Рішення № 39867645, 15.07.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" липня 2014 р. Справа № 906/884/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представника позивача: Шикір І.С. - дов. №339 від 11.12.2013р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ПАТ "Укртелеком" (м.Київ)

до Військової частини А-0409 (м. Новоград-Волинський)

про стягнення 6652,99 грн.

Позивач подав позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 6652,99грн., з яких 6204,10грн. основний борг за оренду і електроенергію, 82,33грн. пені, 210,08грн. інфляційних, 156,48грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду від 03.07.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 15.07.2014р.

В судовому засіданні представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 2073,99грн., із яких 1625,10грн. основного боргу, 82,33грн. пені, 210,08грн. інфляційних, 156,48грн. 3 % річних.

Згідно приписів ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку, що дії позивача щодо зменшення позовних вимог не суперечать чинному законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, у зв'язку з чим прийняв до розгляду заяву про зменшення позовних вимог.

Вирішення спору відбувається в межах поданих змін.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просить стягнути з відповідача 1625,10грн. основного боргу, 82,33грн. пені, 210,08грн. інфляційних, 156,48грн. 3 % річних.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позовну заяву не надав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Вирішення спору здійснюється за наявними в справі матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення учасника судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

17.06.2013р. між ПАТ "Укртелеком" (орендодовець/позивач) та Військовою частиною А-0409 (орендар/відповідач) укладено договір №286-8 оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення), відповідно до п. 1.1. якого сторони погодили, що орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування частину технологічного приміщення (майно), розташоване в ДОСС ЦТЕТТМ №4 ГЕЛКС-143 в м.Новоград-Волинський на першому поверсі одноповерхового будинку №14 по вул. Івана Мамайчука, загальною площею 2,9 кв.м. для розміщення обладнання зв'язку (а.с. 12-18).

Умовами п. 12.1. договору сторони обумовили, що цей договір набирає чинності від дати підписання його сторонами, діє до 31.12.2013р. та регулює взаємовідносини між сторонами з 01.01.2013р. Сторони зобов'язані протягом 20 днів після закінчення строку дії цього договору здійснити остаточні розрахунки за ним.

Згідно п. 2.1. передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акта приймання-передачі майна (додаток 1), вказаного в п. 1.1 цього Договору. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з відповідними наслідками.

До договору №286-8 від 17.06.2013р. сторонами підписано акт приймання передачі від 01.01.2013р. (а.с. 24)

Відповідно п. 3.1. договору орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і відповідно до фіксованого розміру місячної орендної плати та становить 505,00грн. з ПДВ (20%) за 1,0 кв.м. технологічного приміщення. Орендна плата за перший місяць оренди за 2,9 кв.м. всієї орендованої площі становить 1464,50грн. з ПДВ (20%) та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього строку дії договору оренди.

Орендар відшкодовує витрати на електроенергію у порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією, та на підставі окремого розрахунку Орендодавця у термін, зазначений у п. 3.6 Договору (п. 3.4. договору).

Згідно розрахунку витрат на енергопостачання за січень 2013р. становить 190,00грн. (а.с. 23).

Відповідно п. 3.6. орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються орендарю разом з актом про надані послуги та податковою накладною.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем виставлено відповідачу рахунки за надані послуги на загальну суму 19610,82грн. (а.с. 42-47). Відповідач провів розрахунки на суму 17985,72грн.

Отже, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, станом на день судового розгляду перед позивачем має місце заборгованість в розмірі 1625,10грн.

Позивачем вчинялись заходи направлені на спонукання відповідача до погашення заборгованості.

Так, 30.01.2014 р. на адресу відповідача була направлена претензія №11 з вимогою погашення заборгованості, яка мала місце станом на 25.01.2014р. (а.с. 25).

Листом №490 від 14.02.2014р. відповідач заборгованість за договором визнав. Зазначив, що про відсутність фінансування з з Державного бюджету України (а.с. 26).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

З огляду на викладене, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 1625,10грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 82,33грн. пені, господарський суд враховує наступне.

Положеннями п. 8.1. договору сторонами погоджено, що у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за договором за попередній місяць станом на 20 число поточного місяця, орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

Перевіривши розрахунок пені здійснений позивачем за надані послуги в листопаді та грудні 2013р. за період з 21.12.2014р. по 01.06.2014р. та з 21.01.2014р. по 01.06.2014р. відповідно у розмірі облікової ставки НБУ у розмірі 82,33грн., суд встановив, що правомірно нарахованою за вказаний період в розмірі облікової ставки НБУ буде пеня в розмірі 94,53грн.

У зв'язку з тим, що позивачем заявлено до стягнення пею у меншому розмірі, а саме 82,33грн., що є його правом, вказана сума підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в розмірі 156,48грн., які нараховані за період з 21.07.2013р. по 31.12.2013р.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, суд встановив, що має місце помилка в початковій сумі, з якої розпочато нарахування, однак вона не впливає на загальну суму 3 % річних, заявлених до стягнення .

Таким чином, 3% річних підлягають задоволенню в в розмірі 156,48грн.

Щодо стягнення з відповідача 210,08грн. інфляційних, нарахованих за липень 2013р. та з вересня 2013р. по січень 2014р., господарський суд враховує наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" вказано, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р].

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Враховуючи умови договору, зокрема щодо строку виникнення зобов'язання та норми чинного законодавства, господарський суд перевіривши розрахунок інфляційних встановив, що позивачем помилково здійснювалось нарахування інфляційних за місяць у якому у відповідача виникав обов'язок щодо оплати договірних послуг, у зв'язку з чим правомірним буде нарахування інфляційних в розмірі 202,14грн., згідно наступного розрахунку:

- на заборгованість з січня по липень 2013р. (рахунок №830000в-476в), за період з вересня 2013р. по січень 2014р. на суму 11721,12грн. в розмірі 153,08грн.;

- на заборгованість за серпень 2013р. за період з жовтня 2013р. по січень 2014р. на суму 1577,94грн. в розмірі 20,61грн.;

- на заборгованість за вересень 2013р. за період з листопада 2013р. по січень 2014р. на суму 1577,94грн. в розмірі 14,24грн.;

- на заборгованість за жовтень 2013р. за період з грудня 2013р. по січень 2014р. на суму 1577,94грн. в розмірі 11,06грн.;

- на заборгованість за листопад 2013р. за січень 2014р. на суму 1577,94грн. в розмірі 3,15грн.

З огляду на викладене, задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1625,10грн. основного боргу, 82,33грн. пені, 156,48 грн. 3 % річних та 202,14грн. інфляційних.

В частині стягнення з відповідача 7,94грн. інфляційних господарський суд відмовляє за безпідставністю.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини А-0409 (11703, Житомирська область, м.Новоград-Волинський, вул. Леваневського, ідентифікаційний код 07962707)

на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01030, м.Київ, бульвар Т.Шевченка, 18, ідентифікаційний код 21560766):

- 1625,10 грн. основного боргу,

- 82,33 грн. пені,

- 156,48 грн. 3 % річних,

- 202,14 грн. інфляційних,

- 1820,01 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 21.07.14

Суддя Сікорська Н.А.

Друк:

1 - до справи;

2 - відповідачу (рек. з пов. )