 квітня 2013 року про звільнення позивача зі служби в ОВС в запас Збройних Сил за пунктом 64 «є» ( за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ; скасувати наказ начальника ГУМВС України в Дніпропетровській області №656 від 1 квітня 2013 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Синельниківського міськвідділу; поновити позивача з 9 квітня 2013 року на посаді слідчого СВ Синельниківського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області; стягнути з ГУМВС України в Дніпропетровській області середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтовано тим, що оскаржувані ним накази є такими, що грубо порушують його права, з актом службового розслідування, на підставі якого такі накази прийняті, він ознайомлений не був, спірний наказ від 1 квітня 2013 року №656 прийнятий під час перебування позивача на лікарняному. Зазначає, що пояснення, які ним надавались під час службового розслідування не могли бути надані ним об'єктивно, вони не відповідають дійсності, оскільки надавались в стресовому стані, який був викликаний діями працівників УВБ та прокуратури. Також позивачем зазначено, що під час несення служби в Синельниківському МВ ГУМВС України він був членом первинної профспілкової організації при Синельниківському МВ. Проте, відповідачем, в порушення вимог Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» не узгоджувалось його звільнення з профспілкою організацією.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення про задоволенні позовних вимог. Зазначає, що наказ про його звільнення є незаконним, оскільки питання звільнення не було погоджено з профспілковою організацією, членом якої він є.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ України, з 1 вересня 2011 року обіймав посаду слідчого слідчого відділення Синельниківського міського відділу.

Наказом начальника ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 9 квітня 2013 року №82 о/с дск позивача звільнено за пунктом 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України за порушення дисципліни.

Зазначеному рішенню передував наказ ГУ МВС України в Дніпропетровській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Синельниківського РВ» від 1 квітня 2013 року №656, відповідно до пункту 1 наказової частини якого за порушення службової дисципліни, статті 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, Присяги працівника органів внутрішніх справ України, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22 лютого 2005 року №155, що виразилось у вчинені дій, які призвели до втрати об'єктивності та неупередженості при розслідуванні кримінальної справи відносно ОСОБА_5, позивача наказано звільнити з органів внутрішніх справи України за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Звільненню позивача передував висновок службового розслідування, зі змісту якого вбачається, що 25 березня 2013 року до ГУМВС надійшла інформація про те, що слідчий СВ Синельниківського MB лейтенант міліції ОСОБА_2 у кримінальному провадженні №12013040390000649, відкритому 8 березня 2013 року за частиною 1 статті 289 КК України, вимагає від ОСОБА_5 грошові кошти за вирішення питання про непритягнення до кримінальної відповідальності за статтею 185 КК України, за фактом крадіжки майна з легкового автомобіля «ВАЗ -2105», д.з НОМЕР_1, що належить ОСОБА_7, у зв'язку з чим із залученням Синельниківської міжрайонної прокуратури, якою за отриманою інформацією відкрито кримінальне провадження №42013040560000014 з попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за частиною 2 статті 15, частини 3 статті 368 КК України, проведені негласні слідчі (розшукові) дії, за результатами яких приблизно о 15:45 біля адміністративної будівлі Синельниківського міськрайонного суду, розташованої за адресою: м. Синельникове, вул. Чехова, 1, задокументовано факт передачі гр. ОСОБА_5 грошових коштів у розмірі 1300 грн лейтенанту міліції ОСОБА_2 При допиті працівниками Синельниківської міжрайонної прокуратури у якості свідка слідчий ОСОБА_2 підтвердив факт вимагання та отримання ним хабара від гр. ОСОБА_5 за непритягнення останнього до кримінальної відповідальності за крадіжку автомагнітоли з автомобіля «ВАЗ - 2105», д.н. НОМЕР_1.

Факт надання таких пояснень працівникам Синельниківської міжрайонної прокуратури позивачем не заперечується.

Разом з тим, при опитуванні працівниками ГУМВС слідчий ОСОБА_2 надав інші пояснення, за якими у ході розслідування вищезазначеного кримінального провадження за фактом незаконного заволодіння автомобілем «ВАЗ -2105», д.з НОМЕР_1, потерпілий ОСОБА_7 неодноразово висловлювався з приводу того, що для нього вкрай важливо повернення матеріальних збитків. При цьому, останній був агресивно настроєний відносно підозрюваного ОСОБА_5 Тому, з метою повернення потерпілому матеріальних збитків, хоча б у якійсь мірі, слідчий ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_5 передати через нього гроші для ОСОБА_7 При цьому зводити зазначених громадян слідчий не став з метою уникнення конфліктної ситуації. Самостійно передати гроші ОСОБА_7 підозрюваний ОСОБА_5 не міг, оскільки потерпілий хворів. На пропозицію слідчого ОСОБА_5 погодився і 25 березня 2013 року у приміщенні Синельниківського міськрайонного суду передав гроші у сумі 1300 грн.

Проведеним службовим розслідуванням встановлений, зокрема, факт допущення позивачем порушення службової дисципліни, що виразилось у вступі в неслужбові відносини з цивільною особою, а саме отримання ним грошових коштів у розмірі 1300 грн від ОСОБА_5, відносно якого відкрито кримінальне провадження №12013040390000649 за частиною 1 статті 289 КК України, що призвело до втрати об'єктивності та неупередженості при розслідуванні означеної кримінальної справи.

З приводу пояснень, наданих позивачем працівникам Синельниківської міжрайонної прокуратури позивач зазначив, що такі пояснення були надані ним під психологічним впливом.

Як встановлено судом першої інстанції, під час розгляду даної справи, позивачем не зазначено чітко прізвище працівників прокуратури, під психологічним впливом яких ним були надані пояснення з підтвердження факту вимагання та отримання ним хабара від ОСОБА_5 в розмірі 1300 грн, із відповідною заявою про застосування працівниками УВБ та прокуратори до позивача сили під час надання ним пояснень, останній до органів внутрішніх справ не звертався.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Частиною першою статті 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Види дисциплінарних стягнень наведені в статті 12 Дисциплінарного статуту, а саме, пунктом 8 згаданої статті визначено звільнення з органів внутрішніх справ.

За приписами статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики.

На підставі наведеного, суди прийшли до висновку про допущення позивачем порушення службової дисципліни, яке виразилось в отриманні ним у службовий час від особи, щодо якої позивачем в рамках кримінального провадження здійснювалось досудове слідство, коштів в розмірі 1300 грн, що підтверджується самим позивачем, та вказує на вступ у неслужбові відносини з цивільною особою.

Також, суди правильно зазначили, що відсутні порушення статей 16, 18 Дисциплінарного статуту, оскільки відповідно до листка непрацездатності серії АВЮ №511000 позивач був на лікарняному з 26 березня 2013 року по 8 квітня 2013 року включно, а дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ, накладене на нього під час тимчасової непрацездатності, виконано відповідачем після його прибуття до місця проходження служби 9 квітня 2013 року (наказ по особовому складу).

Разом з тим, у доводах позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг, позивач посилається на те, що його звільнили без погодження з профспілковою організацією.

Суди прийшли до висновку, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягає Дисциплінарний статут та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 №114, які не передбачають обов'язку для відповідача погоджувати або отримувати попередню згоду на звільнення посадової особи органу внутрішніх справ від виборного профспілкового органу, членом якого така особа є.

Однак, такий висновок не узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України (постанова від 1 жовтня 2013 року (справа №21-319а13).

Так, відповідно до статті 4 Закону України від 20 грудня 1990 року №565-XII «Про міліцію» (далі - Закон №565-XII) правовою основою діяльності міліції є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані в установленому порядку.

Згідно з частиною першою статті 18 зазначеного Закону порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ.

Пунктами 10, 22 Положення встановлено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ для охорони своїх професійних, службових, соціально-економічних прав та інтересів можуть об'єднуватись в громадські організації, діяльність яких здійснюється згідно з законодавством.

Частиною сьомою статті 18 Закону №565-XII передбачено, що працівники міліції вправі створювати професійні спілки.

Право кожної людини створювати професійні спілки і входити до них для захисту своїх інтересів закріплене у Загальній декларації прав людини, прийнятій і проголошеній резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року.

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначаються Законом України від 15 вересня 1999 року №1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (далі - Закон №1045-XIV).

Відповідно до частини першої статті 2 зазначеного Закону професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

За приписами частини третьої статті 41 Закону №1045-XIV звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).

Пунктом 5.3.1 Статуту Профспілки "Захист" передбачено право членів профспілки розглядати та вирішувати питання про надання чи ненадання згоди на розірвання трудового договору з членом спілки.

Крім того, у Галузевій угоді між МВС та Професійною спілкою атестованих працівників органів внутрішніх справ України і Професійною спілкою працівників державних установ України передбачено, що звільнення членів виборного профспілкового органу структурних і територіальних органів, установ, навчальних закладів, що перебувають у сфері діяльності сторін, його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки) за відсутності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також виборного органу профспілки вищого рівня не допускається.

Ці норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються із дотриманням загальних норм.

Таким чином, за змістом зазначених правових норм колегія суддів дійшла правового висновку, що звільнення атестованих працівників органів внутрішніх справ, членів виборного профспілкового органу, його керівників, крім додержання загального порядку, допускається відповідно до частини третьої статті 41 Закону №1045-XIV за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки.

Згідно зі статтею 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки неповноту встановлення обставин у справі допущено обома судовими інстанціями, то справа направляється до суду першої інстанції.

В пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що якщо суд встановить, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, то він зупиняє провадження по справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті.

При новому розгляді судам слід врахувати наведене та встановити чи було створено профспілкову організацію в Синельниківському міському відділі, чи є її членом позивач, чи була надана згода вказаної організації на звільнення позивача, а за відсутності такої згоди вирішити питання щодо її надання.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді Ю.Й. Рецебуринський

В.І. Ємельянова

М.М. Олексієнко