Рішення № 39867748, 17.07.2014, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2014 р. Справа № 909/504/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., при секретарі судового засідання Поліводі С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника прокурора м. Івано-Франківська, вул. Гаркуші, 9, м. Івано-Франківськ, 76000, в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради, вул.Грушевського,21, м. Івано-Франківськ, 76004

до відповідача: Колективного підприємства "Інвестгруп", вул.Січових Стрільців,26, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення збитків у розмірі 304 738 грн. 44 коп.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Аверкова Наталія Олександрівна - старший прокурор відділу, (службове посвідчення № 015218 від 13.02.2013 року)

від позивача: Боднарчук Михайло Михайлович - головний спеціаліст юридичного відділу, (довіреність № 10/01-20/66-в від 08.01.2014 року)

від відповідача: Магдій Христина Ярославівна - представник, (довіреність б/н від 14.07.2014 року)

встановив: до господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою звернувся Заступник прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради до відповідача Колективного підприємства "Інвестгруп" про стягнення збитків у розмірі 304 738 грн. 44 коп.

В обгрунтування заявленого позову позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного законодавства України щодо використання ним земельної ділянки площею 0,2010 га на вул. С. Стрільців, 26 в місті Івано-Франківську для обслуговування стоянки автомобілів без оформлення документів, які посвідчують право власності або право користування землею.

Ухвалою суду від 15.07.2014 року продовжено строк вирішення спору до 31.07.14 та оголошено перерву в судовому засіданні (15.07.14) до 17.07.14 (11:30 год).

В судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві та просить суд позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (11001/14 від 14.07.14), посилаючись на необгрунтованість позовних вимог. Свої заперечення відповідач мотивує відсутністю його вини у не оформленні документів, які посвідчують право власності або право користування землею. Також відповідач вказав на ненадання позивачем доказів, що підтверджують вжиття Івано-Франківською міською радою заходів для одержання доходів у вигляді орендної плати та заходів, спрямованих на уникнення збитків, зокрема чи зверталась до відповідача з пропозицією про укладення договору оренди земельної ділянки, а в разі ухилення відповідача - з позовом про спонукання до укладення договору оренди, як це передбачено ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши прокурора та представників сторін, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Рішенням Івано-Франківської міської ради №912-31 від 18.12.12 колективному підприємству "Інвестгруп" надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0965 га на вул. С.Стрільців, 26 в місті Івано-Франківську для обслуговування нежитлових приміщень.

29 серпня 2013 року державною інспекцією сільського господарства в Івано-Франківській області спільно з працівниками прокуратури міста Івано-Франківська здійснено вихід на місце розташування земельної ділянки площею 0, 0965 га на вул. С. Стрільців, 26 в м. Івано-Франківську та встановлено, що на вказаній земельній ділянці розміром 0,2010 га облаштовано відповідачем стоянку автомобілів без правовстановлюючих документів, про що державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Івано-Франківської міської ради 29.08.2013 року складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

Вказаним актом встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку площею 0,2010 га по вул. С. Стрільців, 26 в місті Івано-Франківську для обслуговування стоянки автомобілів без документів, які посвідчують право власності або право користування землею, що є порушенням вимог ст. 125, 126 Земельного кодексу України; та з порушенням законодавства про плату за землю, що в свою чергу призвело до значних втрат бюджету м. Івано-Франківська у вигляді недоодержаного доходу від орендної плати, тобто нанесення Івано-Франківській міській раді збитків.

Протоколом №2 від 27.09.2013 року засідання комісії міськвиконкому по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам визначено та затверджено розмір збитків нанесених Колективним підприємством "Інвестгруп" Івано-Франківській міській раді в сумі 304 738 грн. 44 коп.

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 31.10.2013 року за №593 "Про затвердження Актів визначення розміру збитків Івано-Франківській міській раді (неодержаних доходів від орендної плати за землю)", затверджено розмір збитків, а пунктом 2 встановлено, що збитки повинні відшкодовуватись суб"єктами господарювання, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця, з моменту прийняття даного рішення.

Листом №1459/01-19/13-в від 06.12.2013 року управлінням земельних відносин виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради звернувся до відповідача про добровільне відшкодування позивачу визначені збитки за використання земельної ділянки з порушенням норм земельного законодавства.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Аналогічні визначення містить норма статті 373 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 123 Земельного кодексу України визначений порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та, зокрема, встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав є відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначені ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим правом фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно із ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У статті 156 Земельного кодексу України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Статтею 157 Земельного кодексу України встановлено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 19.04.1993 року №284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, згідно п.3 якого відшкодуванню підлягають, зокрема, збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

При цьому, неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають з земельних відносин" (з подальшими змінами та доповненнями) для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини), так і ступінь вини в розумінні ст.1193 ЦК України.

У розгляді таких справ суди мають врахувати обставини вчинення господарюючими суб'єктами дій щодо оформлення відповідного землекористування та факти своєчасного виявлення контролюючими органами користування земельними ділянками без оформлення правовстановлюючих документів, а також вчинення дій щодо спонукання суб'єкта оформити право землекористування.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Під збитками розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як вбачається з матеріалів справи після надання рішенням Івано-Франківської міської ради №912-31 від 18.12.2012 року відповідачу дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 0965 га на вул. С. Стрільців, 26 в місті Івано-Франківську останній в цьому ж році почав виготовляти проект землеустрою. 25.02.2013 року відповідач подав на погодження план земельної ділянки в департамент містобудування та архітектури, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією заяви.

Висновком Департамента містобудування та архітектури №56946 від 25.02.2013 року погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, після чого відповідач погодив межі земельної ділянки зі суміжними землекористувачами. Однак, один із землекористувачів - Івано-Франківська обласна державна телерадіокомпанія відмовилась від погодження межі, у зв"язку із чим 29.03.2013 року відповідач звернувся до голови погоджувальної комісії із листом в якому просив вирішити даний спір (копія листа знаходиться у матеріалах справи).

Дане питання було винесено на розгляд узгоджувальної комісії виконавчого комітету міської ради, про що свідчить копія Витяг з протоколу №133 від 25.10.2013 року. На даній комісії вирішено запропонувати сторонам перенести вирішення даного земельного спору у зв"язку із зміною керівника Івано-Франківської ОД ТРК "Карпати".

Таким чином, відповідач вживав усіх можливих заходів зі свого боку для оформлення всіх необхідних документів, які б надали можливість оформити договір оренди спірної земельної ділянки.

Вище наведене підтверджує про відсутність вини відповідача в тому, що проект землеустрою на протязі 2013 року не був погоджений, та свідчить про неможливість останнього подати даний проект на його затвердження та укласти договір оренди земельної ділянки з Івано-Франківською міською радою.

Наведене свідчить про відсутність в обставинах справи елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для задоволення позовних вимог про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, з огляду на наступне.

Частиною 4 ст. 623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона у справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. За правилами ст. 34 цього кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не доведено про вжиття ним усіх, передбачених законом, заходів до недопущення спричинення збитків.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд не знаходить достатньо правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в позові.

Щодо судових витрат, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI (далі-Закон), який відповідно до статті 10 набрав чинності з 01.11.2011 року (із змінами та доповненнями) за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством справляється судовий збір.

Відповідно до частини 1 статті 4 вищевказаного закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з частиною 2 статті 4 вказаного Закону ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.14 становить 1 218 грн. 00 коп.

В даному випадку позовна заява, подана прокурором, який відповідно до чинного законодавства звільнений від сплати судового збору, є вимогою майнового характеру.

Отже, за подання даної позовної заяви стягненню підлягає судовий збір в сумі 6094 грн. 77коп.

Відповідно до п.4. 6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами та доповненнями) приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалась до суду.

З врахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку про стягнення з Івано-Франківської міської ради в доход державного бюджету України судового збору в розмірі 6094 грн. 77 коп.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову в позові, з покладенням на відповідача судового збору.

Керуючись ст. 124 Конституції України, Постановою КМУ від 19.04.1993 року №284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам", ст. ст. 16, 373, 623, 1166, 1193 Цивільного кодексу України, ст. ст. 78, 116, 123, 152, 156, 157 Земельного кодексу України, ст. 225 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 34, 44, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

відмовити в позові заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради до відповідача Колективного підприємства "Інвестгруп" про стягнення збитків у розмірі 304 738 грн. 44 коп.

Стягнути з Івано-Франківської міської ради (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004, код 33644700) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37952250; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Івано-Франківській області; код банку отримувача (МФО): 836014; Рахунок отримувача: 31219206783002; код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499939) 6 094 грн. 77 коп. (шість тисяч дев"яносто чотири гривні сімдесят сім копійок) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.07.14

Суддя Фанда О. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Кудлейчук О. В. 22.07.14