Ухвала суду № 39870004, 16.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" липня 2014 р. м. Київ К/9991/33057/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Лисичанську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14.03.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2011 по справі №2а-1441/11/1270 за позовом Кредитної спілки «Надія» до Держаної податкової інспекції в місті Лисичанську про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14.03.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2011, адміністративний позов Кредитної спілки «Надія» до Державної податкової інспекції в місті Лисичанську про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.02.2011 №0000051702/0 на загальну суму 89022,75грн.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що дію пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» було призупинено та відповідна норма не застосовувалася до 2010 року.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція в місті Лисичанську 31.05.2011 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 09.06.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14.03.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2011, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція в місті Лисичанську посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4, підпункту 9.2.3 пункту 9.2 статті 9, підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією в місті Лисичанську проведено перевірку Кредитної спілки «Надія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2010

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 3.1.3 пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4, статті 8, підпункту 9.2.3 пункту 9.2 статті 9, статті 16, пункту 17.2 статті 17, пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб в 2009 році на суму 71218,20грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією в місті Лисичанську складено акт від 20.01.2011 №9/23-26262358 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.02.2011 №0000051702/0 на загальну суму 89022,75грн., у тому числі за основним платежем - 71218,20грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17804,55грн.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.

Відповідно до абзаців 1, 2, 4 частини першої статті 21 Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілка відповідно до свого статуту приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки; залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі.

Таким чином, пайовий внесок - це кошти, які передаються для діяльності кредитної спілки, а нарахування відсотків на нього здійснюється відповідно до частини третьої статті 21 Закону України «Про кредитні спілки», яка встановлює, що нерозподілений доход, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, розподіляється за рішенням загальних зборів, у тому числі між членами кредитної спілки, пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків (процентів). При цьому в першу чергу відбувається необхідне поповнення капіталу та резервів. Сума доходу, яка розподіляється на додаткові пайові членські внески, визначається з дотриманням умови, що доходність додаткових пайових членських внесків не може перевищувати більш ніж у два рази середньозважену процентну ставку доходності внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитних рахунках за їх наявності. Решта доходу, що залишилася після формування капіталу і резервів та розподілу на додаткові пайові членські внески, розподіляється на обов'язкові пайові членські внески.

Відповідно до підпункту 9.2.3 пункту 9.2 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткування процентів (у тому числі дисконтних доходів), сплачених (нарахованих) з інших підстав, ніж зазначені у підпункті 9.2.1 цього пункту, здійснюється у загальному порядку, встановленому цим Законом для доходів, що кінцево оподатковуються при їх виплаті, за ставкою, визначеною у пункті 7.1 статті 7 цього Закону.

Підпунктом 9.2.1 пункту 9.2 статті 9 зазначеного Закону встановлено, що податковим агентом платника податку при нарахуванні (сплаті) на його користь доходів, визначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону, є особа, яка здійснює таке нарахування (сплату).

Відповідно до пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом зокрема як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону.

В той же час, при застосуванні цієї норми слід враховувати, що відповідно до підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1 і 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 1 січня 2010 року.

Таким чином, відповідно до підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» виплата процентів на внески членам кредитних спілок, включаючи проценти на пайові внески та внески (вклади) на депозитні рахунки, підлягає оподаткуванню відповідно до пункту 7.2 статті 7 цього Закону лише з 01.01.2010, а тому висновок податкового органу про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб в 2009 році на суму 71218,20грн. є безпідставним.

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 02.02.2011 №0000051702/0 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Лисичанську залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14.03.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2011 по справі №2а-1441/11/1270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв