Ухвала суду № 39869971, 16.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" липня 2014 р. м. Київ К/9991/22173/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.11.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011 по справі №2а-8370/10/1570 за позовом Закритого акціонерного товариства «Резон» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Закритого акціонерного товариства «Резон» (далі - ЗАТ «Резон», позивач) до Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси (далі - ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, відповідач) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.05.2010 №0000812301/2, №0000802301/2, №0001302301/0/2; від 20.04.2010 №0000812301/1, №0000802301/1; від 29.03.2010 №0000812301/0, №0000802301/0.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.11.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 29.03.2010 №0000802301/0, від 20.04.2010 №0000802301/1, від 17.05.2010 №0000802301/2, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 165908,00грн., з яких 110605,00грн. за основним платежем та 55303,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 17.05.2010 №0000812301/2, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 14217,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 7108,05грн.; від 17.05.2010 №0001302301/0/2, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 18814,50грн., з яких 12543,00грн. за основним платежем та 6271,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси 11.04.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 20.04.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.11.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, абзацу другого підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акта від 26.02.2010 №899/23-1/19359459, складеного за результатами планової виїзної перевірки ЗАТ «Резон» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 30.09.2009, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 29.03.2010 №0000812301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 26760,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 53520,00грн. та №000802301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 110605,00грн. - за основним платежем та 55303,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками адміністративного узгодження, рішенням ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 15.04.2010 №9627/10/25-010 про результати розгляду первинної скарги, податкові повідомлення-рішення від 29.03.2010 №0000812301/0, №0000802301/0 залишено без змін, а скарга ЗАТ «Резон» - без задоволення.

Не погоджуючись з результатами розгляду первинної скарги, позивач звернувся з повторною скаргою до Державної податкової адміністрації в Одеській області, рішенням якої від 14.05.2010 №17862/10/25-0007 було скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 29.03.2010 №0000812301/0 в частині: 12543,00грн. - завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та 46411,50грн. - застосованих штрафних (фінансових) санкцій. Податкове повідомлення-рішення від 29.03.2010 №000802301/0 було залишено без змін та збільшено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 12543,00грн. та застосовано 6271,50грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Рішенням Державної податкової адміністрації України від 23.07.2010 №7223/6/25-0515 про результати розгляду повторної скарги, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 29.03.2010 №0000812301/0 та №0000802301/0 було залишено без змін, а скарга ЗАТ «Резон» - без задоволення.

Після завершення процедури адміністративного оскарження ДПІ у Суворовському районі м. Одеси винесено податкові повідомлення-рішення від 17.05.2010 №0000802301/2, 0000812301/2, 0001302301/0/2.

Фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань та зменшення суми бюджетного відшкодування слугував висновок податкового органу про порушення останнім вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 5.8. «Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість» затвердженого наказом Державної податкової адміінстрації України від 30.05.1997 №166.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходили правомірності формування позивачем податкового кредиту за податковими накладними, отриманими з запізненнями.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статті 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Дата виникнення права на податковий кредит регулюється підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченої (нарахованої) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є наявність податкової накладної, виданої продавцем.

Згідно підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Разом з тим, якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим пунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, не підтверджену податковою накладною.

У разі коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані (з урахуванням строків давності, визначених статею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Судами встановлено, що в даному випадку мало місце отримання позивачем податкових накладних після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку по яких, у відповідності з вищезазначеними положеннями законодавства включені до складу податкового кредиту у тому податковому періоді, у якому ці податкові накладні отримані.

Отримання ЗАТ «Резон» податкових накладних у саме у тих звітних періодах, в яких на їх підставі було сформовано податковий кредит, підтверджується доданими до справи реєстрами отриманих та виданих податкових накладних.

З огляду на зазначене та враховуючи, що позивачем було включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованого у зв'язку з придбанням та фактичним отриманням товарів, підтверджених документально, у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань.

Не знайшов свого підтвердження висновок податкового органу щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за лютий 2008 року на суму 26760,00грн. з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З наведених законодавчих положень випливає, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (послуг) у будь-якому попередньому податковому періоді, за наявності належним чином оформленої накладної. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість» не обмежує термін «попередній період» лише тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду. А тому будь-який період, який передує звітному, є попереднім по відношенню до звітного періоду.

Факт сплати постачальникам товарів (послуг) сум податку на додану вартість віднесених позивачем до податкового кредиту попередніх періодів актом перевірки не спростовується.

Таким чином, враховуючи той факт, що у лютому 2008 року позивач мав від'ємне значення по рядку 24 декларації по податку на додану вартість, ЗАТ «Резон» правомірно задекларувало до бюджетного відшкодування частину від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій постачальникам. До того ж, згідно до довідки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 21.05.2008 №3163/23-20/19359459 сума бюджетного відшкодування у розмірі 26760,00грн. була повністю підтверджена відповідачем.

Враховуючи вищезазначене та з огляду на положення частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України щодо перегляду судом касаційної інстанції рішення суду першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про неправомірність визначення позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.11.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв