Постанова № 39867785, 22.07.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2014 р.Справа № 5017/3238/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Свертілова О.О. (довіреність № 1161, 1162 від 20.07.2012 року )

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Одеської області від „14" січня 2013 року

по справі № 5017/3238/2012

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про стягнення 80 388,69 грн.

В С Т А Н О В И В :

12.11.2012 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач) про стягнення 80 388,69 грн., з яких 42 468,30 грн. заборгованості по орендній платі за період з 01.01.2012 року по 12.03.2012 року, 37 920,39 грн. завданих збитків у вигляді неодержаного прибутку за період з 13.03.2012 року по 15.05.2012 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.01.2013 року по справі №5017/3238/2012 (суддя Оборотова О.Ю.) позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 задоволені частково. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 заборгованість по орендній платі в сумі 42 468,30 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 849,82 грн. В решті позову - відмовлено.

Такий висновок суду мотивований тим, вимогу позивача щодо стягнення з відповідача завданих збитків у вигляді неодержаного прибутку у розмірі 37 920,39 грн. місцевий господарський суд вважає необґрунтованою та такою, що не підтверджується матеріалами справи, а позовні вимоги щодо стягнення заборгованості орендної плати у сумі 42 468,30 грн. є обґрунтованими та підлягають стягненню у повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в які просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 6 894,60 грн. за 12 днів березня 2012 року. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке частково не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

На думку скаржника, судом першої інстанції було безпідставно стягнуто заборгованість орендної плати за 12 днів березня у розмірі 6 894,60 грн., оскільки така вимога не відповідає ні заявленим позовним обґрунтуванням, ні фактичним обставинам справи.

В процесі розгляду справи № 5017/3238/2012 в суді апеляційної інстанції Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 подав клопотання про зупинення провадження у справі № 5017/3238/2012 до розгляду господарським судом Одеської області справи №916/354/13-г.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 року апеляційне провадження по справі № 5017/3238/2012 зупинено до вирішення справи № 916/354/13-г3 у господарському суді Одеської області.

06.06.2014 року до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від ФОП ОСОБА_3 про поновлення провадження у справі № 5017/3238/2012 у зв'язку із тим, що спір між сторонами щодо визнання недійсним договору від 21.04.2011 року № 21/04/11 вирішено господарським судом Одеської області, що документально підтверджується.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 року апеляційне провадження по справі № 5017/3238/2012 було поновлено та призначено до розгляду.

Позивач відзив на апеляційну скаргу до суду не надав, але його представник в судових засіданнях просив апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін вважаючи його правомірним, обґрунтованим та відповідаючим матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

Відповідач в судове засідання 22.07.2014 року, як і в попередні судові засідання не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про що свідчить відповідні поштові повідомлення, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи і апеляційну скаргу, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України, апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 21.04.2011 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення №21/04/11, відповідно до п.1.1 якого, Орендодавець зобов'язується передати Орендарю, а Орендар зобов'язується прийняте у строкове платне користування частину нежилого приміщення офісу №91, розташованого за адресою: м. Одеса, пров. Віце -Адмірала Жукова, 3-7, визначені у п. 1.2. цього Договору, що належить Орендодавцю на праві приватної власності на підставі договору дарування, посвідченого ОСОБА_4, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 19.09.2003р., за Р№1048, право власності зареєстровано Одеськім міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості 10.11.2003 року в книзі № 29 неж., на стор № 12, № 3239, реєстраційний номер у реєстрі прав власності на нерухоме майно - 16736573 (а.с.20-24).

Відповідно до п. 1.2.1., 1.2.2. Договору, приміщення знаходяться за адрсою: АДРЕСА_1. Площа приміщень, що надаються в оренду: 26,3 кв.м.

Відповідно до п. 3.1. Договору, передача - приймання приміщень здійснюється Сторонами або їх уповноваженими представниками на підставі відповідного Акту приймання - передачі приміщень протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання цього договору.

За орендне користування приміщеннями Орендар щомісячно сплачує Орендодавцю плату у розмірі 19 652,00грн., що еквівалентно 1 700Євро за курсом Національного банку України на дату підписання Сторонами цього Договору (1Євро дорівнює 11,56грн.) (п.4.1).

За змістом п. 4.2. Договору, за два останніх місяця оренди орендна плата складає 60 112грн., що еквівалентно 5200Євро, тобто 30 056грн. на місяць, що складає еквівалент 2600Євро за курсом Національного банку України на дату підписання Сторонами цього договору.

Відповідно до п. 4.3. договору №21/04/11 від 21.04.2011 року, Орендар зобов'язується сплатити Орендодавцю у термін не пізніше 10 (десяти) робочих днів з дати підписання Сторонами акту приймання - передачі приміщень попередню сплату оренди за два останніх місяця оренди у розмірі, передбаченому п. 4.2. договору.

29.02.2012 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до ФОП ОСОБА_3 з листом № 15, в якому посилаючись на те, що відповідно до п. 7.4 Договору оренди нежилого приміщення № 21/04/11 від 21.04.2011р. при поверненні орендарем приміщень складається акт повернення приміщень, який підписується сторонами цього договору або представниками сторін, та приймаючи до уваги, що орендні правовідносини за вказаним договором за домовленістю сторін були припинені у лютому 2012р., а приміщення звільнені, направив на підписання акт повернення приміщення від 29.02.2012р. у двох примірниках та виклав прохання підписати надані акти та один примірник повернути ФОП ОСОБА_2 (а.с.29).

У відповідь на зазначений вище лист, ФОП ОСОБА_3 25.04.2012 року направив на адресу відповідача лист, відповідно до якого зазначив, що підписання Акту, датою яка вже минула є неправомірною вимогою, проте зазначено, що ФОП ОСОБА_3 не заперечує проти підписання вказаного Акту, але який буде датований належною датою та укладений в редакції останнього. Також позивачем зазначено, що розірвання Договору оренди нежилого приміщення від 21.04.2011 року не було погоджено належним чином сторонами договору - а саме за домовленістю сторін шляхом підписання угоди про дострокове припинення договору оренди сторонами, тобто відбулось в односторонньому порядку за ініціативою відповідача (а.с.25-26).

Актом повернення приміщення за договором оренди нежилого приміщення № 21/04/11 від 21.04.2011р., складений 29.02.2012р., зазначено адресу та площу приміщення, що повертається: м. Одеса, пров. Віце-Адмірала Жукова, 3-7, офіс № 91, площа 26,3 кв.м. Також в Акті зазначено, що орендар на момент його підписання виконав повернення приміщення у тому ж стані, що і отримав в орендне користування, з урахування нормального зносу. Зазначеним Актом сторони підтверджують, що на момент його підписання претензій не мають.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_3 та вважає, що доводи, заперечення і вимоги ФОП ОСОБА_2 викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства", інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (пункти 1-2, 6).

Згідно з статтею 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Так, предметом судового розгляду по даній справі є за твердженням позивача неналежне виконання ФОП ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за Договором оренди нежилого приміщення № 21/04/11 від 21.04.2011 року, в частині плати за оренду приміщення у сумі 42 468,30 грн. та в частині неодержання прибутку через простій площі у розмірі 37 658,40 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було порушено умови Договору оренди в частині плати за приміщення, у зв'язку з чим, як вірно зазначено судом першої інстанції заборгованість у сумі 42 468,30 грн. - орендної плати за січень, лютий 2012 року та 12 днів березня підлягає стягненню у встановленому законом порядку.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що стягнення заборгованості по орендній платі за приміщення за 12 днів березня у розмірі 6 894,40 є безпідставним та не відповідають позовним вимогам та матеріалам справи, колегією суддів не приймається з огляду на наступне.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за січень, лютий 2012 року та за 12 днів березня, що і вірно було зроблено господарським судом Одеської області під час прийняття рішення.

Судова колегія вважає, що твердження апелянта є недоведеними та не підтверджується нормами чинного законодавства, та умовами укладеного між сторонами договору.

Більш того як було зазначено вище, апеляційне провадження по даній справі № 5017/3238/2012 було зупинено для розгляду по суті справи № 916/354/13-г за позовом ФОП ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_3 про визнання договору оренди нежитлового приміщення № 21/04/11 від 21.04.2011 року площею 26,3 кв.м. недійсним, оскільки за твердженням ФОП ОСОБА_2 він ніколи вказаний договір не укладав, а підпис в графі «орендар» не його.

Рішенням господарського суду Одеської області, від 28.05.2014 року по справі № 916/354/13-г, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 року, у задоволенні позовних вимог було відмовлено з мотивів їх недоведеності, оскільки позивачем (ФОП ОСОБА_2) своїми діями не було доведено в розумінні ст. 34 ГПК України факт не підписання останнім Договору оренди № 21/04/11 від 21.04.2011 року.

Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надав, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про часткове задоволення позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 14.01.2013 року по справі № 5017/3238/2012 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „14" січня 2013 року по справі № 5017/3238/2012 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „23" липня 2014 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров