Ухвала суду № 39867643, 21.07.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

21.07.2014 р. Справа№ 914/2583/14

Суддя Сухович Ю.О. розглянувши матеріали

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Стрий, Львівська область

до відповідача Стрийської міської ради Львівської області, м.Стрий, Львівська область

про стягнення 95 296,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано позов до Стрийської міської ради Львівської області про стягнення 16 516,49 грн. втрат з урахуванням встановленого індексу інфляції, 10 887,75 грн. втрат з урахуванням 3% річних та 67 892,47 грн. завданих реальних збитків.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви від 16.07.2014р. б/н (від 17.07.2014р. вх.№2671) до провадження, судом встановлено наявність підстав для її повернення без розгляду зважаючи на наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Суд дійшов висновку, що позивачем в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України, не долучено до позовної заяви належних доказів сплати судового збору у розмірі та порядку, визначеному Законом України «Про судовий збір».

Хоча позивачем до позовної заяви долучено оригінал квитанції №ПН22786 від 17 липня 2013р. на суму 1 147,00 грн. та оригінал квитанції №ПН22743 від 16.07.2014р. на суму 758,93грн., що разом складає 1905,93 грн. Однак, як було повідомлено службою канцелярії господарського суду Львівської області ідентична квитанція №ПН22786 від 17 липня 2013р. в якості доказу сплати судового збору подавалась у справі №914/2874/13 та №914/3769/13. Так, у справі №914/2874/13 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ПІК „Стрийжитлобуд" в особі ліквідатора Власюка Валерія Вячеславовича та до Публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк" про визнання дій відповідачів протиправними та зняття накладеної заборони суддею Артимовичем В.М. 25.07.2013р. було прийнято ухвалу про повернення позовної заяви без розгляду. При цьому питання щодо повернення судового збору не вирішувалося.

У справі №914/3769/13 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно - інвестиційна компанія "Стрийжитлобуд" та до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Львівського Головного регіонального відділення Акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" за участю третіх осіб Приватного нотаріуса ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання дій вчиненими за відсутності на це права колегія суддів, у складі головуючого судді Артимовича В.М., суддів Чорній Л.З. та Щигельської О.І. 26.02.2014р. винесла ухвалу про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду. Разом з тим питання про повернення судового збору у даній справі також не вирішувалося.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється на рівні 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Варто зазначити, що позивач при поданні кількох позовних заяв до суду сплачує судовий збір за кожну окрему позовну вимогу, яка носить як майновий, так і немайновий характер. При цьому не можна одне й теж саме платіжне доручення (квитанцію) пред'являти двічі.

Так, згідно ч.4 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом. Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на наступні обставини.

У графі квитанції №ПН22786 від 17.07.2013р. «Призначення платежу» вказано: НОМЕР_1; Оплата судового збору в Господарський суд Львівської обл, ЄДРПОУ НОМЕР_2, без ПДВ, П-к ОСОБА_1. В той час як у квитанції №ПН22743 від 16.07.2014р., якою фактично було здійснено доплату судового збору у сумі 758,93 грн. у графі «Призначення платежу» зазначено: НОМЕР_3; Доплата судового збору в Господарський суд Львівської області.; ЄДРПОУ НОМЕР_2, без ПДВ, П-к ОСОБА_1.

Однак, пунктом 2.21. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» роз"яснено, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Тобто, у призначенні платежу квитанції чи платіжного доручення потрібно вказувати позивача та відповідача у справі, по якій сплачується судовий збір.

Слід також зазначити, що Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у тому числі платіжних доручень.

Відповідно до п. 3.8 вказаної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

Проте, позивач в порушення вищенаведених нормативних положень не уточнив у графі «Призначення платежу», яка саме позовна заява оплачується даним судовим збором.

Вимога про зазначення у підставі платежу конкретної справи по якій сплачується судовий збір ставиться для запобігання багаторазового використання одного і того ж платіжного документа у декількох справах.

Згідно п.4 ст.63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

З огляду на вищенаведене, позов слід повернути без розгляду для усунення недоліків.

Керуючись п.4 ст.63, ст.86 ГПК України, суд-

УХВАЛИВ:

1. Повернути позовну заяву Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 без розгляду.

2. Додаток: позовна заява з додатками всього на 34 аркушах, в тому числі оригінал квитанції №ПН22786 від 17.07.2013р. на суму 1 147,00 грн. та №ПН22743 від 16.07.2014р. на суму 758,93 грн.

3. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.

Суддя Сухович Ю.О.