Ухвала суду № 39867474, 15.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3016/14 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

15 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Пилипенко О.Є.,

Шелест С.Б.,

при секретарі Артюхіній М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Січер-Україна» до Київської міжрегіональної митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 09.12.2013 року №100250002/2013/500496/2, №100250002/2013/500497/2, зобов'язання повернути фінансову гарантію, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 09.12.2013 №№100250002/2013/500496/2, 100250002/2013/500497/2, зобов'язання повернути фінансову гарантію.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Київської регіональної митниці від 09.12.2013 року №№100250002/2013/500496/2, 100250002/2013/500497/2 про коригування митної вартості товару. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів неповного з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, та порушення судом норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 09 грудня 2013 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №№100250002/2013/500496/2, 100250002/2013/500497/2, якими митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до ст.64 Митного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття вказаних спірних рішень про коригування митної вартості стали наступні обставини, про що зазначено в графі 33 рішень, а саме.

Так, митна вартість товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) через невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України та неподанням декларантом додаткових документів в повному обсязі на письмову вимогу митного органу, а надані документи не підтверджують числові значення митної вартості.

За таких обставин, митну вартість товарів визначено із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.

Позивач не погоджуючись з такими рішеннями відповідача звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до митних декларацій №100250000/2013/036809 та №100250000/2013/036810 від 29.11.2013 року, поданих до митного поста «Західний» Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, ТОВ «Січер-Україна» подано до митного оформлення товар «склоподібна фрита у вигляді порошку, торговельна марка SICER, виробник SICER S.Р.A., країна виробництва Італія.

Згідно гр. 14 оскаржуваних рішень, до митного оформлення позивачем було подано наступні документи:

- картка обліку особи, що здійснює операції з товарами;

- міжнародна автомобільна накладна (CMR);

- Книжка МДП (Carnet TIR);

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару;

- рахунок-фактура (Інвойс);

- пакувальний лист;

- рахунок-проформа;

- доповнення до зовнішньоекономічного контракту;

- зовнішньоекономічний договір (контракт);

- сертифікат походження товару загальної форми.

Митна вартість товарів була заявлена позивачем за основним методом за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Так, Київською міжрегіональною митницею при визначенні митної вартості товару в оскаржуваному позивачем рішенні було застосовано другорядний метод, а саме резервний метод.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за товари, тобто загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 МК. Подані документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4, 5 ст. 58 МК.

Однак, під час митного оформлення товару та визначенні митної вартості товарів, приводом для висновку відповідача про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та витребування від декларанта додаткових документів і, як наслідок, прийняття рішення про коригування митної вартості стало те, що позивачем обрано метод визначення митної вартості товару не у відповідності до умов, наведених у главі 9 Митного кодексу України та наданням позивачем документів, що, на думку КРМ, не підтверджують числові значення митної вартості.

На підставі ч.3 ст.53 МК України митним органом запропоновано декларанту протягом 10 календарних днів надати додаткові документи, а саме:

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Проте, оскільки гр.33 оскаржуваних рішень не містить в собі викладення обставин наявності розбіжностей, ознак підробки тощо (ч.3 ст.53 МК України) в конкретних наданих позивачем документах, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо передчасності та помилковості витребування у позивача додаткових документів.

Посилання апелянта на неспівпадання банківських реквізитів продавця в додатках до контракту №№44, 45 та в інвойсі від 14.11.2013 року №5/1193, а також щодо відмінностей в умовах поставки (EXW Vendita - EXW Torrina), слід зазначити, що згідно статті 344 Господарського кодексу України, міжнародні розрахунки регулюються нормами міжнародного права, банківськими звичаями і правилами, умовами зовнішньоекономічних контрактів, валютним законодавством країн - учасниць розрахунків.

Тобто, розрахунки з нерезидентом здійснюються на будь-який вказаний валютний рахунок нерезидента, що не суперечить законодавству України про валютне регулювання та валютний контроль, а реквізит банківського рахунку не є складовою митної вартості товару.

В інвойсі від 14.11.2013 року №5/1193 та в проформі інвойсу від 14.11.2013 року №1/565 зазначено умови поставки EX WORKS, а слова «Vendita» (продаж) та «Samples» (зразки) зазначено окремо (в інших графах таблиці), що не означає пункт або географічне місце поставки.

В інвойсі від 14.11.2013 року №5/1193 продубльовано умови поставки EX WORKS TORRIANA. При цьому, в проформі інвойсу від 14.11.2013 року №1/565 умови поставки не продубльовано, у зв'язку з відсутністю необхідності внесення умов поставки в митну декларацію відповідно до наказу №651 від 30.05.2012 року Міністерства фінансів України, а також згідно частини 7 статті 52 Митного кодексу України. При цьому, заявлені умови поставки підтверджуються даними декларації країни експортера, яка була надана на вимогу митного органу, однак залишена митницею поза увагою.

Таким чином, відповідачем не підтверджено належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, що як наслідок тягне за собою скасування рішення Київської міжрегіональної митниці.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд ,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: О.Є.Пилипенко

С.Б.Шелест

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Пилипенко О.Є.

Шелест С.Б.