Ухвала суду № 39869885, 09.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2014 р. м. Київ К/9991/31129/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2011 по справі №2-а-5604/10/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління механізації «Аерошляхбуд» до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2011, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління механізації «Аерошляхбуд» (далі - ТОВ «Управління механізації «Аерошляхбуд», позивач) до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області (далі - Нововодолазька МДПІ у Харківській області, відповідач) про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Нововодолазької МДПІ у Харківській області від 28.04.2010 №0000162310/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 441256,50грн., з яких 294171,00грн. - за основним платежем та 147085,50грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано правомірністю формування позивачем податкового кредиту за спірними господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Техенергоресурс» (далі - ТОВ «Техенергоресурс») з огляду на те, що первинні документи зокрема, податкові накладні, якими підтверджується факт сплати повної вартості робіт (послуг), оформлені у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Нововодолазька МДПІ у Харківській області 23.05.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 21.06.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2011, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30.05.1997 №165.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акта від 21.04.2010 №815/23-0-33/33481985, складеного за результатами невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Управління механізації «Аерошляхбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Техенергоресурс» за період з 01.05.2009 по 31.07.2009, відповідачем було прийнято податкове-повідомлення рішення від 28.04.2010 №0000162310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 441256,50грн., з яких 294171,00грн. - за основним платежем та 147085,50грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення ТОВ «Управління механізації «Аерошляхбуд» податкового зобов'язання слугував висновок податкового органу, про порушення позивачем вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30.05.1997 №165 внаслідок неправомірного формування податкового кредиту по податку на додану вартість за податковими накладними отриманими від ТОВ «Техенергоресурс». При цьому, податковий орган виходив з того, що ТОВ «Техенергоресурс» не знаходяться за юридичною адресою вказаною у податкових накладних, що свідчить про укладення угод без настання реальних наслідків.

Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим як платники податку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункт 7.5 статті 7 вказаного Закону).

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статті 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Техенергоресурс» укладено господарський договір №1003-09-7 від 10.03.2009, предметом якого є виконання робіт з розробки ґрунту на будівельних об'єктах на користь позивача на умовах оплатності. Факт сплати позивачем повної вартості робіт згідно вказаного договору підтверджується копіями електронних банківських виписок на перерахування коштів та податкових накладних наявних в матеріалах справи, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до частини другої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є припиненою з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її ліквідацію.

Згідно до частини першої та частини другої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є недотовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

З аналізу наведених нарм вбачається, що якщо на момент здійснення господарських операцій, продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за такими операціями є правомірним.

Крім того, покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про постачальників, включених до Єдиного державного реєстру, за умови ненбізнаності покупця щодо такої.

З матеріалів справи вбачається, що на момент вчинення спірних господарських операцій ТОВ «Техенергоресурс» мало статус платника податку на додану вартість та знаходилося в Єдиному державному реєстрі, зареєстрованим за адресою, вказаною у податкових накладних.

Отже, позивачем було включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованого у зв'язку з придбанням та фактичним отриманням товарів (наданих послуг), підтверджених документально, на підставі дійсних, реально виконаних правочинів з ТОВ «Техенергоресурс», а тому у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобов'язання.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв