Вирок № 39864955, 21.07.2014, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Первомайський міськрайонний суд Харківської області

18 м. м. Первомайський Первомайський район Харківська область Україна 64107

Справа № 632/1793/14-к

провадження № 1-кп/632/135/14

21 липня 2014 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2014 року Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі судді Саланевич Ф.В., при секретарі Первушиної Г.С, за участю прокурора Старишко В.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в кримінальне провадження за обвинуваченням :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ст. Асинська Сунженського району, росіянина, громадянина України, маючого повну середню спеціальну освіту, раніше не судимого, працюючого директором ПП «Титан», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченогоч.1 ст.172 КК України, тобто грубе порушення законодавства про працю.

В с т а н о в и в :

приватне підприємство «Титан», код ЄДРПОУ 25471663, розташоване за адресою: Харківська область, м. Первомайський, вул. Дорожня, буд.2А, згідно свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 №573157 від 27.08.1999 року являється юридичною особою. Директором підприємства, згідно наказу №16 від 16.06.2011 року є ОСОБА_1.

Згідно п.8.11 Статуту ПП «Титан» до компетенції директора підприємства відноситься:

- здійснення оперативного керівництва діяльністю підприємства;

- вчинення правочинів від імені підприємства;

- затвердження посадових інструкцій, прийом та звільнення працівників підприємства;

- видання наказів обов'язкових для всіх працівників підприємства;

Відповідно до вимог ч.1 ст.24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Роботодавець зобов'язаний оформити трудовий договір з працівником у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту) або видання наказу чи розпорядження власника про зарахування працівника на роботу, що передбачено ч.31 ст.24 КЗпП України.

Частиною 2 ст.48 КЗпП України, а також абз.2 п.1.1 гл.1 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 року, передбачено ведення трудових книжок на всіх працівників, які працюють на підприємстві понад п'ять днів.

Відповідно до вимог абз.3 п.7.1 гл.7 вищевказаної інструкції №58 від 29.07.1993 року передбачено ведення відділом кадрів або іншим підрозділом підприємства, який здійснює оформлення, прийняття і звільнення працівників, книги обліку трудових книжок та вкладишів до них.

Частиною 1 ст.50 КЗпП України передбачено, що тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Також, ч.1 ст.53 КЗпП України передбачено скорочення тривалості роботи напередодні святкових і неробочих днів більше ніж на одну годину.

Частиною 2 ст.53 КЗпП України передбачено тривалість роботи при шестиденному робочому тижні, напередодні вихідних днів не більше 5 годин.

Згідно з ч.2 ст.65 КЗпП України передбачено ведення обліку надурочних годин кожного працівника.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці» передбачено ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та бухгалтерський облік витрат на оплату праці.

ОСОБА_1, умисно, в порушення положень вищезазначених нормативно - правових актів, без укладення трудових договорів в письмовій формі, без відповідного наказу чи розпорядження, без внесення відповідних відомостей про прийняття на роботу у трудові книжки, без ведення табелів обліку робочого часу, без складення відомостей про нарахування та виплату заробітної плати найманим працівникам, без здійснення відрахувань до фондів обов'язкового державного соціального страхування, у період з квітня 2013 року, точна дата в ході досудового розслідування не встановлена, по 25.11.2013 року використовував найману працю ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в якості різноробочих.

При цьому, в порушення ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено, що власник зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконаної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку, будь-які документи ОСОБА_1 щодо об'єму та розрахунку за виконані роботи ОСОБА_2, ОСОБА_3 та

ОСОБА_4 умисно не складав, обов'язкові страхові внески та платежі не сплачував.

Як наслідок, ОСОБА_1 грубо порушив передбачені Конституцією України гарантії і права потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на працю, соціальне страхування та на пенсійне забезпечення, чим позбавив останніх наданого їм законодавством України права реалізації та користування трудовими правами, гарантіями та свободами, а саме: право на працю, на відпочинок, на відпустку, на матеріальне забезпечення в майбутньому в порядку забезпечення страхування старості, та у разі безробіття, або тимчасової повної чи часткової втрати працездатності та в інших випадках, не сплачував єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, внаслідок чого потерпілим не буде зарахований трудовий стаж за вказаний період. Таким чином ОСОБА_1 протягом тривалого часу, систематично та грубо порушував їх конституційне право на працю.

Вказаними діями ОСОБА_1 істотним чином порушив передбачені Конституцією України гарантії і права громадян на працю, соціальне страхування та на пенсійне забезпечення, чим позбавив ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наданого їм законодавством України права реалізації та користування вищевказаними трудовими гарантіями і свободам.

Обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винним і показав, що дійсно порушив законодавство про працю відносно ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 прийняв ії на роботу без, без відповідного наказу чи розпорядження, без внесення відповідних відомостей про прийняття на роботу у трудові книжки, без ведення табелів обліку робочого часу, без складення відомостей про нарахування та виплату заробітної плати .Свої дії пояснив тим, що вказані особи працювали сезонно.

Оскільки обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються , прокурор висловився про визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції не має , також йому роз'яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно цих обставин справи.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ст. 172 ч.1 КК України - тобто грубе порушення законодавства про працю.

Обставиною, яка пом'якшує покарання відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття у вчиненому правопорушенні.

Обставин , які обтяжують покарання відповідно до ст.. 67 КК України не встановлено.

Обговорюючи питання про міру покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, особи підсудного, визнання своєї вини та щире каяття, ненастання тяжких наслідків, посередню характеристику.

ОСОБА_1 звернувся з заявою в якої просить суд звільнити його від відповідальності за ст. 1 п.»в» Закона України « про амнистию від 08.04.2014 року, так -як він має неповнолітню доньку 25 грудня 2012 рпоку народження.

Всі учасники судового розгляду згодні з застосуванням амнистии до ОСОБА_1

ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні злочину невеликої тяжкості, має малолітню доньку, тому підпадає під дію Закона України « Про амнистию».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,

З а с у д и в:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєні злочину , передбаченого 172 ч.1 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у сумі 850 грн.

На підставі Закону України « Про амнистию від 08.04.2014 року ст. 1 п. «в» звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області через Первомайський міскрайсуд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Ф. В. Саланевич