Ухвала суду № 39868335, 22.07.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №276/282/14-ц Головуючий у 1-й інст. Мельник Микола Леонович

Категорія 27 Доповідач Павицька Т. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Павицької Т.М.

суддів Гансецької І.А., Микитюк О.Ю.

з участю секретаря Гукової О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 10 червня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що в травні 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір б/н, згідно з яким останній отримав кредит у розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором станом на 31.10.2013 року утворилася заборгованість у розмірі 12 350 грн. 42 коп., яку ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути на його користь з відповідача.

Рішенням Володарсько-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 червня 2014 року позов ПАТ КБ „ПриватБанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ „ПриватБанк" 12 350 грн. заборгованості за кредитним договором та 229 грн. 40 коп. судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просив скасувати рішення суду, і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановив суд та вбачається з матеріалів справи, 14 травня 2007 року ПАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки та зобов'язався виконати кредитні зобов'язання відповідно до умов кредитного договору.

Договір про надання банківських послуг складає: заява, Пам'ятка клієнта, Умови та правила надання банківських послуг, а також Тарифи.

Відповідач свої зобов'язання виконував неналежно.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Пункт 8.6 Умов та правил надання банківських послуг передбачає, що при порушенні клієнтом строків платежів за будь-якими із грошових зобов'язань більше ніж на 120 днів, він зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Розмір комісії за користування кредитом визначений Тарифами банку, які затверджені наказом ПАТ КБ «ПриватБанк» 09.10.2006 року № С-205. Тарифи банку та Пам'ятка клієнта досліджувалися судом першої інстанції. Відповідно до Тарифів по платіжній картці „Універсальна" комісія за несвоєчасне погашення заборгованості становить 1% від заборгованості, але не менше 10 грн. в місяць.

Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31 жовтня 2013 року підтверджується розрахунком (а.с.5-8).

Суду не надано доказів того, що умови договору оскаржувалися відповідачем у встановленому законом порядку.

Розрахунок заборгованості відповідає умовам договору, який уклали сторони та умови якого зобов'язалися виконувати.

Таким чином, станом на 31 жовтня 2013 року загальна сума заборгованості становить 12 350 грн. 42 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом - 4 565 грн. 11 коп., заборгованості по процентах за користування кредитом - 5 143 грн. 25 коп., заборгованості по комісії за користування кредитом - 1 577 грн. 75 коп., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 564 грн. 31 коп.

Відповідачем не спростовано розрахунок, наданий позивачем, належними та допустимими доказами, а відтак доводи апеляційної скарги з цього приводу є безпідставними.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Представником відповідача 01 квітня 2014 року заявлено про застосування строку позовної давності (а.с.29-31).

Відповідно до пункту 3.1 Умов і правил надання банківських послуг, які затверджені наказом ПАТ КБ «ПриватБанк» 24.05.2005 року № С-89, для надання послуг Банк відкриває клієнту Картрахунки, видає клієнту Картки. Їх вид і строк дії визначений у заяві і в Пам'ятці клієнта. Датою укладення договору є дата відкриття рахунку, указаного в розділі «Відмітки банку» заяви.

Відповідно до пункту 9.12 цих же Умов, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку не одна із сторін не попередить другу сторону про припинення дії договору, він автоматично поновлюється на такий же строк.

Позивачу банком була видана платіжна картка за НОМЕР_1, її вид - „Універсальна" зі строком дії до 05.2011 року. Банком була здійснена активація цієї платіжної картки 14 травня 2007 року.

Відповідно до пп. 3.1.1 пункту 3 частини ІІ Умов та правил надання банківських послуг, строк дії картки вказаний на картці (місяць та рік). Картка дійсна до останнього календарного дня зазначеного місяця.

Водночас, із Правил користування платіжною карткою випливає, що договір є чинним у межах строку дії картки.

Таким чином, кінцевий термін повернення кредиту є останній календарний день дії картки, тобто 31 травня 2011 року.

Згідно зі ст. ст. 256,257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст.261 ЦК України).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань щодо погашення боргу до 31 травня 2011 року.

ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду з позовом про захист свого порушеного права 11 березня 2014 року, тобто в межах трирічного строку.

Крім того, відповідачу в січні 2013 року була видана нова платіжна картка НОМЕР_2, зі строком дії до 08.2016 року. Останній платіж за спірним кредитним договором позивач здійснив 21 березня 2014 року в сумі 200 грн.

За таких обставин, є правильним висновок суду першої інстанції про те, що строк позовної давності позивачем не пропущений.

З огляду на наведене, суд першої інстанції ухвалюючи рішення про задоволення позову, дійшов вказаного висновку при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні обставин справи, прав і обов'язків сторін у даних правовідносинах, перевірив належним чином доводи сторін, з'ясував характер та суть заявлених позивачем вимог, норм права, якими вони регулюються, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам.

Тому, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду та не впливають на правильність прийнятого рішення, оскільки суду не було надано інших доказів, на які апелянт посилається на підтвердження обставин, крім тих, на які суд послався в своєму рішенні.

Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 10 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді