Постанова № 39867705, 03.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 липня 2014 року 16:15 № 826/8265/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс»

до

Київської міжрегіональної митниці Міндоходів

про

визнання протиправними дії та скасування рішення №100250001/2014/000064/2 від 11.03.2014р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі по тексту – відповідач) про визнання дії відповідача при винесенні рішення про коригування митної вартості товарів незаконним та протиправним та скасувати рішення №100250001/2014/000064/2 від 11.03.2014р. про коригування митної вартості товару.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення прийнято неправомірно, а тому підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що оскаржуване рішення прийнято правомірно.

В судовому засіданні 24.06.2014р. суд по справі перейшов в письмове провадження на підставі статті 128 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що на підставі зовнішньоекономічного контракту від 02.04.2012 року № SМА 16, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Софіт-Люкс” та компанією “ZHEJIANG FIRSD GROUP CO., LTD”, позивачем на митну територію України ввозився товар – світлотехнічна продукція.

Митна вартість товару була заявлена декларантом шляхом подання електронної декларації митної вартості №100250001/2014/008784 від 11.03.2014р. за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) 1 митна вартість товару.

Позивачем до вантажної митної декларації були додані документи.

В той же час, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів 21.01.2014р. прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100250001/2014/000064/2.

Коригування митної вартості товару відповідачем здійснено відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України у зв'язку з тим, що документи, надані позивачем до митного оформлення містять неповні відомості та розбіжності, а саме: згідно поданих документів встановлено, що виробником товару виступає фірма «NINGBO JANGBEEI ELEX IMP.& EXP CO LTD» (Китай), а контракт від 02.04.2012 №SMA 16 укладено з підприємством JHEJIANG FIRSD GROUP CO LTD. В той же час в графі 44 електронної митної декларації від 11.03.2014 №100250001/2014/008784 вказано, що поставка товарів здійснюється згідно з контрактом від виробника товарів; згідно коносаменту від 15.01.2014р. №ZENNLAQB402337 зазначено «Freight prepaid» (фрахт сплачений), тобто витрати на транспортування було сплачено продавцем товару. В той же час згідно зовнішньоекономічного контракту товар імпортується згідно умов поставки FOB Ningbo, тобто транспорті витрати повинні бути понесені покупцем товару; У договорі про транспортно – експедиторське обслуговування від 08.01.2014р. №08/01/2014 відсутні пункти 3.9 та 8.4 в англійській версії договору.

Вважаючи, що подані декларантом документи не дають змоги визначити митну вартість імпортованих товарів, шляхом електронного повідомлення посадовою особою митниці повідомлено товариство про необхідність надати додаткові документи.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, декларанту було запропоновано надати додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору; виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс – листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; інші документи (за бажанням).

Враховуючи наведене, позивачем були надані додаткові документи.

Проте, як зазначає відповідач, витребуванні у позивача додаткові документи не були надані у повному обсязі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про не обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Згідно ст. 49 МК України (далі – МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною шостою вказаної правової норми митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Зазначені в оспорюваному рішенні розбіжності в документах, на думку суду можуть вважатися відсутністю всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Згідно з ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості виходив з того, що подані документи містять розбіжності.

Зокрема, митний орган зазначає, що згідно поданих документів встановлено, що виробником товару виступає фірма «NINGBO JANGBEEI ELEX IMP.& EXP CO LTD» (Китай), а контракт від 02.04.2012 №SMA 16 укладено з підприємством JHEJIANG FIRSD GROUP CO LTD. В той же час в графі 44 електронної митної декларації від 11.03.2014 №100250001/2014/008784 вказано, що поставка товарів здійснюється згідно з контрактом від виробника товарів.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що в п. 4.14 зовнішньоекономічного контракту міститься інформація, що всі товари, які продавець постачає покупцю, виготовляються на підприємстві NINGBO JANGBEEI ELEX IMP.& EXP CO LTD.

Крім того, митним органом зазначено, що згідно коносаменту від 15.01.2014р. №ZENNLAQB402337 зазначено «Freight prepaid» (фрахт передплачений), тобто витрати на транспортування було сплачено продавцем товару. В той же час згідно зовнішньоекономічного контракту товар імпортується згідно умов поставки FOB Ningbo, тобто транспорті витрати повинні бути понесені покупцем товару.

З матеріалів справи вбачається, що дійсно, в коносаменті від 15.01.2014р. №ZENNLAQB402337 зазначено «Freight prepaid», а тому пояснення позивача, що у коносаменті зазначено «Freight collect” є необґрунтованим та не доведеним.

Разом з тим, позивачем не було надано митному органу додаткових документів, які витребовував відповідач.

Таким чином, суд погоджується з правомірністю коригування відповідачем митної вартості ввезених позивачем товарів.

Оскільки, митному органу не були надані всі документи, станом на дату прийняття рішення про коригування митної вартості, позивачем який був належним чином проінформований про наявність розбіжності в документах, які були подані ним до митного оформлення, то відповідачем правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товару №100250001/2014/000064/2 від 11.03.2014р.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб’єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 03.07.2014р.

Суддя В.В. Амельохін