Постанова № 39864490, 22.07.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2014 року Справа № 912/1234/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.

при секретарі судового засідання: Сусла Я.Б.

Представники сторін у судове засідання не з"явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2014 року у справі № 912/1234/14

за позовом: дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії", м. Кіровоград

про: стягнення 467101,78 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014р. дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі - ДК "Газ України") звернулась до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" (надалі - ДП "Кіровоградтепло") 467101,78 грн. 3% річних заборгованості за порушення зобов'язань за договором № 06/10-2553БО-18 від 20.12.2010 року, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Позов мотивовано неналежним виконанням ДП "Кіровоградтепло" своїх зобов'язань щодо оплати поставленого природного газу за договором № 06/10-2553БО-18 від 20.12.2010 року.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2014р. у справі № 912/1234/14 (суддя Глушков М.С.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 452543,21 грн. 3% річних за порушення зобов'язань щодо оплати поставленого природного газу відповідно до договору № 06/10-2553БО-18 від 20.12.2010 року, а також 9050,86 грн. судового збору. В іншій частині в задоволені позову відмовлено повністю.

Зазначене рішення обґрунтовано відсутністю правових підстав для нарахування 3% річних на суму пені, яка стягнута судовим рішенням та не сплачена на час пред’явлення позову.

Не погодившись з рішенням господарського суду Кіровоградської області дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні 14 558,57грн. 3% річних та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсягу.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник зазначає, що місцевим господарським судом всупереч вимогам ст.ст. 509, 547, 549, 625 ЦК України, ст.ст. 231, 232 ГК України, ст.. 32 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та п. 7.1. постанови Пленуму ВГС України № 14 від 17.12.2013р. відмовлено в позові в частині стягнення 3% річних, нарахованих на суму боргу зі сплати пені, яка стягнута судовим рішенням.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 року у складі колегії суддів: головуючий суддя Чередко А.Є., судді Коваль Л.А., Кощеєв І.М. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 22.07.2014 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 року, на підставі розпорядження секретаря судової палати апеляційного суду від 22.07.2014р. про склад колегії суддів у зв’язку з виходом з відпустки судді Пархоменко Н.В. – члена постійно діючої колегії суддів, апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Чередко А.Є., судді Пархоменко Н.В., Коваль Л.А.

Сторони наданим їм правом участі у судовому засіданні не скористалися та не забезпечили явку в судове засідання своїх повноважних представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними матеріалами справи. Відповідач, також не надав відзив на апеляційну скаргу.

Беручи до уваги, що неявка представників сторін не перешкоджає перегляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу по суті у відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та повноту з'ясування і доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги скаржника, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ДК "Газ України" та ДП "Кіровоградтепло" 20.12.2010 року було укладено договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання № 06/10-2553БО-18.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 14.02.2012 року у справі № 5013/2580/11 за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до ДП "Кіровоградтепло" про стягнення 7526657,42 грн. встановлено факт прострочення відповідача у зв'язку з неналежним виконанням умов договору № 06/10-2553БО-18 від 20.12.2010 року та стягнуто з останнього 6539123,92 грн. основного боргу, 256124,73 грн. пені, 312905,82 грн. інфляційних втрат (нараховані за період: лютий 2011 року - червень 2011 року), 162378,22 грн. 3 % річних (нарахованих за період з 11.02.2011 року по 21.12.2011 року) та 56460,00 грн. судового збору. Рішення набрало законної сили 02.03.2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не сплачено вказану вище заборгованість, зокрема, 6539123,92 грн. основного боргу та 256124,73 грн. пені. Відсутність оплати зазначених сум також не спростовано ДП "Кіровоградтепло".

У зв'язку з тим, що відповідач не оплатив поставлений природний газ відповідно до договору № 06/10-2553БО-18 від 20.12.2010 року в повному обсязі, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача суму 3 % річних, які нараховуються наступним чином:

за період з 22.12.2011 року по 02.03.2012 року на суму основної заборгованості в розмірі 6539123,92 грн. та складають - 38606,99 грн.;

за період з 03.03.2012 року по 11.04.2014 року на суму 6795248,65 грн. (до суми на яку нараховуються 3% річних додано суму пені в розмірі 256124,73 грн., у зв'язку з набранням рішенням від 14.02.2012 року у справі № 5013/2580/11 законної сили) та складають - 428494,79 грн.

Загальна сума нарахованих позивачем 3% річних складає 467101,78 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство України не пов'язує припинення зобов'язання з винесенням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, кредитор не позбавлений права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України і після прийняття судового рішення про стягнення основного боргу (аналогічна правова позиція викладена в постановах ВСУ від 04.07.2011 № 13/210/10 та від 12.09.2011 № 6/433-42/183).

Виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду Кіровоградської області про правомірність позовних вимог позивача в частині стягнення 3% річних у сумі 452543,21 грн., нарахованих на суму основного боргу у розмірі 6539123,92грн. за період з 22.12.2011 року по 11.04.2014 включно.

Обгрунтованим є і висновок місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для нарахування 3% річних на суму, стягнутої судовим рішенням, пені у розмірі 256124,73грн. та про відмову у позові в цій частині.

Так, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка наведена позивачем в якості правової підстави задоволення позову, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В силу ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

У даному випадку цивільні права та обов'язки між сторонами виникли з договору № 06/10-2553БО-18 від 20.12.2010 року, а рішенням господарського суду Кіровоградської області від 14.02.2012 року у справі № 5013/2580/11 лише підтверджено не виконання відповідачем свого грошового зобов’язання, що виникло на підставі договору № 06/10-2553БО-18 від 20.12.2010 року та правомірність вимог позивача щодо нарахування на суму боргу за цим договором 3% річних, інфляційних втрат та пені.

До того-ж, актами цивільного законодавства не встановлено випадків виникнення цивільних прав та обов’язків з рішення суду, зокрема про стягнення пені, яка в силу ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України входить до складу неустойки та є видом забезпечення виконання зобов’язання.

Також, згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, штрафні санкції носять допоміжний до основного зобов'язання характер, є мірою відповідальності боржника за не виконання зобов’язання та не можуть ототожнюватися з самим зобов’язанням, виконання якого вони в т.ч. забезпечують. Відтак правова природа, стягнутої рішенням господарського суду Кіровоградської області від 14.02.2012 року у справі № 5013/2580/11, пені у сумі 256124,73 грн. з прийняттям рішення не змінилася та зазначена сума пені не перетворилася на грошове зобов’язання в розумінні ст. 509 ЦК України, а тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст. 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 18.02.2014 року у справі № 905/909/13-г, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Таким чином, вищезазначені рішення Верховного Суду України мають обов’язковий характер для всіх судів України, на відміну від постанов Пленумів Вищих спеціалізованих судів, що мають рекомендаційний характер.

За наведених обставин, апеляційним судом відхиляються посилання скаржника на п. 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскаржуване рішення господарського суду відповідає чинному законодавству, отже підстави передбачені ст. 104 ГПК України для задоволення апеляційної скарги та часткового скасування рішення господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2014 року у справі № 912/1234/14 - відсутні.

Згідно ст. 49 ГПК України, витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід віднести на скаржника.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 49, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2014 року у справі № 912/1234/14 – залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2014 року у справі № 912/1234/14 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко