Постанова № 39866217, 16.07.2014, Сумський окружний адміністративний суд

копія:

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2014 р. Справа №818/1638/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколова В.М.

за участю секретаря судового засідання - Заіченко А.М.,

представника позивача - Татаренко А.І.,

представника відповідача - Петренко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/1638/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому") з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Сумах) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах №0000942205 від 06.06.2014, яким було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності в розмірі 30 638,97 коп., у тому числі за основним платежем - 20 425,98 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10 212,99 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що ДПІ у м. Сумах порушено вимоги податкового законодавства України. Посилаючись на пункти 288.1, 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, статті 1, 13,15,21,30 Закону України "Про оренду землі" позивач відмічає, що норми земельного законодавства та Податкового кодексу України чітко визначають умови взаємовідносин між землекористувачами та власниками землі. На думку позивача, розмір орендної плати встановлюється виключно договором оренди землі, зміна її допускається виключно шляхом внесення змін до договору оренди. Виходячи з викладеного, позивач вважав, що відповідачем безпідставно було донараховано суму податкового зобов'язання з орендної плати, виходячи з 3% від нормативної грошової оцінки землі - без внесення відповідних змін до договору.

З вищевикладених підстав, представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях проти позову (а.с.27-28)

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позов ТОВ «Сумська фірма «Усе для дому» задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 05.03.1996 між Сумською міською радою та ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" було укла дено договори оренди земельних ділянок №28 та №29, відповідно до яких ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" отри мало в тимчасове користування на 50 років земельні ділянки, які знаходяться за адресами: м. Суми, вул. Харківська, 123 та м. Суми, пров. 9-го Травня, 13. Договорами передбачено, що орендна плата на рік становить 1% від грошової оцінки землі (а.с.6,7).

Посадовими особами податкового органу було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих в податковій декларації з плати за землю за 2014 рік, за результатами якої складено акт №1808/2205/01555007/83 від 19.05.2014 (а.с.12-13).

Перевіркою встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за березень 2014 року, визначений ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" в податковій декларації з плати за землю (орендна плата за земель ні ділянки державної та комунальної власності) за 2014 рік є меншим, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки, визначене плат ником податків податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за березень 2014 року становить 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки по вул. Харківській, 123, м. Суми та по пров. 9-го Травня, 13, м. Суми, що призвело до заниження податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за березень 2014 року на 20425,98 грн., чим було порушено вимоги п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України щодо визначення мінімального річного розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності для всіх категорій земель.

За результатами перевірки 06.06.2014 ДПІ у м. Сумах було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000942205, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" за платежем орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності на загальну суму 30638,97 грн., у тому числі: за основним платежем - 20425,98 грн., за штрафними санкціями - 10212,99 грн. (а.с.14).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Як вбачається з акта перевірки (а.с.12-13), підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало встановлення відповідачем порушення TOB ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" вимог пп.288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, згідно яких річна сума платежу з орендної плати не може бути меншою для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом. В той же час, позивач в декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності визначив зобов'язання з орендної плати за користування земельною ділянкою на рівні 1% від нормативної грошової оцінки землі.

Проте, суд не може погодитись з такими висновками відповідача, насамперед у зв'язку з тим, що правовідносини з оренди земельної ділянки державної та комунальної власності врегульовуються, зокрема, нормами податкового, цивільного, земельного законодавства. Відтак, при вирішенні спірних правовідносин необхідно керуватись нормами всіх зазначених галузей права.

Відповідно до п.п. 14.1.136. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 15 вказаного Закону визначено, що істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру.

При цьому, відповідно до ст.21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Разом з тим, відповідно до п. 288.4 Податкового кодексу, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Таким чином, із змісту наведених норм можна зробити висновок, що орендна плата сплачується виключно в порядку та розмірі, передбачених договором оренди, питання щодо встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням розміру орендної плати в такому договорі.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У даному випадку на момент укладення договорів оренди земельної ділянки, тобто 05.03.1996, вони цілком відповідали вимогам нормативних актів, що діяли на той час.

При цьому згідно із ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, умови договору оренди земельної ділянки (включаючи і умову щодо розміру орендної плати) є обов'язковими для виконання сторонами. Відповідно, позивач зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, що є предметом вказаних договорів, у визначеному договорами розмірі, а саме - в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки землі. До того ж сам орендодавець, власник земельної ділянки - Сумська міська рада, питання щодо збільшення орендної плати не ініціює.

Окремо варто звернути увагу на позицію Конституційного Суду України, викладену в пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп, де зазначено наступне.

Стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є Основним Законом держави (Преамбула Конституції України).

Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).

З огляду на наведену позицію Конституційного Суду України, можна дійти висновку, що ставки орендної плати за земельні ділянки, визначені пп.288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, мають обов'язково застосовуватись при укладенні договорів після набрання чинності наведеними нормами, тобто з 01.01.2011.

Водночас, закріплення в Податковому кодексі України мінімального та максимального значення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності означає те, що орендна плата за такі земельні ділянки є регульованою законодавством ціною.

Поряд з цим ні Податковий кодекс України, ні інші нормативно-правові акти не закріплюють обов'язок орендаря автоматично перераховувати орендну плату (сплачувати її в більшому розмірі) в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати. Тобто, на переконання суду, особа зобов'язана буде сплачувати більший розмір орендної плати лише у випадку внесення відповідних змін до договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Згідно із ст.30 Закону України "Про оренду землі", зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно з положеннями ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч.3 ст.653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Разом з тим, як зазначалось вище, Сумська міська рада не ініціювала процедуру внесення змін до договорів оренди землі, укладеного з позивачем в частині визначення орендної плати у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України, відповідно розмір орендної плати, визначений договорами, не змінювався.

Таким чином, зважаючи на те, що сторони не вносили змін до договорів оренди землі в частині розміру орендної плати, додаткові угоди про внесення змін до договорів оренди земельної ділянки або судове рішення про зміну вказаних договорів щодо розміру орендної плати відсутні, на переконання суду, правових підстав для сплати більшого розміру орендної плати, аніж визначеного умовами договору, у позивача немає, а тому визначення податковим органом податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в розмірі 30638,97 грн. не ґрунтується на приписах Податкового кодексу, Закону України "Про оренду землі" та інших правових актів, що врегульовують спірні правовідносини.

Крім того, зазначена правова позиція кореспондується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду України від 11.06.2013, де зазначено, що хоча зміна розміру земельного податку згідно із Законом № 309-VІ є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної палати, а відтак відповідного донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що оскаржене податкове повідомлення-рішення суперечить вимогам чинного законодавства, є необґрунтованим, прийняте з порушенням вимог ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України та підлягає скасуванню.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем при подачі позовної заяви було сплачено судовий збір згідно платіжного доручення №46 від 12.06.2014 в сумі 182,70 грн. (а.с.24).

З огляду на викладене вище, ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України сума судового збору в розмірі 182,70 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах №0000942205 від 06.06.2014, яким було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності в розмірі 30 638,97 коп., у тому числі за основним платежем - 20 425,98 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10 212,99 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" (код ЄДРПОУ 01555007) витрати зі сплати судового збору в сумі 182,70 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) В.М. Соколов

Повний текст постанови складено 21.07.2014 року.

З оригіналом згідно:

Суддя В.М. Соколов